Вирок № 74216559, 24.05.2018, Черкаський районний суд Черкаської області

№707/2597/17

1-кп/707/133/18

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 травня 2018 року м.Черкаси

Черкаський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді Тептюка Є.П.

при секретарі Березюк Л.С.

з участю прокурора Бондаренко О.Ю.

потерпілого ОСОБА_1

обвинуваченого ОСОБА_2

захисника обвинуваченого ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Черкаси кримінальне провадження № 12017250270001001 по обвинуваченню ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого та проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_3, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_4, пенсіонера, раніше не судимого,

у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2, 12.08.2017 року, близько 13 години 00 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння і знаходячись в будинку № 12 по вул. Супруна, с. Мошни Черкаського району Черкаської області, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, умисно (тобто усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та їх наслідки) наніс ОСОБА_1, з яким вони разом розпивали алкогольні напої, декілька ударів в область обличчя, внаслідок чого ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження, у вигляді травми голови зі струсом головного мозку, перелом кісток носу з крововиливом обличчя,які відповідно до висновку експерта №02-01/2163 від 19.12.2017 року відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров’я.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_2 свою вину у скоєнні злочину та цивільний позов не визнав та пояснив, що 12.08.2017 року запросив до себе ОСОБА_1 відсвяткувати день народження свого сина. Близько 10-ї години вони почали святкування, були присутні ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6 Під час застілля вони вжили близько однієї літри горілки, через деякий час він з ОСОБА_6 та ОСОБА_5 вийшли на перекур, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 пішли за ряскою, а він повернувся до хати та побачив як ОСОБА_1 здійснює крадіжку продуктів з столу, він почав виганяти його з будинку, а ОСОБА_1 кинувся до нього битися, але послизнувся та впав у куток де вдарився та розбив носа, а коли вставав розмазав кров по обличчю і стіні. На думку обвинуваченого, потерпілий як колишній працівник правоохоронних органів сфабрикував справу з метою заробити кошти для свої особистих потреб.

Незважаючи на невизнання обвинуваченим ОСОБА_2 своєї вини у вчиненні інкримінованого йому злочину, вона у повному обсязі доводиться показаннями допитаних під час судового розгляду потерпілого, свідків, експерта та письмовими доказами.

Так, потерпілий ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що 12.08.2017 року ОСОБА_2 запросив його до себе відсвяткувати день народження його сина. Близько 10-ї години вони почали святкування, були присутні він, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_6 випили пляшку горілки. Близько 13-ї години ОСОБА_8, ОСОБА_6 вийшли на перекур, в цей час ОСОБА_2 почав його виганяти з будинку та наніс декілька ударів кулаком в обличчя в область правого ока, носа, в грудну клітину, а потім ще намагався ударити ногою в пах. Після його ударів у нього почала текти кров з носа, це бачив ОСОБА_5, після того він пішов додому, а в подальшому звернувся до лікарні та працівників поліції.

Свідок ОСОБА_5 в суді показав, що 12.08.2017 року ОСОБА_2 запросив його до себе відсвяткувати день народження його сина. Близько 10-ї години в будинку ОСОБА_2 вони почали святкування, були присутні ОСОБА_7, ОСОБА_1 та ОСОБА_6 в ході застілля розпивали спиртні напої. Через деякий час він з ОСОБА_6 пішли по ряску, а коли він повернувся то побачив, що у ОСОБА_1 на обличчі була кров та стіна на виході з кімнати також була в крові. ОСОБА_2 сказав йому подати сорочку ОСОБА_1 після того потерпілий одягнув сорочку і пішов додому. ОСОБА_2 сказав, що ОСОБА_1 впав і вдарився.

Свідок ОСОБА_6 в суді показав, що 12.08.2017 року ОСОБА_2 запросив його до себе відсвяткувати день народження його сина. Близько 10-ї години в будинку ОСОБА_2 вони почали святкування, були присутні ОСОБА_7, ОСОБА_1 та ОСОБА_5 в ході застілля розпивали спиртні напої. Через деякий час він з ОСОБА_5 пішли по ряску, наловивши ряску він відніс її додому та повернувся до будинку ОСОБА_2 та побачив, що ОСОБА_5 відтирає стіну від крові, а ОСОБА_1 немає. На його запитання ОСОБА_2 пояснив, що у нього виник конфлікт з ОСОБА_1, бо той щось брав на столі, вході якого вони побилися. В цей же день він пішов провідати потерпілого ОСОБА_1, який йому розповів, що вони з ОСОБА_2 побилися.

Свідок ОСОБА_9 в суді показала, що в серпні 2017 року бачила, як ОСОБА_1 вийшов з домоволодіння ОСОБА_2, а обличчя його було в крові.

Зазначені покази свідків узгоджуються з добути доказами в ході судового слідства. Оскільки у суду немає підстав ставити під сумнів показання допитаних свідків в судовому засіданні, а тому суд вважає їх правдивими і покладає в обґрунтування вироку нарівні з іншими дослідженими доказами .

Крім того вина обвинуваченого підтверджується отриманими під час досудового розслідування і дослідженими судом письмовими доказами:

- протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується від 14.08.2017 року з якого вбачається, що 12.08.2017 року близько 12:00 години по вул.. Сурікова в с. Мошни ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження (а.с. 50);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 30.11.2017 року в ході якого були отримані графічні зображення та фототаблицею до протоколу слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_1 в ході якого останній показав яким чином йому були нанесені ОСОБА_2 тілесні ушкодження (а.с.52-56);

-актом судово-медичного дослідження (обстеження) №02-01/1587 від 05.09.2017 року та висновком експерта №02-01/2163 від 19.12.2017 року з якого вбачається, що у ОСОБА_1 мали місце ушкодження: травма голови зі струсом головного мозку, перелом кісток носу з крововиливом обличчя. Вказані ушкодження виникли від дії тупих предметів, по давності виникнення можуть відповідати часу, вказаному ОСОБА_1 при його судово-медичному огляді, яке мало місце 05.09.2017 року та відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень що спричинили короткочасний розлад здоров’я. Виявлені у ОСОБА_1 тілесні ушкодження, могли виникнути за обставин, на які він вказав в протоколі проведення слідчого експерименту від 30.11.2017 року (а.с.57-60);

-висновком експерта № 02-01/2250 від 26.12.2017 року згідно якого можливість виникнення, виявлених у ОСОБА_1, тілесних ушкоджень, які відмічені у висновку експерта № 02-01/2153 від 19.12.2017 року, як від єдиного удару об підлогу в результаті падіння з висоти власного зросту, так і від єдиного удару об поверхню стіни або кут стіни в результаті падіння з висоти власного зросту – є малоймовірною, враховуючи характер та локалізацію тілесних ушкоджень у ОСОБА_1, йому було нанесено не менше двох ударів по обличчю.

Допитаний в суді експерт ОСОБА_10 в суді пояснив, що він виконував експертизу ОСОБА_1, згідно наданих ОСОБА_1 первинних медичних документів, в ході якої були встановлені у ОСОБА_1 тілесні ушкодження у вигляді травми голови із струсом головного мозку та перелому кісток носу із крововиливом обличчя в області ока. Вказані ушкодження на думку експерта не могли виникнути від падіння, а заподіяні внаслідок не менше двох ударів у обличчя. Втрати зору від даних трав у ОСОБА_1 не було, оскільки він раніше мав хворобу очей, можливо було лише загострення наявної хвороби.

Дії ОСОБА_2 суд кваліфікує за ч.2 ст. 125 КК України – як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров’я.

Відповідно до ч.1, 6 статті 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Суд, зберігаючи об’єктивність і неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків.

Відповідно до ч.1 статті 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.

Відповідно до п.1, п. 3 ч.1 статті 368 КПК України ухвалюючи вирок суд, зокрема, повинен вирішити такі питання: чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа, та чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення.

Згідно зі ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено у законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Згідно з вимогами ст.6 Конвенції про захист прав людини, ст.62 Конституції України і норм КПК України кожна людина має право на справедливий розгляд справи, ніхто не може бути підданий кримінальному покаранню поки не буде визнаний винним в законному порядку; обвинувачення не може ґрунтуватися на отриманих незаконним шляхом доказах чи припущеннях, а обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і постановлюється лише за умови, якщо під час судового розгляду вина підсудного у скоєнні конкретного злочину повністю доведена.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року, «Коробов проти України» від 21.10.2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Суд ставиться критично до показів обвинуваченого ОСОБА_2, даних ним у судовому засіданні, оскільки вони не узгоджуються з показаннями потерпілого та свідків даної події і розцінює їх виключно, як позицію захисту з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинений злочин. Крім того покази ОСОБА_2 спростовуються комплексом зібраних у кримінальному провадженні належних та допустимих доказів.

Оцінюючи зібрані докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття процесуального рішення, суд приходить до висновку про те, що винність обвинуваченого ОСОБА_2 «поза розумним сумнівом» знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_2, суд керується вимогами ст.ст. 65-67 КК України, роз'ясненнями пунктів 1, 2, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» (із змінами та доповненнями), а також виходить з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Обставин, які пом'якшують покарання ОСОБА_2, згідно ст. 66 КК України, судом не встановлено. Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_2, згідно ст. 67 КК України є: вчинення злочину щодо особи похилого віку та в стані алкогольного сп’яніння.

Європейський суд з прав людини у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року (заява № 10249/03) зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

У своєму рішенні у справі «Орлов проти України» від 11.02.2016 року, Європейський суд з прав людини зазначив,що «… національні суди за жодних обставин не повинні дозволяти випадків, за яких завдання тілесних і моральних страждань залишатиметься безкарним. Це важливо для забезпечення громадської впевненості у принципі верховенства права і його підтримки, а також у попередженні будь-яких ознак толерантності органів влади до незаконних дій або співучасті у них».

Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Положення частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка набрала чинності для України з 11.09.1997 року і відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства, визначають, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Злочин вчинений обвинуваченим є дійсно небезпечним, оскільки посягає на життя та здоров’я потерпілої особи.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_2, суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до вимог ст. 12 КК України відноситься до категорії невеликої тяжкості, наявність обставин, що обтяжують покарання, особу обвинуваченого: вину у вчиненому злочині не визнав, раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікарів: нарколога та психіатра не перебуває, перучи до уваги, що обвинувачений є особою похилого віку, а тому вважає, що покарання обвинуваченому слід призначити у межах санкції, передбаченої ч. 2 ст. 125 КК України, у виді штрафу.

Призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів, та випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року.

Розглянувши цивільний позов потерпілого, суд зазначає наступне.

У відповідності до ч.1 ст. 1177 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Згідно ч.1 ст.129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Потерпілим заявлено цивільний позов на суму 11984, 31 грн., з яких: матеріальної шкоди – 1984,31 грн., моральної шкоди – 10000 грн.

Суд вважає, що цивільний позов в частині матеріальної шкоди задоволенню не підлягає, оскільки не підтверджується належними доказами, а надані потерпілим чеки на ліки суд до уваги не приймає так як потерпілим не надано будь-яких доказів того, що дані ліки були придбані за призначенням лікаря, придбані саме ОСОБА_1 і були використані для лікування нанесених ОСОБА_2 травм. Що стосується наданих потерпілим квитків на автобуси суд їх також до уваги не бере так як жодних доказів того, що дані поїздки здійснені потерпілим саме для лікування нанесених обвинуваченим ушкоджень суду не надано.

Що стосується позову в частині моральної шкоди, то суд звертає увагу на те, що факт заподіяння потерпілому моральної шкоди є очевидним та доведеним, так як є наслідком скоєння обвинуваченим протиправних (злочинних) дій.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, що підлягає стягненню з обвинуваченого, суд враховує тяжкість вчиненого ним злочину та ступень його вини, характер і глибину завданих потерпілому страждань, пов’язаних із завданих йому тілесних ушкоджень. Виходячи з засад розумності та справедливості, враховуючи розмір позовних вимог, суд вважає, що розмір суми, достатньої для компенсації заподіяної моральної шкоди для потерпілого ОСОБА_1 має становити 6000,0 грн.

Судові витрати у справі відсутні.

Речові докази відсутні.

Арешт на майно не накладався.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_2 не обирався.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368, 370, 371, 374, 376 КПК України, ст.ст. 1177, 1206 ЦК України, суд –

з а с у д и в:

Визнати ОСОБА_2 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 ст. 125 Кримінального Кодексу України та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 70 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (у сумі 1190 /одна тисяча сто дев’яносто/ грн.)

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 6000 /шість тисяч/ грн. 00 коп., в задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Вирок може бути оскаржений в апеляційний суд Черкаської області всіма учасниками процесу протягом 30 днів з дня проголошення.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається засудженому та прокурору, а учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні надсилається не пізніше наступного дня.

Суддя: ОСОБА_11