Ухвала суду № 74217148, 04.05.2018, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/10399/17

Провадження № 6/752/44/18

У Х В А Л А

Іменем України

04.05.2018 року Голосіївський районний суд міста Києва

у складі головуючого по справі судді - Шкірай М.І.

за участю секретаря - Кравченко В.А.

за участю заявника - ОСОБА_1

за участю представника відповідача - Баннікова О.В.

розглянувши в судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Встановив

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 14 липня 2017 року задоволено позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Завод 410 ЦА», треті особи: Первинна організація профспілки авіабудівників України на Державному підприємстві «Завод 410 ЦА», Державний концерн «Укроборонпром», про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Визнано незаконним наказ ДП «Завод 410 ЦА» від 11.05.2017 року за № 94/о про звільнення ОСОБА_1

ОСОБА_1 поновлено на роботі на посаді заступника директора технічного з питань експлуатації будівель та споруд ДП «Завод 410 ЦА».

Стягнуто з ДП «Завод 410 ЦА» на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 120026 грн. 43 коп. та судові витрати в розмірі 430 грн., а всього 121251 грн. 24 коп.

Відповідно до ст. 367 ЦПК України, рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та виплати йому заробітної плати у розмірі 36742 грн. 80 коп. підлягають негайному виконанню.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 01 серпня 2017 року виправлено описку, допущену у резолютивній частині рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 14 липня 2017 року, з «заступник директора технічного з питань експлуатації будівель та споруд» на «заступник директора технічного експлуатації будівель та споруд».

Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 07 листопада 2017 року апеляційні скарги ОСОБА_3 в інтересах Державного підприємства "Завод 410 Цивільної авіації" та ОСОБА_4 в інтересах Державного концерну "Укроборонпром" задовольнити частково.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 14 липня 2017 року в частині вирішення позовних вимог про поновлення на роботі змінено.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника технічного директора з питань експлуатації будівель та споруд у Державному підприємстві "Завод 410 ЦА" з 12 травня 2017 року.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 14 липня 2017 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасовано та ухвалено в цій частині вимог нове рішення, яким стягнуто з Державного підприємства "Завод 410 ЦА" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 12 травня по 14 липня 2017 року в сумі 19 206 (дев'ятнадцять тисяч двісті шість) грн. 88 коп.

26 вересня 2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про стягнення з Державного підприємства «Завод 410 ЦА» на свою користь середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі.

В обґрунтування заяви ОСОБА_1 вказує, що рішення Голосіївського районного суду міста Києва про поновлення його на роботі не виконано та на сьогоднішній день на роботі він не поновлений, а тому посилаючись на правові підстави ст.236 КЗпП України просить суд стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

В судовому засіданні ОСОБА_1 збільшив вимоги заяви та просив стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу на день постановлення ухвали у розмірі 245 631 грн. 65 коп.

Представник Державного підприємства «Завод 410 ЦА» в судовому засіданні вимоги заяви не підтримав і зазначив, що наказом Генерального директора Державного підприємства «Завод 410 ЦА» від 19 грудня 2017 року № 278/о ОСОБА_1 поновлено на посаді заступника технічного директора з питань експлуатації будівель та споруд з 12 травня 2017 року з попередніми умовами праці. Крім того, представник Державного підприємства «Завод 410 ЦА» вказував, що вказаний наказ двічі направлявся на адресу ОСОБА_1, однак конверти повернулись у зв'язку із закінченням встановленого строку зберігання. Вказує, що ОСОБА_1 фактично ухиляється від поновлення на роботі, а тому просив суд відмовити у задоволенні вказаної заяви у повному обсязі.

Вислухавши пояснення учасників процесу та дослідивши матеріали заяви, суд приходить до висновку про часткове задоволення заяви, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що на виконання рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 14 липня 2017 року видано виконавчий лист щодо негайного виконання рішення про поновлення ОСОБА_1 на роботі.

Державним виконавцем Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_5 територіального управління юстиції у м. Києва 01.09.2017 року винесено постанову про повернення виконавчого документу суду який його видав.

З наведеного вбачається, що з моменту винесення рішення по 01.09.2018 року позивачу фактично відмовлено у виконанні рішення суду та в примусовому порядку вказане рішення також не виконано.

Як пояснив позивач та підтверджується наданими представником відповідача конвертами з довідками Укрпошти про неможливість вручення конверта, про існування наказу про поновлення ОСОБА_1 на роботі за № 278/о від 19.12.2017 року ОСОБА_1 нічого відомо не було, а про його існування він дізнався в судовому засіданні 04.05.2018 року.

Як вбачається з цього наказу, ОСОБА_1 з ним ознайомлено не було, тобто, такий наказ носить фіктивний характер та не спрямований на настання правових наслідків, зазначених в ньому, - поновлення його на роботі.

ОСОБА_1 зазначає, що на день розгляду справи його до роботи допущено не було.

Відповідно до ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про : присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць; поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.

Згідно зі ст. 235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Виходячи зі змісту ст.ст. 24, 235 КЗпП України, ст. 65 Закону України «Про виконавче провадження» негайне виконання рішення суду визначає як обов'язок, а не право власника не пізніше наступного дня після проголошення судового рішення видати наказ (розпорядження) про поновлення працівника на роботі та фактично допустити його до виконання попередніх обов'язків.

Виконання рішення є невід'ємною частиною права на справедливий суд. Судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України (ст. 124 Конституції України ).

Відповідно до ст. 65 Закону України «Про виконавче провадження», рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується невідкладно в порядку, визначеному статтею 63 цього Закону. Рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

У разі невиконання посадовими особами підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника на них накладається штраф, що передбачено ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до вимог ст. 232 КЗПП України, трудові спори, що підлягають безпосередньому розглядові у районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах.

Відповідно до ст. 236 КЗпП України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Як розяснено у п. 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року за № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи.

Разом з тим, розмір середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу здійснюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 з наступними змінами та доповненнями.

Відповідно до п. 8 вказаного Порядку нарахування виплат, що обчислюється із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на час робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Таким чином, положення ст. 236 Кодексу законів про працю України є спеціальною нормою та регламентує порядок додаткового нарахування судом, який ухвалив рішення про поновлення працівника на роботі, середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення, при цьому стягнення судом на користь працівника середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника здійснюється на підставі ухвали суду.

Аналізуючи зібрані у справі докази у їх сукупності, суд вважає доведеним той факт, що Державним підприємством «Завод 410 ЦА» порушено норми законодавства у галузі трудового права в частині негайного виконання рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на роботі, поновлення останнього на роботі на виконання рішення суду до цього часу фактично не відбулось, незважаючи на видачу наказу № 278/о від 19.12.2017 року з яким працівника не ознайомили копії не вручили та фактично позивач не був допущений до виконання попередніх обов'язків.

Рішенням апеляційного суду міста Києва від 07 листопада 2017 року по вказаній справі встановлено, що середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить 436 грн. 52 коп.

В період з 14 липня 2017 року по 04 травня 2018 року було 203 робочих днів вимушеного прогулу.

За таких обстави середній заробіток за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 у зв'язку з невиконанням рішення суду складає 88 613 грн. 56 коп., з розрахунку 436 грн. 52 коп. * на 203 робочих дні.

Вимоги заяви в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі заявленому позивачем 245 631 грн. 76 коп., задоволенню не підлягають, оскільки вказану сума спростовується вищезазначеним розрахунком.

За таких обставин, вказана заява підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. 236 КЗпП України, ст.ст. 2, 5, 12-13, 18, 81-82, 211, 247, 258-260, 268, 272, 430 ЦПК України, суд -

Ухвалив:

Заяву ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі - задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Завод 410 ЦА» (місцезнаходження 03151, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 94, код ЄДРПОУ 01128297) на користь ОСОБА_1 (місце проживання АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі у розмірі 88 613 грн. 56 коп.

На ухвалу суду може бути подано апеляційну скаргу протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва.

Суддя