Рішення № 74211083, 24.05.2018, Теофіпольський районний суд Хмельницької області

Справа № 685/527/18

Провадження № 2/685/130/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 травня 2018 року смт. Теофіполь

Теофіпольський районний суд Хмельницької області

в складі головуючого Бурлак Г.І.

з участю секретаря Ковальчука О.С.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в смт Теофіполь

справу за позовом ОСОБА_1 до Гальчинецької сільської ради про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування,

встановив:

позивач звернувся в суд з позовом до відповідачів про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування, мотивуючи його тим, що він є спадкоємцем за заповітом після померлої 06 вересня 2017 року ОСОБА_2. До складу спадкового майна входить житловий будинок №5 по вул. Сонячна в с. Новоіванівка Теофіпольського району Хмельницької області, в якому спадкодавець проживала все життя, однак правовстановлюючих документів не виготовила. У зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на будинок нотаріус відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на будинок. У зв'язку з цим просив позов задовольнити та визнати за ним право власності на житловий будинок №5 по вул. Сонячна в с. Новоіванівка Теофіпольського району в порядку спадкування.

Позивач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, в судове засідання не з'явився, подав заяву про підтримання позовних вимог у повному обсязі та розгляд справи у його відсутності.

Відповідач , про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, в судове засідання не з'явився, подав заяви про визнання позовних вимог та розгляд справи у його відсутності.

Керуючись ст. 200 ЦПК України, суд вважає можливим проводити розгляд справи по суті у відсутності сторін.

Вивчивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.

В судовому засіданні встановлено, що згідно свідоцтва про смерть ОСОБА_2 померла 06 вересня 2017 року. Позивач є її спадкоємцем за заповітом, який посвідчений секретарем Гальчинецької сільської ради 06.07.2017 року, зареєстровано в книзі за №13. Відповідно до постанови про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину від 19.04.2018 року та довідки від 20.04.2018 року, в провадженні державної нотаріальної контори заведена спадкова справа №196/2017 за заявою ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_2, єдиним спадкоємцем за заповітом є ОСОБА_1, видати свідоцтво про право на спадщину за заповітом неможливо, оскільки відсутній правовстановлюючий документ на житловий будинок №5 по вул. Сонячна в с. Новоіванівка, Теофіпольського району, Хмельницької області. Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом позивач після смерті ОСОБА_2 успадкував земельну ділянку, розташовану на території Гальчинецької сільради. Відповідно до витягу з погосподарської книги Гальчинецької сільради за 2010-2015 та 2016-2020 роки та довідки виданої виконкомом Гальчинецької сільради від 16.04.2018 року померла ОСОБА_2 до дня смерті проживала та була зареєстрована за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1, володіла, користувалась та розпоряджалася будинком. Згідно довідки виконкому Гальчинецької сільради від 16.04.2018 року житловий будинок за адресою вул. Сонячна, 5 в с. Новоіванівка Теофіпольського району не відноситься до комунальної власності.

Ч.1 ст.182 ЦК України, передбачає обов’язкову державну реєстрацію права на нерухомі речі.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону.

Відповідно до ч.1 ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять всі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Ст. 1233, 1236 ЦК України визначають, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Заповідач має право охопити заповітом права та обов'язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов'язки, які можуть йому належати у майбутньому та скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.

Право власності на збудований житловий будинок набувається в порядку, який існував на час його будівництва.

Судом встановлено, що згідно технічного паспорту житловий будинок №5 по вул. Сонячна в с. Новоіванівка побудований у 1953 році.

У 1953 році питання набуття права власності регулювались Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» (далі – Указ від 26 серпня 1948 року), що був визнаний таким, що втратив чинність, Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22 лютого 1988 року № 8502-ІІ, і прийнятою відповідно до Указу від 26 серпня 1948 року постановою Ради Міністрів СРСР від 26 серпня 1948 року «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» (далі – Постанова від 26 серпня 1948 року), які, зокрема, визначали умови та правові наслідки будівництва.

Згідно зі статтею 1 Указу від 26 серпня 1948 року кожен громадянин і кожна громадянка мали право купити або збудувати для себе на праві особистої власності жилий будинок на один або два поверхи з числом кімнат від однієї до п’яти як у місті, так і поза містом.

Пункт 2 Постанови від 26 серпня 1948 року визначав, що земельні ділянки для будівництва індивідуальних жилих будинків відводяться за рахунок земель міст, селищ, держземфонду і земель держлісфонду у безстрокове користування, а збудовані на цих ділянках будинки є особистою власністю забудовника.

Отже, за Указом від 26 серпня 1948 року та Постановою від 26 серпня 1948 року підставою виникнення у громадянина права власності на жилий будинок був сам факт збудування ним його з додержанням вимог цих актів законодавства. Ці правові акти не пов’язували виникнення права власності на житловий будинок із проведенням його реєстрації.

Відповідно до положень ч.3 п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Оцінюючи докази у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що на момент смерті, тобто на момент відкриття спадщини, спадкодавцеві ОСОБА_2 належало право приватної власності на житловий будинок №5 по вул. Сонячна в с. Новоіванівка Теофіпольського району Хмельницької області, тому враховуючи, що позивач є спадкоємцем померлої за заповітом, позов необхідно задовольнити.

Виходячи з наведеного, керуючись ч.1 ст. 182, 328, 1218, 1233, 1238 ЦК України, ст. 12, 81, 89, 200, 263 ЦПК України, районний суд,

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Гальчинецької сільської ради про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, в порядку спадкування після померлої 06 вересня 2017 року ОСОБА_2 право власності на житловий будинок №5 по вул. Сонячна в с. Новоіванівка Теофіпольського району Хмельницької області з господарськими будівлями та спорудами.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом 30 днів після проголошення рішення до Апеляційного суду Хмельницької області через районний суд.

Головуючий