Постанова № 74209324, 21.05.2018, Апеляційний суд Сумської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2018 року

м.Суми

Справа №587/2134/17

Номер провадження 22-ц/788/785/18

Апеляційний суд Сумської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),

суддів - Біляєвої О. М. , Кононенко О. Ю.

з участю секретаря судового засідання - Новікової А.С.

сторони:

позивач – ОСОБА_1;

відповідач – ОСОБА_2;

третя особа – Служба у справах дітей Сумської міської ради

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Сумської області в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Сумського районного суду Сумської області від 14 березня 2018 року ухваленого у складі судді Степаненка О.А. у м. Суми,-

в с т а н о в и в:

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до суду, свої вимоги мотивувала тим, що має неповнолітню дитину ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає разом з нею. Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 27 січня 2016 року батьком дитини ОСОБА_3 було визнано ОСОБА_2 З відповідачем вони відносин не підтримують, живуть окремо, мають самостійні бюджети, спільне господарство ними не ведеться, донька перебуває на утриманні позивачки. Домовленості між нею з відповідачем про участь останнього в утриманні дитини не досягнуто. Просила визначити місце проживання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з нею.

Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 14 березня 2018 року визначено місце проживання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з матір’ю – ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянкою України, уродженкою та мешканкою АДРЕСА_1.

Стягнуто зі ОСОБА_2, на користь ОСОБА_1 640 гривень судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на порушення судом при ухваленні рішення норм матеріального та процесуального права, просить рішення Сумського районного суду Сумської області від 14 березня 2018 року скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

Відповідно до п. 3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІ «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення ОСОБА_2, ОСОБА_1 та її представника - адвоката ОСОБА_4, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 має неповнолітню доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Батьком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, є ОСОБА_2, що підтверджується копією рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 27 січня 2016 року та копією свідоцтва про народження дитини.

З копії свідоцтва про шлюб від 09 вересня 2017 року, виданого Білопільським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Сумській області, вбачається, що ОСОБА_1 з 09 вересня 2017 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5

Донька сторін ОСОБА_3 проживає разом з матір’ю,

З висновку служби у справах дітей Сумської міської ради вбачається, що служба у справах дітей не може надати належним чином обґрунтований висновок про доцільність визначення місця проживання дитини з одним з батьків.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що дитина проживає з матір’ю тривалий час, а тому є доцільним визначити місце проживання ОСОБА_3 саме з позивачкою. Крім того, права відповідача як батька не порушуються.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Згідно ст. 153 СК України, мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 160 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Згідно ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини. Якщо орган опіки та піклування або суд визнав, що жоден із батьків не може створити дитині належних умов для виховання та розвитку, на вимогу баби, діда або інших родичів, залучених до участі у справі, дитина може бути передана комусь із них. Якщо дитина не може бути передана жодній із цих осіб, суд на вимогу органу опіки та піклування може постановити рішення про відібрання дитини від особи, з якою вона проживає, і передання її для опікування органу опіки та піклування.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства», дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини. Рішення органів опіки та піклування з цих питань можуть бути оскаржені в суді у порядку, встановленому законом. Дитина має право на отримання інформації про відсутніх батьків, якщо це не завдає шкоди її психічному і фізичному здоров'ю.

Доводи ОСОБА_2 в апеляційній скарзі про те, що оскаржуване рішення ображає і принижує його гідність як батька та гідність його дитини, а також його дитина перебуває у смертельній небезпеці та щодо неї вчиняються тяжкі злочини висновків суду не спростовують, оскільки суду не надано доказів на підтвердження вказаних фактів. Судом першої інстанції обґрунтовано було взято до уваги той факт, що Зарічним судом м. Суми на даний час розглядається кримінальне провадження відносно ОСОБА_1, однак вину позивачки не доведено, обвинувального вироку щодо неї не встановлено. Також, при ухваленні рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1, судом було взято до уваги посилання відповідача на те, що є інші кримінальні провадження, зокрема, щодо ознак в діях позивачки кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146 (Незаконне позбавлення волі або викрадення людини) та ч. 3 ст. 149 КК України (Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо людини), в яких відповідач та його дочка є потерпілою стороною, однак підозра позивачці на даний час не оголошена, тобто підстав для оголошення підозри на даний час органами слідства не встановлено і достатніх доказів вини позивачки не здобуто.

Тому, посилання ОСОБА_2 на те, що суд першої інстанції проігнорував цей факт є безпідставними.

Твердження відповідача в апеляційній скарзі про те, що з лютого 2016 року по вересень 2016 року позивач переховувала дитину у м. Жовті Води, в районі з підвищеним радіаційним забрудненням, що загрожувало здоров’ю дитини та порушувало її права не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. Сторони по справі є батьками дитини, остання постійно проживає з позивачкою, а тому ствердження про переховування ОСОБА_1 з дитиною у м. Жовті Води є необґрунтованими.

Крім того, судом встановлено, що між сторонами по справі склались особисті неприязні стосунки.

В матеріалах справи відсутні будь – які докази які б підтверджували факт загрози здоров’ю або життю ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 під час проживання з матір’ю. Відповідачем не надано належних доказів в обґрунтування вимог апеляційної скарги, твердження про вчинення розпутних дій відносно дитини є недоведеними.

Також, задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив і з того, що права відповідача як батька не порушуються, оскільки його право спілкуватися з дитиною і брати участь у її утриманні та вихованні було підтверджено рішенням Ковпаківського районного суду м. Сум від 22 червня 2016 року та 3 серпня 2017 року, якими були захищені його батьківські права: ОСОБА_6 зобов’язано не чинити перешкод ОСОБА_2 у спілкуванні з дитиною у визначений судовими рішенням час; встановлені дні, години та порядок спілкування з дитиною; порушені права відповідача були захищені в судовому порядку.

Під час апеляційного перегляду справи спеціалістами служби у справах дітей Сумської міської ради 17 травня 2018 року проведено обстеження умов проживання дитини сторін за фактичним місцем проживання ОСОБА_1, про що складено відповідний акт та додатково вивчене питання, що вирішується в даній справі. Згідно висновку про визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3, що надійшло до апеляційного суду, служба у справах дітей Сумської міської ради вважає за можливе визначити проживання малолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір’ю ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції були правильно застосовані норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, а тому рішення суду слід залишити без змін.

Ухвалою Апеляційного суду Сумської області про відкриття апеляційного провадження від 20 квітня 2018 року було відстрочено ОСОБА_2 сплату судового збору за апеляційний перегляд справи в сумі 960 грн. до ухвалення судового рішення у даній справі, а тому у зв’язку із залишенням апеляційної скарги без задоволення, з ОСОБА_7 потрібно стягнути 960 грн. судового збору на користь держави згідно ст. 141 ЦПК України.

Клопотання ОСОБА_1 про стягнення зі ОСОБА_2 на її користь витрати на правничу допомогу, понесені нею у зв’язку з апеляційним переглядом рішення суду, в сумі 5 100 грн. підлягає частковому задоволенню. Враховуючи складність справи, обсяг наданої правничої допомоги, колегія суддів вважає, що понесені позивачем витрати не відповідають обсягу наданої правової допомоги, крім того, згідно звіту про виконану роботу, до останньої включена робота адвоката яка не охоплюється поняттям професійної правничої допомоги, зокрема складання договору про надання правової допомоги, звіту про виконану роботу. Тому відшкодуванню позивачу підлягають витрати на правничу допомогу в сумі 2 000 грн.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, 375, 382, 384, 389 ЦПК України, суд –

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Сумського районного суду Сумської області від 14 березня 2018 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 960 грн. судового збору за апеляційний перегляд справи.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу понесені у зв’язку з апеляційним переглядом рішення суду в сумі 2 000 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: В.І. Криворотенко

Судді: О.М. Біляєва

ОСОБА_8