Рішення № 74216235, 23.04.2018, Калинопільський районний суд Черкаської області (до 25.04.2025 - Катеринопільський районний суд Черкаської області)

Справа № 698/78/18

Провадження № 2/698/128/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2018 р. Катеринопільський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Кухаренка О.В.,

за участю секретаря Гончар Т.О.,

розглянувши цивільну справу за правилами спрощеного позовного провадження за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, –

ВСТАНОВИВ:

ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором № CSQWGA0000000052 від 19.09.2008 року в розмірі 106000,00 грн. та 1762,00 грн. в рахунок повернення судового збору. Позовна заява мотивована тим, що між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 19.09.2008 року був укладений кредитний договір № CSQWGA0000000052, на підставі якого позивач надав відповідачу кредит у розмірі 69830,00 грн. на термін до 19.09.2018 року. В забезпечення виконання зобов'язання за вказаним договором між позивачем та відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договори поруки. Відповідачем ОСОБА_1 не виконано взяті на себе зобов'язання відповідно до умов договору, у зв'язку із чим станом на 20.11.2017 заборгованість відповідача за кредитним договором становить 597162,44 грн., з яких: 57772,03 грн - заборгованість за кредитом; 108568,16 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 21397,48 грн. – заборгованість по комісії за користування кредитом; 409424,77 грн. – пеня за несвоєчасність виконання зобов’язання за договором.

Заборгованість до стягнення, що заявлена позивачем, складається з заборгованості за кредитом (тіло кредиту) у розмірі 57772,03 грн. та 48227,97 грн. заборгованості по відсоткам за користування кредитом, що загалом складає 106000,00 грн.

В обґрунтування підстав для нарахування вищевказаних сум заборгованості позивачем надано відповідний розрахунок заборгованості за договором від № CSQWGA0000000052 від 19.09.2008 року.

Відповідно до ст. 274 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, справи, що виникають з трудових відносин, а також може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України, малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Оскільки предмет позовних вимог не підпадає під обмеження, які визначені ч. 4 ст. 274 ЦПК України, справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

За змістом ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Ухвалою суду від 02 квітня 2018 року відкрито провадження в даній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідачам ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було запропоновано протягом п'ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву та протягом п'яти днів - заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

14.04.2018 року відповідач ОСОБА_2 та 12.04.2018 року відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 отримали ухвалу суду про відкриття провадження у справі та позовну заяву з додатками, що стверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення, але у встановлений судом строк відзив на позовну заяву та клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін відповідачі не подали, у зв'язку з чим згідно ч. 5 ст. 279 ЦПК України, зважаючи на відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні та незначну складність спору, суд не вбачає підстав для проведення судового засідання, а тому справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши та давши належну оцінку зібраним по справі доказам, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи..

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 19.09.2008 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № CSQWGA0000000052, за яким відповідач отримав кредит у сумі 69830.00 грн. на термін до 19.09.2018 року, за умовами якого відповідач ОСОБА_1 взяв на себе зобов'язання повернути суму кредиту, відсотків, винагороди. В забезпечення виконання зобов'язання за вказаним договором між позивачем та відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договори поруки (а. с. 19-20).

Із матеріалів справи вбачається, що позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а відповідач ОСОБА_1 всупереч договірним зобов'язанням, в установлені терміни не повернув належні грошові суми, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість, яка підтверджується розрахунком (а. с. 4-7).

Розмір заборгованості відповідача ОСОБА_1 перед позивачем станом на 20.11.2017 за кредитним договором становить 597162,44 грн., з яких: 57772,03 грн - заборгованість за кредитом; 108568,16 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 21397,48 грн. – заборгованість по комісії за користування кредитом; 409424,77 грн. – пеня за несвоєчасність виконання зобов’язання за договором. Заборгованість до стягнення, що заявлена позивачем, складається з заборгованості за кредитом (тіло кредиту) у розмірі 57772,03 грн. та 48227,97 грн. заборгованості по відсоткам за користування кредитом, що загалом складає 106000,00 грн.

Позивачем на ім'я відповідачів направлялось повідомлення від 06.11.2017 року щодо погашення простроченої заборгованості, яке залишилось без належного реагування (а.с. 8-10).

Згідно із витягом із статуту (а. с. 28) позивач є правонаступником Закритого акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк». А, випискою з ЄДРПОУ (а.с. 27) та банківською ліцензією (а.с. 26) підтверджується, що він є юридичною особою, зареєстрованою у встановленому законом порядку та має право на здійснення банківських операцій.

Предметом судового розгляду є стягнення заборгованості в солідарному порядку за кредитним договором, виконання якого забезпечено договорами поруки.

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості ( ст. 627 Цивільного кодексу України) .

За приписом ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно із ч. 1 ст. 638 та ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту досягнення в належній формі згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (статті 629 ЦК).

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України). Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк. При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов'язання» (стаття 530 ЦПК України).

В забезпечення виконання зобов'язання за вказаним договором між позивачем та відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договори поруки від 19.09.2008 року .

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно з вимогами ч.1 ст. 559 ЦК України, порука припиняється у разі припинення забезпеченого нею зобов'язання.

Статтею 525 ЦК заборонено односторонню відмову від зобов'язання або односторонню зміну його умов.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст. 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За приписами ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.ст. 12, 81ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Надані позивачем докази, суд визнає належними і допустимими, також достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов'язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості. Позивачем надано належним чином завірені копії відповідних документів.

Відповідачами не надано суду доказів на підтвердження належного виконання ними зобов'язань та спростування суми заборгованості перед позивачем та позовні вимоги взагалі.

Враховуючи викладене, судом встановлено, що позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача належить стягнути понесені останнім і документально підтверджені витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволених вимог, з урахуванням встановленого п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» мінімуму на момент подання позову до суду - 1762 грн.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 525, 526, 536, 610-612, 1054 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 19, 44, 76, 81, 141, 259, 265, 274-279, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості – задовольнити повністю.

Стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1; ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_2; ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН НОМЕР_3 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 106000 (сто шість тисяч) гривень 00 копійок заборгованості за кредитним договором № CSQWGA0000000052 від 19.09.2008 року.

Стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1; ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_2; ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН НОМЕР_3 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) гривні.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Апеляційного суду Черкаської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий Кухаренко О.В.