Постанова № 74216691, 22.05.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/724/18Головуючий по 1 інстанції Соколишина Л.Б. Категорія: на ухвалу Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2018 року Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів:

ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

секретар: Попова М.В.

учасники справи:

особа, яка направила подання до суду - заступник начальника Черкаського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області – ОСОБА_4;

особа, що подала апеляційну скаргу - ОСОБА_5;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області від 13 березня 2018 року у справі за поданням заступника начальника Черкаського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_5 до виконання ним своїх зобов’язань за рішенням суду, -:

в с т а н о в и в :

У березні 2018 року заступник начальника Черкаського районного відділу ДВС ГТУЮ у Черкаській області звернувся в суд із поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду громадянина України ОСОБА_5, за межі України до виконання ним своїх зобов’язань за рішенням суду.

Посилався на те, що на примусовому виконанні Черкаського районного відділу ДВС ГТУЮ у Черкаській області перебуває виконавче провадження АСВП № 48715266 з виконання виконавчого листа Черкаського районного суду Черкаської області № 2/707/459/14 від 25 серпня 2015 року про стягнення з ОСОБА_5 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованості в сумі 541 486,23 грн.

11 вересня 2015 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, яку направлено сторонам для виконання та до відому.

З метою виявлення майна боржника було направлено запити щодо виявлення рухомого та нерухомого майна, відкритих розрахункових рахунків та місця отримання доходів, однак згідно відповідей, рухомого майна за боржником не зареєстровано.

Згідно повідомлень УПФУ та ДФС України місце отримання доходів боржника не відоме, відкриті рахунки відсутні.

В ході примусового виконання рішення суду звернуто стягнення на нерухоме майно боржника, а саме: житловий будинок, що знаходиться за адресою: Черкаська область, Черкаський район, с. Леськи, вул. Гоголя, 9 та який перебуває в іпотеці ТОВ «ОТП Факторинг Україна».

Вказує, що станом на 07 березня 2018 року боржником рішення суду не виконано.

Просив тимчасово обмежити боржника – ОСОБА_5 у праві виїзду за межі України до виконання ним своїх зобов’язань згідно рішення суду.

Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 13 березня 2018 року подання Черкаського районного відділу ДВС ГТУЮ у Черкаській області задоволено. Ухвалено тимчасово обмежити боржника ОСОБА_5 у праві виїзду за межі України до виконання ним своїх зобов’язань, згідно рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 10 листопада 2014 року.

Не погоджуючись з вищевказаною ухвалою суду, ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на те, що вона є незаконною та необґрунтованою просив ухвалу суду скасувати та ухвалити нове рішення, який в задоволенні подання Черкаського районного відділу ДВС ГТУЮ у Черкаській області відмовити.

Вказував, що в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про його ухилення від виконання рішення суду, не вказано які перешкоди вчинені з його боку для проведення виконавчих дій державному виконавцеві. Зазначає, що сам по собі факт відкриття виконавчого провадження не є абсолютною і безумовною підставою для автоматичної заборони судом його виїзду за межі України.

Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не подавався.

Пунктом 9 Перехідних положень ЦПК України визначено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Заслухавши осіб, які з»явились в судове засідання, вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення виходячи із наступного.

Задовольняючи подання Черкаського районного відділу ДВС ГТУЮ у Черкаській області та тимчасово обмежуючи ОСОБА_5 у праві виїзду за межі України, суд першої інстанції виходив з того, що наявність у ОСОБА_5 невиконаних зобов’язань, покладених на нього судовим рішенням є підставою для обмеження його у праві виїзду за межі України.

Однак, з даним висновком суду, колегія суддів погодитися не може виходячи із наступного.

Із матеріалів справи вбачається, що на примусовому виконанні Черкаського районного відділу ДВС ГТУЮ у Черкаській області перебуває виконавче провадження АСВП № 48715266 з виконання виконавчого листа Черкаського районного суду Черкаської області № 2/707/459/14 від 25 серпня 2015 року про стягнення з ОСОБА_5 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованості в сумі 541 486,23 грн.

11 вересня 2015 року державним виконавцем відділу ДВС ЧРУЮ винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 2/707/456/14 виданого 25 серпня 2015 року Черкаським районним судом Черкаської області (т.3 а.с.99).

Згідно акту опису й арешту майна від 14 червня 2016 року старшим державним виконавцем Черкаського районного відділу ДВС ГТУЮ у Черкаській області описано і накладено арешт на майно, а саме домоволодіння, що знаходиться за адресою: Черкаський район, с. Леськи, вул. Гоголя, 9 (т.3 а.с. 103).

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна 12 січня 2012 року накладено арешт на нерухоме майно боржника, а саме: домоволодіння на земельну ділянку по вул. Гоголя, 6 в с. Леськи, Черкаського району Черкаської області. Будинок перебуває в іпотеці ТОВ «ОТП Факторинг України», що підтверджується витягом з Державного реєстру іпотек.

Відповідно до п.19 ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатись до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язання за рішенням.

Реалізація цих прав здійснюється шляхом звернення до суду в порядку ст. 441 ЦПК України з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України.

Відповідно до ст.33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно до норм статті 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.

Закон України «Про порядок виїзду з України і в»їзду в Україну громадян України» регулює порядок здійснення прав громадян України на виїзд з України і в»їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв»язання спорів у цій сфері. Пунктом 5 частин першої статті 6 цього Закону передбачено, що підставою для тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України є його ухилення від виконання зобов»язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов»язань.

Так, ухиленням від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням є будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність), спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

Однак, при зверненні до суду із поданням державним виконавцем не було надано доказів на підтвердження свідомого невиконання боржником обов»язків встановлених законом, а також умисного ухилення боржника від виконання рішення суду, тоді як сам по собі факт невиконання покладених на боржника зобов'язань не може бути підставою для обмеження особи у праві виїзду за межі України. Додані до подання матеріали свідчать про вчинення державним виконавцем певних виконавчих дій та не вказують на ухилення боржника від виконання покладених на нього обов»язків.

Обмеження боржника у праві виїзду за межі України є винятковою мірою забезпечення виконання рішення суду, яка має застосовуватись після здійснення державними виконавцями всіх інших можливих заходів із такого забезпечення за наявності доказів свідомого та умисного невиконання боржником покладених на нього зобов'язань.

Законом «Про виконавче провадження» передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. У зв'язку з цим, з метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин, районному суду належало б з'ясувати, чи дійсно ОСОБА_5 свідомо не виконував належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.

Саме невиконання боржником самостійно зобов'язань не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків.

Колегія суддів також звертає увагу суду першої інстанції на те, що подання про тимчасове обмеження права особі на виїзд за межі України має містити, обґрунтування ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань, що в поданні ДВС відсутнє, як відсутнє таке обґрунтування в ухвалі суду.

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку щодо задоволення подання державного виконавця про тимчасове обмеження в праві виїзду гр. ОСОБА_5 за межі України та не перевірив чи мав місце факт ухилення останнього від виконання покладених на нього зобов'язань по поверненню боргу.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи викладене, підстави для задоволення подання відсутні, а тому ухвалу суду першої інстанції слід скасувати, а подання заступника начальника Черкаського районного відділу ДВС ГТУЮ у Черкаській області про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_5, залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376,381, 382, 383,384 ЦПК України, колегія суддів судової палати,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - задовольнити.

Ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області від 13 березня 2018 року у справі за поданням заступника начальника Черкаського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_5 до виконання ним своїх зобов’язань за рішенням суду - скасувати.

Прийняти у справі нову постанову, якою подання заступника начальника Черкаського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_5 до виконання ним своїх зобов’язань за рішенням суду - залишити без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції на протязі тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Судді Н.І. Гончар

ОСОБА_2

ОСОБА_3

Повний текст постанови складено 24 травня 2018 року.