Ухвала суду № 74214139, 22.05.2018, Апеляційний суд Рівненської області

Апеляційний суд Рівненської області

____________

У Х В А Л А

Іменем України

22 травня 2018 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі :

Суддів - Збитковської Т.І, ОСОБА_1І, ОСОБА_2

За участю секретаря судового засідання – Міщук Л.А.

Прокурора – Журавського В.В.

Представника апелянта – адвоката ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне апеляційні скарги ОСОБА_4 та директора ТзОВ “Рівненський асфальтний завод” ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 13 квітня 2018 року у кримінальному провадженні № 12017180000000259,-

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності СУ ГУНП в Рівненській області ОСОБА_6І, погодженого прокурором, про накладення арешту на речі та документи, вилучені 11 квітня 2018 року на підставі ухвал слідчого судді Рівненського міського суду: бухгалтерські документи, довіреності, відомості з виплат заробітних плат працівників, чорнові рукописні записи, грошові кошти в сумі 91460 грн, інші записи та документи щодо проведення ремонту автомобільних доріг.

Як вбачається з клопотання, слідчим управлінням ГУНП в Рівненській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12017180000000259 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України, у якому встановлено, що службові особи будівельних організацій ПВК “Фіалка”, ТОВ “Стиль-Декор”, ТОВ “НВП Шляхбуд”, ТОВ “Укрбудреммонтаж інжиніринг” шляхом зловживання своїм службовим становищем, за попередньою змовою групою осіб, привласнюють бюджетні кошти при проведенні капітальних поточних ремонтів автомобільних доріг та вулиць на території Рівненської області, використовуючи асфальтобетон, що не відповідає вимогам проектно-кошторисної документації і нормам ДБН, ДСТУ, ГОСТ, СНиП, ТУ.

Рішення суду мотивоване необхідністю збереження вищевказаного майна, як речових доказів у кримінальному провадженні, та можливістю його відчуження, знищення або настання інших наслідків, що перешкоджатимуть кримінальному провадженню.

У поданих апеляційних скаргах:

ОСОБА_4О, покликаючись на незаконність ухвали слідчого судді, доводить, що клопотання слідчого 13 квітня 2018 року розглянуто без його участі, без належного повідомлення про дату судового засідання, а арештоване майно, яке, на його думку, не підпадає під ознаки, передбачені ч. 2 ст. 167 КПК України, має статус тимчасово вилученого, а відтак, клопотання слідчого мало бути розглянуте за участі зацікавленої особи чи власника. Вказує, що у даному кримінальному провадженні він не являється ні підозрюваним, ні обвинуваченим, у зв’язку з чим просить скасувати ухвалу слідчого судді Рівненського міського суду від 13 квітня 2018 року та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності СУ ГУНП в Рівненській області ОСОБА_6 про накладення арешту, а також поновити строк на апеляційне оскарження, пропущений з поважної причини, оскільки розгляд клопотання 13 квітня 2018 року відбувся у його відсутність, а про наявність ухвали дізнався 02.05.2018 року з ЄДРСР.

Директор ТзОВ “Рівненський асфальтний завод” ОСОБА_5 ставить питання про скасування ухвали слідчого судді через розгляд клопотання про арешт майна 13 квітня 2018 року без участі директора чи представника ТзОВ “Рівненський асфальтний завод”, без належного їх повідомлення про дату судового засідання, у зв’язку з чим було порушено баланс прав і законних інтересів учасників кримінального провадження. Доводить, що судом безпідставно, з порушеннями вимог КПК України, накладено арешт на майно, яке, на його думку, не підпадає під ознаки, передбачені ч. 2 ст. 167 КПК України. Просить скасувати ухвалу слідчого судді Рівненського міського суду від 13 квітня 2018 року та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності СУ ГУНП в Рівненській області ОСОБА_6 про накладення арешту, а також поновити строк на апеляційне оскарження, пропущений з поважної причини, так як розгляд клопотання 13 квітня 2018 року відбувся у відсутність представника ТзОВ “Рівненський асфальтний завод”, а про наявність рішення дізнався лише 01.05.2018 року з Єдиного державного реєстру судових рішень.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи представника ОСОБА_4 – адвоката ОСОБА_3 на підтримання поданої апеляційної скарги, доводи прокурора щодо залишення ухвали без зміни, перевіривши матеріали клопотання й обговоривши доводи, викладені в апеляційних скаргах, колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження апелянтам підлягає поновленню, а апеляційні скарги ОСОБА_4 та директора ТзОВ “Рівненський асфальтний завод” ОСОБА_5 - частковому задоволенню.

Як слідує з матеріалів провадження, апеляційні скарги на увалу слідчого судді від 13 квітня 2018 року подані 02 травня 2018 року, оскільки клопотання слідчого розглянуте за відсутності ОСОБА_4 та представника ТзОВ “Рівненський асфальтний завод”, які про наявність вказаної ухвали дізналися з ЄДРСР в перших числах травня, а тому строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню, як пропущений з поважних причин.

Відповідно до положень ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, ухваленим згідно норм матеріального права з дотриманням процесуальних вимог, передбачених цим Кодексом.

Вказаних вимог закону суд першої інстанції належним чином не дотримався.

Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження або користування майном, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру, або може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи або для забезпечення цивільного позову.

Відповідно до вимог п.п.1-3 ч.2 ст.171 КПК України у клопотанні про арешт майна повинно бути зазначено: підстави, у зв'язку з якими потрібно здійснити арешт майна; документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати. До клопотання також можуть бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Вказані норми узгоджується із ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідної до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Згідно ч. 2 ст. 172 КПК України, клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Однак, як вбачається з клопотання слідчого, арештоване майно мало і має статус тимчасово вилученого майна, про що зазначено і в оскаржуваній ухвалі слідчого судді, що обумовлює розгляд клопотання за участі зацікавленої особи чи власника майна.

З матеріалів судового провадження слідує, що клопотання слідчого про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 12017180000000259 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України, розглянуте без повідомлення та участі ОСОБА_4 та представника ТзОВ “Рівненський асфальтний завод”, у зв’язку з чим було порушено баланс прав і законних інтересів учасників кримінального провадження, про що правомірно зазначається, як апелянтами в апеляційних скаргах, так і представником ОСОБА_4 - адвокатом ОСОБА_3 під час апеляційного розгляду, та без дослідження відповідних доказів, що мають значення для вирішення клопотання щодо арешту майна.

Вказані порушення вимог кримінально - процесуального закону колегія суддів вважає істотними і такими, що перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення, а тому ухвала слідчого судді не може залишатися чинною і підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції, відповідно до вимог п.1 ч. 1 ст. 415 КПК України.

Керуючись ст. ст. 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Поновити ОСОБА_4 та директору ТзОВ “Рівненський асфальтний завод” ОСОБА_5 пропущений строк на апеляційне оскарження.

Апеляційні скарги ОСОБА_4 та директора ТзОВ “Рівненський асфальтний завод” ОСОБА_5 задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 13 квітня 2018 року про накладення арешту на речі та документи, вилучені 11 квітня 2018 року на підставі ухвал слідчого судді Рівненського міського суду: бухгалтерські документи, довіреності, відомості з виплат заробітних плат працівників, чорнові рукописні записи, грошові кошти в сумі 91460 грн, інші записи та документи щодо проведення ремонту автомобільних доріг, скасувати з призначенням нового розгляду клопотання в суді першої інстанції.

Ухвала є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

С У Д Д І :

Т.І. ОСОБА_7 ОСОБА_8 ОСОБА_2