Ухвала суду № 74211016, 22.05.2018, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 678/652/17

УХВАЛА

про забезпечення позову

22 травня 2018 року м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області в складі головуючої судді Мороз В.О., за участю секретаря Козельської Г.В., розглянувши в порядку ст. 153 Цивільного процесуального Кодексу України в м. Хмельницькому заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі № 678/652/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Летичівської державної нотаріальної контори про витребування правовстановлюючих документів для оформлення спадщини та заборону вчинення нотаріальних дій, -

встановив:

Позивач ОСОБА_1 (місце проживання, вказане у позові: м. Київ, вул. Драгоманова, 6 А, кв. 20) звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 (місце проживання, зазначене у позовній заяві: м. Хмельницький, вул. Маресьєва, 1), Летичівської державної нотаріальної контори про витребування правовстановлюючих документів для оформлення спадщини та заборону вчинення нотаріальних дій.

Окрім того, ОСОБА_1 повторно подав до суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірний будинок з господарчими спорудами та прибудинковими земельними ділянками, розташованих за адресою: будинок № 18, по вул. Чкалова, смт. Меджибіж, Летичівського р-ну Хмельницької області, в тому числі і на дії нотаріуса – відповідача 2.

На обґрунтування заяви, заявник вказує, що причиною для забезпечення позову є неодноразові спроби відповідача продати спірне спадкове майно, схилити заявника до цього, проте на його думку спірне спадкове майно продажу не може підлягати. Зазначає, що продаж спірного будинок з господарськими спорудами та прибудинковими земельними ділянками утруднить і може зробити неможливим виконання рішення суду в цій справі, яке на його думку, має бути постановлено на його користь, для можливості здійснення заявником вартісної оцінки спадкового спірного майна за вимогою Летичівського державного нотаріуса та в порядку виконання ст. 1241 ЦК України про обов’язкову частку у спадщині. Вказує, що рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17.04.2018 року у справі № 678/1439/17 під головуванням судді Продана Б.Г. позов ОСОБА_2 задоволено і відповідач – 2 ОСОБА_3 тепер зобов’язана виконати вказане рішення суду і видати брату заявника – відповідачу право установчі документи на ѕ частки спірного домоволодіння, що унеможливить в майбутньому виконати рішення суду про витребування від відповідача ОСОБА_2 право установчих документів для здійснення вартісної оцінки всього спірного домоволодіння за вимогою відповідача - 2.

Згідно ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Розглянувши заяву про забезпечення позову, перевіривши матеріали цивільної справи, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що в задоволенні заяви про забезпечення позову необхідно відмовити з наступних підстав.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Вибір громадянами способу захисту своїх прав і свобод від порушень та протиправних посягань гарантовано ч. 4 ст. 55 Конституції України, відповідно до якої кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань та закріплено статтями 7, 12 Загальної декларації про права людини, ст.13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, що згідно зі статтею 9 Конституції України є складовою національного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною вчиняти певні дії;

3) встановленням обов’язку вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов’язання;

5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;

6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;

7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

При цьому, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв’язку із застосуванням відповідних заходів, а цивільний процесуальний закон не зобов’язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути ухвалено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

Крім того, пункт 3 постанови № 9 від 22.12.2006 року Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз’яснює, що згідно з п. 1 ч 1 ст. 152 ЦПК України, позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб, тобто накладення арешту можливе у позовах з майновими вимогами, а позивачем заявлено позов немайнового характеру.

З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна - будинок № 18, вул. Чкалова, смт. Меджибіж, Летичівського р-ну Хмельницької обл., - відомості відсутні.

Відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону України «Про нотаріат» за обґрунтованою письмовою заявою заінтересованої особи, яка звернулася до суду та на підставі отриманого від суду повідомлення про надходження позовної заяви заінтересованої особи, яка оспорює право або факт, про посвідчення якого просить інша заінтересована особа, вчинення нотаріальної дії зупиняється до вирішення справи судом.

Також, як вбачається із повідомлення завідувача Летичівської державної нотаріальної контори ОСОБА_4 від 14.03.2018 року індекс 167/01-16, станом на 14.03.2018 року нотаріальні дії щодо спірного майна не вчинялись у зв’язку із розглядом спору між спадкоємцями щодо спадкового майна в судовому порядку.

Відповідно до постанови № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» Пленум Верховного Суду України звернув увагу на те, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, закон пов`язує забезпечення позову з неможливістю чи утрудненням виконання судового рішення.

За загальним правилом, заявник зобов`язаний довести наявність підстав для забезпечення позову, надавши відповідні докази.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, укладення договорів тощо). Саме лише посилання в заяві на неодноразові спроби відповідача продати спірне спадкове майно, а також на те, що такий продаж може утруднити і зробити неможливим виконання рішення суду без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту.

Позивачем не додано достатніх доказів, а також ніяким чином у заяві не обґрунтовано підстав вважати, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в майбутньому. Також, заявником не надано будь-яких доказів на підтвердження того, що не буде виконано рішення суду, у разі задоволення позову.

Крім того, відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод як джерело права.

Окрім національного законодавства, також і прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом з тим, Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі Жоффре де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року).

При цьому, заявник не обґрунтував наявність зв'язку між обраними ним заходом до забезпечення позову та предметом позовних вимог, та чи застосування такого заходу забезпечення позову спроможне забезпечити ефективний захист його порушеного права та поновлення порушених прав та інтересів як позивача.

Окрім того, заявник просить накласти арешт в тому числі і на дії нотаріуса, при цьому не конкретизує, який саме конкретний вид забезпечення позову просить застосувати та в чому він полягає.

Аналізуючи все в сукупності, суд приходить до висновку, що в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову слід відмовити, оскільки ним не доведено обставин, які є обов’язковими для доведення при подачі заяви про забезпечення позову в розумінні ст. 151 ЦПК України та постанови № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», матеріали справи не містять доказів на обґрунтування доводів заявника про те, що виконання рішення у майбутньому може бути утруднене чи відповідач буде ухилятись від виконання такого рішення. Заява про забезпечення позову не містить посилання на беззаперечні мотиви, за якими заявник вважає, що захист прав та інтересів буде неможливим без вжиття відповідних заходів і для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також не вказано, в чому полягає значимість таких зусиль і наскільки значні витрати будуть позивачем при цьому понесені, тому підстав для задоволення заяви заявника про забезпечення позову не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 81, 149, 151, 153 ЦПК України, суд, -

постановив:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Апеляційного суду Хмельницької області через Хмельницький міськрайонний суд протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя