Постанова № 74213522, 21.05.2018, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 541/2700/16-ц Номер провадження 22-ц/786/859/18Головуючий у 1-й інстанції Сидоренко Ю. В. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2018 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого: Триголова В.М.,

суддів: Дорош А.І., Лобова О.А.,

секретар: Діхтяр Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві апеляційну скаргу ОСОБА_2

на ухвалу Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 14 лютого 2018 року, відомості щодо складення повного тексту ухвали у справі відсутні,

за заявою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про забезпечення позову

у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи: приватний нотаріус Броварського міського нотаріального округу Київської області ОСОБА_6, ОСОБА_7, виконавчий комітет Миргородської міської ради, ОСОБА_8, про визнання правочинів недійсними, визнання права власності та стягнення моральної (немайнової) шкоди,-

В С Т А Н О В И Л А :

У провадженні Миргородського міськрайонного суду Полтавської областіз 2016 року знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання правочинів недійсними, визнання права власності та стягнення моральної (не майнової) шкоди.

З метою забезпечення виконання рішення у справі, 12.02.2018 року представник ОСОБА_2 – ОСОБА_9 подав до цього ж суду заяву про забезпечення позову. В обгрунтування заяви зазначено, що ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 28.11.2016 року забезпечено позов та накладено арешт на нерухоме майно, також і на квартиру №АДРЕСА_1. Однак, на даний момент зазначена квартира продана, згідно договору купівлі-продажу від 26.11.2016 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_8 і у вказаній квартирі зареєстровані інші особи, в тому числі малолітня дитина.

Вважає, що постановлення ухвали про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, що належить відповідачам і знаходиться у них перешкодить можливості уникнути їм відповідальності у вигляді стягнення з них на користь позивача заподіяної шкоди та судових витрат.

У заяві представник позивача просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно відповідача ОСОБА_4:

житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: Донецька область, м.Краматорськ, вул. Залізнична, 31; земельну ділянку у м.Миргороді Полтавської області, по вул. Гоголя, земельна ділянка 3; блок гаражів за адресою: Донецька область, м.Краматорськ, вул. Восьмиквартирна, 16а, розмір частки 1/2; земельну ділянку у с.Супрунівка Полтавського району та області; нежитлову будівлю за адресою: Харківська область, м.Лозова, с.Українське, вул. Степова, 1-А; розмір частки 1/4; будівлю по вул. Котляревського, 3 в м.Миргороді Полтавської області; земельну ділянку у Білоцерківському районі Київської області; нежитлову будівлю по вул. Луговій, 1-а в с.Количівка, Чернігівського району та області; нежитлову будівлю у м.Куп’янськ Харківської області, площа Вокзальна, 13, розмір частки 1/2; нежитлове приміщення будівлю магазину №11 у м.Куп’янськ Харківської області, площа Вокзальна, 13, розмір частки 1/2; земельну ділянку у м.Бровари, по вул. Залізничній, земельна ділянка 8, Київська область; нежитлову будівлю у м.Бровари, Київської області, по вул. Залізничній, 8; земельну ділянку у м.Бровари, по вул. Залізничній, земельна ділянка 8а, Київська область; земельну ділянку у с.Гоголів, Броварського району Київської області; комплекс, об’єкт житлової нерухомості у Київській області, м.Бровари, вул. Київська, 1а, розмір частки 1/10; земельну ділянку у с.Гоголів, Броварського району Київської області, вул. Київська, 249; земельну ділянку у с.Гоголів, Броварського району Київської області, вул. Лєрмонтова; земельну ділянку у с.Гоголів, Броварського району Київської області, вул. Лєрмонтова, 59; нежитлову будівлю у м.Бровари Київської області, по вул. Київській 1В, комплекс у м.Бровари Київської області, по вул. Залізничній, 8, реєстраційний номер майна 15497350; комплекс у м.Бровари Київської області, по вул. Залізничній, 8, реєстраційний номер майна 2428330.

відповідача ОСОБА_5:

земельну ділянку у с.Требухів, Броварського району Київської області, по вул. Березовій, розмір частки 1/2.

Також просив зобов’язати державного реєстратора відділу реєстрації прав на нерухоме майно виконавчого комітету Миргородської міської ради внести дані арешту та заборону на проведення дій з відчуження та перереєстрації прав власності на об’єкти нерухомості до Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 14 лютого 2018 року заяву представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про забезпечення позову – повернуто.

Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_2звернулася із апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу скасувати, як таку, що постановлена судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права, та постановити нову ухвалу, якою заяву її представника ОСОБА_3 задовольнити.

У апеляційній скарзі ОСОБА_2 зазначила, що посилання суду як на підставу для повернення заяви недодержання вимог ст. 151 ЦПК України не відповідає фактичним обставинам справи.

Так, у заяві про забезпечення позову було зазначено загальну ціну позову у 3 043 957, 60 грн., при цьому визначення дійсної вартості майна, на яке представник позивача просив накласти арешт складно, враховуючи велику кількість об’єктів. Орієнтовна вартість вказаного майна не є меншою заявлених позовних вимог.

Також судом не було вирішено питання застосування зустрічного забезпечення, що є обов’язком суду, а не сторони у справі.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_10 зазначає, що ухвала місцевого суду відповідає вимогам матеріального та процесуального закону, а тому просив залишити її без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

З роз'яснень, які містяться в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Під забезпеченням позову слід розуміти сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку сторін з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Згідно ч. 3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю чи частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Положеннями ч.9 ст. 153 ЦПК України передбачено,що суд, встановивши,що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог ст.. 151 цього Кодексу, повертає її заявнику.

З матеріалів справи вбачається, що під ні під час розгляду у суді першої інстанції на в суді апеляційної інстанції заявником не надано відомостей хоча б орієнтованої чи дійсної вартості майна на яке він пропонує накласти арешт.

З огляду на встановлене, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу судді суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. ст. 367, п.1 ч.1 ст. 374, ст. 375 ЦПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – залишити без задоволення.

Ухвалу Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 14 лютого 2018 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя: /підпис/ ОСОБА_1

Судді: /підпис/ ОСОБА_11

ОСОБА_12

Копія вірно :