Ухвала суду № 74209703, 24.05.2018, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

24.05.2018 Справа №607/12138/17

Тернопільський міськрайонний суд в складі колегії суддів Багрія Т.Я., Сливки Л.М., Ломакіна В.Є., з участю секретаря судового засідання Стус К.І., прокурора Оскоріпа В.В., обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2, в режимі відеоконференції - ОСОБА_3, ОСОБА_4, захисників ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 під час судового розгляду кримінального провадження стосовно:

1.Демидася ОСОБА_8 про обвинувачення за ч.3 ст.307 КК України,

ОСОБА_9 про обвинувачення за ч.3 ст.307 КК України,

3.Сторожука ОСОБА_10 про обвинувачення за ч.1 ст.263, ч.2 ст.306, ч.3 ст.307 КК України,

4.Слепка ОСОБА_11 про обвинувачення за ч.3 ст.307, ч.2 ст.314, ч.1 ст.315, ч.2 ст.317 КК України, -

встановив:

Захисник ОСОБА_7 заявив письмове клопотання про визнання недопустимим наданий прокурором доказ у виді даних знятої інформації з електронних інформаційних систем, а саме із вилученого під час незаконного обшуку 22 лютого 2017 року мобільного телефону. У клопотанні вказано, що стороною обвинувачення надано доказ винуватості ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих їм кримінальних правопорушень - це дані зняття інформації з електронних інформаційних систем, а саме із мобільного телефону, вилученого, за твердженням сторони обвинувачення, під час проведеного 22 лютого 2017 року обшуку у ОСОБА_2 Цей доказ є недопустимим і таким, що отриманий внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Так, імперативним приписом ст.31 Конституції України передбачено, що кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції. Винятки можуть бути встановлені лише судом у випадках, передбачених законом, з метою запобігти злочинові чи з’ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншим способом одержати інформацію неможливо.

Положеннями ч.1 ст.87 КПК України визначено, що недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Суд зобов’язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов (п.1 ч.2 ст.87 КПК України). Докази, передбачені цією статтею, повинні визнаватися судом недопустимими під час будь-якого судового розгляду (виділене мною), крім розгляду, якщо вирішується питання про відповідальність за вчинення зазначеного істотного порушення прав та свобод людини, внаслідок якого такі відомості були отримані (ч.4 с.87).

Відповідно до ч. 1 ст.258 КПК України ніхто не може зазнавати втручання у приватне спілкування без ухвали слідчого судді.

Прокурор, слідчий за погодженням з прокурором зобов’язаний звернутися до слідчого судді з клопотанням про дозвіл на втручання у приватне спілкування в порядку, передбаченому статтями 246,248,249 цього Кодексу, якщо будь-яка слідча (розшукова) дія включатиме таке втручання (ч.2 ст.258 КПК України). Спілкуванням є передання інформації у будь-якій формі від однієї особи до іншої безпосередньо або за допомогою засобів зв’язку будь-якого типу. Спілкування є приватним, якщо інформація передається та зберігається за таких фізичних чи юридичних умов, при яких учасники спілкування можуть розраховувати на захист інформації від втручання інших осіб (ч.З ст.258 КПК України). Різновидом втручання в приватне спілкування є зняття інформації з електронних інформаційних систем (п.4 ч.4 ст.258 КПК України).) В ухвалі слідчого судді про дозвіл на втручання у приватне спілкування в цьому випадку додатково повинні бути зазначені ідентифікаційні ознаки електронної інформаційної системи, в якій може здійснюватися втручання у приватне спілкування (ч.З. ст.264 КПК України). Проте, як під час виконання вимог ст.290 КПК України, так і під час надання цього доказу суду, стороною обвинувачення ухвали слідчого суді з приводу цього втручання у приватне спілкування не надано, з чого роблю висновок про те, що означене втручання у приватне спілкування відбулося без такої ухвали слідчого судді апеляційного суду області (ч.І ст.247 КПК України).

Захисник ОСОБА_5 пояснив, що у реєстрі матеріалів досудового розслідування не вказано рішення суду, яким було дозволено вчинення такої процесуальної дії. Він підтримує клопотання адвоката ОСОБА_7

Аналогічне пояснив захисник ОСОБА_6

Обвинувачені ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 пояснили, що підтримують клопотання адвоката ОСОБА_7

Прокурор Оскоріп В.В. пояснив, що він оголосив не всі докази у виді документів. Крім цього, ст.89 КПК України передбачає, що суд вирішує питання допустимості доказів, оцінюючи їх в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення. На будь-якій стадії судового розгляду суд визнає доказ недопустимим, якщо встановить очевидну недопустимість доказу. Визнаючи доказ недопустимим суд постановляє ухвалу про неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні. Однак, даний доказ вже досліджений.

Згідно з ст.87 КПК України суд зобов’язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов.

Відповідно до ст.89 КПК України суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення. У разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате.

Захисник ОСОБА_7 обґрунтував клопотання щодо підстав визнання істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод здійснення процесуальної дії, тобто обшуку, який було проведено без попереднього дозволу суду 22 лютого 2017 року незаконно. Однак, в резулятивній частині клопотання захисник ОСОБА_7 не просить постановити ухвалу про визнання істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема ОСОБА_1 і ОСОБА_2, а просить визнати недопустимим доказом дані зняті з інформації із електронних інформаційних систем, а саме вилученого під час незаконного обшуку 22 лютого 2017 року мобільного телефону. Отже, обґрунтування клопотання стосується підстав для постановлення ухвали в порядку ст.87 КПК України, а резулятивна частина клопотання містить прохання ухвалити рішення в порядку ст.89 КПК України.

Із змісту клопотання вбачається, що захисник ОСОБА_7 взагалі не зазначає про те, що доказ є очевидно недопустимим. Він не обґрунтував очевидної недопустимості доказу, а зазначив про порушення прав і основоположних свобод обвинувачених.

Крім цього, на даній стадії судового розгляду сторона обвинувачення здійснює оголошення доказів у виді документів. Прокурор ще не завершив процесуальну дії – оголошення документів і не надав всі документи, які вправі надати суду, реалізуючи свої права під час виконання обов’язку по підтриманню звинувачення у суді.

Відповідно до ст.358 КПК України долучені до матеріалів кримінального провадження документи, якщо в них викладені чи посвідчені відомості, що мають значення для встановлення фактів і обставин кримінального провадження, повинні бути оголошені в судовому засіданні за клопотанням учасників судового провадження.

Прокурор заявив клопотання про дослідження, тобто оголошення в судовому засіданні доказів у виді документів, які зазначені у реєстрі матеріалів досудового розслідування.

Враховуючи клопотання учасників судом встановлено порядок дослідження доказів. На даний час прокурор реалізує своє право і виконує покладений на нього обов’язок підтримання звинувачення.

Суд вважає, що постановлення ухвали щодо оцінки доказу до завершення прокурором реалізації права на оголошення документів і надання їх для долучення до судового провадження буде порушенням однієї з основних засад здійснення судочинства передбаченої ст.129 Конституції України – змагальності сторін та свободи в наданні суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також обмеженням права сторони обвинувачення. За наведених обставин в задоволенні клопотання необхідно відмовити та роз’яснити захиснику право повторно заявити клопотання в порядку Глави 4 § 1 КПК України після завершення здійснення прокурором процесуальної дії, в порядку ст.358 КПК України.

Керуючись ст.129 Конституції України, Главою 4 § 1, ст.358 КПК України, суд, -

постановив:

В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_7 про визнання недопустимим доказу у виді даних знятої інформації з електронних інформаційних систем, а саме із вилученого під час незаконного обшуку 22 лютого 2017 року мобільного телефону, відмовити.

Роз’яснити захиснику ОСОБА_7, що відмова у задоволенні клопотання не позбавляє його права повторно заявити клопотання, в порядку Глави 4 § 1 КПК України або ст.358 КПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення.

Судді Т.Я.Багрій

ОСОБА_12

ОСОБА_13