Постанова № 74213574, 21.05.2018, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 748/2859/17 Провадження № 22-ц/795/637/2018 Головуючий у I інстанції – ОСОБА_1 Доповідач - Губар В. С.Категорія – цивільна

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2018 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого судді - Губар В.С.,

суддів - Вінгаль В.М., Кузюри Л.В.

Позивач – ОСОБА_2

Відповідач –Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 22 лютого 2018 року, суддя Кухта В.О.; місце ухвалення і дата складання повного тексту: 03 березня 2018 року, м. Чернігів,

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2017 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом, в якому просив стягнути з ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» на свою користь 61,50 доларів США плати за користування коштами вкладу за період з 04.07.2016 року по 01.09.2016 року, 19 42 долари США – 3%річних за неправомірне користування вкладом за цей же період, а всього - 80,92 доларів США. В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що між ним та відповідачем був укладений договір банківського вкладу на суму 8000 доларів США під 9,5% річних на період з 05.01.2016 по 03.07.2016, що підтверджується договором-анкетою від 05.01.2016 року. Після закінчення строку дії договору відповідач кошти йому не повернув, а здійснював часткове їх повернення до 01.09.2016 року, у зв’язку з чим повинен сплатити позивачу кошти за користування вкладом та №5 річних.

Рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 22 лютого 2018 року позов задоволено частково - стягнуто з ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» на користь ОСОБА_2 3 проценти річних за період з 04.07.2016 року по 01.09.2016 року в сумі 524 грн 15 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову про стягнення плати за користування коштами вкладу в сумі 61,50 доларів США за період з 04.07.2016 року по 01.09.2016 року та задовольнити ці вимоги, а також стягнути з відповідача судові витрати, понесені за розгляд справи в суді першої інстанції в сумі 3755 грн.85 коп. та 2500 грн. за розгляд справи в суді апеляційної інстанції. Позивач наполягає на тому, що проценти на банківський вклад нараховуються від дня наступного за днем надходження вкладу до дня, який передує поверненню вкладу. Висновок суду, що із закінченням зазначеної у договорі дати повернення вкладу, закінчується і дія укладеного між сторонами договору, суперечить вимогам ст.599 ЦК України.

У відзиві на апеляційну скаргу ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення.

Справу розглянуто судом апеляційної інстанції згідно ч.1 ст.368 ЦПК України в порядку спрощеного провадження, без повідомлення учасників справи.

В силу вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Вислухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Перевіряючи аргументи скарги в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційним встановлено, що рішення суду першої інстанції ОСОБА_2 оскаржується лише в частині відмови в задоволенні його позовних вимог про стягнення плати за користування вкладом та судових витрат.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача щодо стягнення 3% річних за користування коштами вкладу за період з 04.07.2016 по 01.09.2016 підлягають задоволенню, оскільки позивачем доведено, що після закінчення строку дії договору кошти вкладнику повернуті не були.

В цій частині рішення суду першої інстанції сторонами не оскаржується і апеляційним судом не переглядається.

Ухвалюючи рішення в оскаржуваній частині, суд першої інстанції виходив з того, що ні нормами закону, ні умовами договору, що укладений між сторонами, не було передбачено автоматичної пролонгації договору банківського вкладу. Отже, з настанням визначеної у договорі дати повернення вкладу закінчилась і дія укладеного між сторонами договору. Банк після закінчення строку дії договору нарахував та виплатив вкладнику проценти за користування грошовим вкладом за ставкою для вкладів на вимогу.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується апеляційний суд, враховуючи наступне.

Судом установлено, що 05 січня 2016 року між ОСОБА_2 та ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» укладено договір банківського вкладу (депозиту) на розміщення вкладу в розмірі 8000 доларів США терміном повернення 03.07.2016 року зі сплатою 9,5 % річних, що підтверджується відповідним депозитним сертифікатом серії АА №003853, який був виданий 05.01.2016 року (а.с.3).

04.07.2016 року ОСОБА_2 звернувся до ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» із заявою про виплату йому суми вкладу з відсотками у зв’язку із закінченням строку дії депозитного сертифікату (а.с.4).

Сторонами не заперечується, що 04.07.2016 року кошти вкладу не були повернуті вкладнику. Остаточно сума вкладу та відсотки були виплачені ОСОБА_2 01.09.2016 року.

Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов’язків серед юридичних фактів, зокрема, є договори та інші правочини.

За положеннями статті 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України зобов’язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

За змістом частини першої статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов’язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Згідно із частиною першою статті 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Суд першої інстанції прийшов обґрунтованого висновку, що умовами укладеного між банком та вкладником договору автоматична пролонгація та зміна умов договору в односторонньому порядку не передбачена.

Відповідно, оскільки безпосередньо в договорі встановлено строк його дії –з 05 січня 2016 року по 03.07.2016 року, то у визначений у договорі строк повернення вкладу – 03 липня 2016 року, закінчується і дія укладеного між сторонами договору.

Отже, аналіз зазначених вище правових норм та умов договору банківського вкладу дає підстави для висновку про те, що відповідно до статті 598 ЦК України зобов’язання банку перед вкладником за договором банківського вкладу (депозиту) припинились у строк, встановлений договором банківського вкладу.

Закінчення строку дії договору і невиконання зобов’язань не припиняє зобов’язальні правовідносини, а трансформує їх в охоронні, що містять обов’язок відшкодувати заподіяні збитки, які встановлені договором чи законом,

Зазначене підтверджується правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 14 лютого 2018 року у справі №750/11983/15-ц.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення з банку на користь вкладника процентів, установлених договором банківського вкладу, суд першої інстанції правильно застосував вищезазначені положення норм матеріального права та дійшов обгрунтованого висновку, що правовідносини сторін, які виникли з договору банківського вкладу, припинилися після фактичного повернення цього вкладу і банком було правомірно нараховані відсотки за користування грошовим вкладом за ставкою для вкладів на вимогу, що підтверджується виписками по рахунку.

Апеляційний суд також вважає, що рішення суду в частині вирішення питання про розподіл судових витрат постановлено з дотриманням норм процесуального права.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, переглядаючи справу, відповідно до вимог 367 ЦПК України в межах розгляду справи судом апеляційної інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, за наявними в справі доказами, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 22 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Головуючий:Судді:

Повний текст постанови складено 24 травня 2018 року.