Постанова № 74215824, 21.05.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

П О С Т А Н О В А

іменем України

21 травня 2018 року

м. Харків

справа № 639/7352/17

провадження № 22ц/790/1792/18

Апеляційний суд Харківської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого – Котелевець А.В.,

суддів - Сащенка І.С., Піддубного Р.М.,

за участю секретаря – Огар І.В.,

імена (найменування сторін):

заявник – ОСОБА_1,

боржник – ОСОБА_2,

заінтересована особа – державний виконавець Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_3,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 29 січня 2018 року в складі судді Труханович В.В.,

у с т а н о в и в:

В грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулася у суд зі скаргою на дії державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_3, за участю боржника - ОСОБА_2.

Скарга мотивована тим, що на виконанні Жовтневого відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції знаходилось три виконавчі листи № 2-8/2008, виданих 25 травня 2009 року Жовтневим районним судом м. Харкова, про поновлення порушеного права ОСОБА_1 на користування земельною ділянкою; про зобов’язання ОСОБА_2 знести самовільно побудовану прибудову літ. Б1 по вул. Світло Шахтаря, б. № 38; про поновлення паркану між будинками № 38 по вул. Світло Шахтаря та № 8 по вул. Котляревського в м. Харкові згідно з поетажним планом.

Однак на підставі постанови державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_3 від 10 листопада 2017 року вказані виконавчі документи повернуто стягувачеві з підстав, передбачених пунктом 4 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», у зв’язку з відсутністю авансового внеску, необхідного для виконання рішення суду.

Заявник вважала, що рішення суду в примусовому порядку не виконано, оскільки державним виконавцем Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_3 не вчинено дій з примусового виконання даних процесуальних документів, а саме – до суду не направлено подання про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду боржника-фізичної особи за межі України до виконання зобов’язань за рішенням суду; не перевірено доходів, коштів та майна ОСОБА_2; не попереджено боржника про обов’язкове подання декларації про доходи; не зобов’язано боржника сплатити виконавчий збір в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати; не стягнуто витрати, пов’язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішення, саме з боржника; не накладено штрафу на ОСОБА_2 в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в порядку, передбаченому пунктом 1 статті 75 Закону України «Про виконавче провадження»; не з’ясовано обставин щодо розслідування кримінальної справи про притягнення ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності, передбаченої статтею 382 КК України, за невиконання рішення суду.

Посилаючись на вказані обставини, заявник просила визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_3 від 10 листопада 2017 року про повернення виконавчого листа; повернути виконавчий лист № 2-8/2008 для продовження виконавчого провадження № 20814924 без попереднього авансування з боку стягувача ОСОБА_1; визнати дії державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_3 неправомірними та зобов’язати його здійснити виконавчі дії, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», спрямовані на примусове виконання боржником рішення суду; стягнути з ОСОБА_2 всі штрафи, а також кошти на витрати виконавчого провадження, виконавчий збір в повному обсязі.

09 січня 2018 року державний виконавець Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_3 подав письмові заперечення на скаргу.

Заперечення мотивовані тим, що станом на 10 листопада 2017 року будь-яких коштів, необхідних для виконання рішення суду на рахунки Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області не надходило, стягувач не здійснив авансування проведення виконавчих дій.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 29 січня 2018 року в задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що державний виконавець Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_3 під час виконання вказаного виконавчого провадження вчинив усіх заходів, передбачених Законом України «Про виконавче провадження».

06 лютого 2018 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм процесуального права, неправильне застосування матеріального права, просить скасувати ухвали суду першої інстанції, постановити нову ухвалу про задоволення скарги.

Апеляційна скарга мотивована тим, що постанова державного виконавця про визначення суми авансування витрат на проведення виконавчих дій відсутня; сума в розмірі 20 000 грн. 00 коп. визначена державним виконавцем на власний розсуд, що є перевищенням його прав, встановлених частиною 3 статті 18 Закону «Про виконавче провадження».

ОСОБА_2 та державний виконавець Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_3 ухвалу суду першої інстанції не оскаржили, правом на відзив на апеляційну скаргу не скористались.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини 1 статті 374 ЦПК України).

Відповідно до статей 1, 6 (частина 1) Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-Х1У (з наступними змінами) «Про виконавче провадження» (далі – Закон № 606-Х1У) в редакції, чинній на час спірних правовідносин, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) – це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до оцього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Державний виконавець зобов’язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Статтями 10, 11 (частиною першою) Закону № 606-Х1У в редакції, чинній на час спірних правовідносин, встановлено, що заходами примусового виконання рішення є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об’єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов’язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Державний виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 Закону № 606-Х1У, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення (пункт 1 частини 1 статті 26 Закон № 606-Х1У в редакції, чинній на час спірних правовідносин).

Згідно з частиною 2 статті 30 Закону № 606-Х1У (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) державний виконавець зобов’язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру – у двомісячний строк.

Матеріали справи свідчать, що на підставі постанови державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції ОСОБА_4 від 13 серпня 2010 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2/-8/2008, виданого Жовтневим районним судом м. Харкова 25 травня 2009 року, про поновлення порушеного права ОСОБА_1 на користування земельною ділянкою; зобов’язання ОСОБА_2 знести самочинно побудовану прибудову літ. Б1 між будинками № 38 по вул. Світло Шахтаря та № 8 по вул. Котляревського в м. Харкові згідно з поетажним планом.

На підставі постанови державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції ОСОБА_5 від 01 грудня 2010 року виконавче провадження закінчено з підстав, передбачених частиною 3 статті 75 Законом України «Про виконавче провадження».

10 листопада 2011 року виконавче провадження з примусового виконання вказаного виконавчого листа відновлено на підставі постанови державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції ОСОБА_6

За невиконання рішення суду постановою державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції ОСОБА_6 від 30 листопада 2011 року на ОСОБА_2 накладено штраф в розмірі 170 грн. 00 коп., який біло сплачено боржником 10 травня 2012 року.

На підставі постанови державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції ОСОБА_6 від 07 грудня 2011 року виконавче провадження зупинено до розгляду судом заяви державного виконавця про роз’яснення рішення суду.

23 січня 2012 року виконавче провадження з примусового виконання вказаного виконавчого листа відновлено на підставі постанови державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції ОСОБА_6

За невиконання рішення суду постановою державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції ОСОБА_6 від 01 лютого 2012 року на ОСОБА_2 накладено штраф в розмірі 340 грн. 00 коп., який біло сплачено боржником 29 травня 2012 року.

На підставі постанови державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції ОСОБА_6 від 12 червня 2012 року виконавче провадження № 20814924 з примусового виконання виконавчого листа № 2/-8/2008, виданого 25 травня 2009 року Жовтневим районним судом м. Харкова, приєднано до зведеного виконавчого провадження № 33003778, яке перебувало на виконанні Жовтневого відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції.

На підставі постанови державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції ОСОБА_6 від 02 липня 2012 року виконавче провадження № 20814924 з примусового виконання виконавчого листа № 2/-8/2008, виданого 25 травня 2009 року Жовтневим районним судом м. Харкова, виведено із зведеного виконавчого провадження № 33003778, яке перебувало на виконанні Жовтневого відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції.

На підставі постанови державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції ОСОБА_7 від 02 липня 2012 року виконавче провадження закінчено з підстав, передбачених частиною 11 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження».

10 вересня 2012 року виконавче провадження з примусового виконання вказаного виконавчого листа відновлено на підставі постанови державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції ОСОБА_6

25 січня 2014 року, 09 грудня 2015 року та 24 квітня 2016 року державними виконавцями Жовтневого відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції здійснювалися виходи за адресою: м. Харків, вул. Світло Шахтаря, № 38 для перевірки виконання вимог виконавчого документу в строк, наданий для добровільного виконання. В акті від 09 грудня 2015 року зазначено, що виконання рішення можливо без участі боржника.

Витрати органів державної виконавчої служби, пов’язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Витрати виконавчого провадження здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, які використовуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Кошти виконавчого провадження складаються, зокрема з авансового внеску стягувача на організацію та проведення виконавчих дій (частини 1, 2, 3 п. 2 статті 41 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції від 21 квітня 1999 року № 606-Х1У).

Статтею 42 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції від 21 квітня 1999 року № 606-Х1У) було передбачено, що з метою забезпечення провадження виконавчих дій стягував може за погодженням з державним виконавцем внести на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби певну грошову суму для здійснення необхідних витрат або покриття їх частини, якщо інше не передбачено цим Законом.

Після завершення виконавчого провадження авансовий внесок повністю повертається стягувачу, якщо інше не передбачено цим Законом.

02 червня 2016 набув чинності Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-УШ в новій редакції, яким закріплено порядок фінансування виконавчого провадження, зокрема в статті 42.

Так, цією статтею передбачено, що кошти виконавчого провадження складаються з авансового внеску стягувача.

Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.

На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення (пункт 2 частини 1, частини 3, 4 цієї статті).

В заяві від 02 грудня 2015 року ОСОБА_1 підтвердила свою згоду на авансування витрат для виконання рішення суду.

В повідомленнях від 02 лютого 2017 року та від 07 квітня 2017 року заявник повідомлялась про необхідність авансування витрат для виконання рішення суду на суму 20 000 грн. 00 коп. Зазначений розрахунок було зроблено на основі інформації сайтів http://www.kharkov-stroy.com.ua/прайс-на-строительные работы/, http:// stroim-vam.org.ua/price.html, http://аrtis-stroy.kh.ua та не було нею узгоджено з державним виконавцем.

Оскільки авансовий внесок, необхідний для виконання рішення суду, заявник не внесла, на підставі постанови державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_3 від 10 листопада 2017 року вказані виконавчі документи повернуто стягувачеві з підстав, передбачених пунктом 4 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Враховуючи викладене, відсутні правові підстави для задоволення скарги.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 375 ЦПК України).

Доводи апеляційної скарги про відсутність постанови державного виконавця щодо визначення суми авансування витрат на проведення виконавчих дій є безпідставними, оскільки винесення такої постанови державним виконавцем діючим законом не передбачено.

Оскільки скарга задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв’язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв’язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст. ст. 367, 374 ч. 1 п. 1, 375, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 29 січня 2018 року року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повен судове рішення складено 24 травня 2018 року.

Головуючий А.В.Котелевець

Судді Р.М.Піддубний

ОСОБА_8