Ухвала суду № 74208979, 24.05.2018, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/4686/17

Провадження № 2-а/591/39/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2018 року

Зарічний районний суд м. Суми в складі: головуючого судді Грищенко О.В., секретаря судового засідання Антипенко Н.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми, за участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, справу № 591/4686/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Сумської міської ради про зобов’язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив зобов’язати Сумську міську раду вчинити певні дії: визнати спадщину (земельну ділянку № 277) померлого ОСОБА_3, м. Суми, вул. Борова, 45/14, відумерлою в судовому порядку; скасувати рішення виконкому Сумської міської ради від 15.09.1993 року № 562 в частині надання у власність померлому ОСОБА_3 земельної ділянки в м. Суми по вул. Борова, 45/14. Просив також зобов’язати відповідача виконати рішення Сумської міської ради від 28.09.2016 року № 1094-МР щодо надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки № 277 (у власність) для ведення індивідуального садівництва за рахунок земель сільськогосподарського призначення з подальшим її оформленням йому у власність.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що він є учасником бойових дій та має право на першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва відповідно до ст. 118, 121, 122 Земельного кодексу України. В 2016 році позивачу стало відомо, що земельна ділянка № 277 на території садівничого товариства «Хімік-1» по вул. Р.Корсакова в м. Суми є вільною, і звернувся до Сумської міської ради, надавши необхідні документи. 28.09.2016 року виконавчий комітет Сумської міської ради прийняв рішення № 1094-МР, яким йому надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки № 277 (у власність) для ведення індивідуального садівництва за рахунок земель сільськогосподарського призначення. Після цього виявилось, що рішенням виконкому Сумської міської ради від 15.09.1993 року № 562 в частині надання у власність померлому у 2004 році ОСОБА_3 земельної ділянки в м. Суми по вул. Борова, 45/14. Дружина ОСОБА_3 – ОСОБА_4 померла у 2010 році. У зв’язку з цим позивач звертався до Сумського міського голови ОСОБА_5 та до Департаменту забезпечення ресурсних платежів СМР з проханням з’ясувати наявність або відсутність спадкоємців у померлого ОСОБА_3 та можливого визнання спадщини відумерлою, та отримав відповідь на своє звернення про те, що у померлого ОСОБА_3 є спадкоємці, заведена спадкова справа. Для використання позивачем свого права на першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва, необхідно скасувати рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 15.09.1993 року № 562 в частині надання у власність померлому у 2004 році ОСОБА_3 земельної ділянки в м. Суми по вул. Борова, 45/14. Після цього необхідно, щоб було надано доручення Департаменту забезпечення ресурсних платежів СМР підготувати проект рішення про скасування рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 15.09.1993 року № 562 та подати його на найближче пленарне засідання ради. Крім того, необхідно, щоб Сумська міська рада звернулася до суду із заявою про визнання спадщини відумерлою, у разі відсутності у померлого ОСОБА_3 спадкоємців на підставі ст. 1277 ЦК України, оскільки минуло вже набагато більше року після відкриття спадщини, і земельна ділянка є безхазяйною.

В судовому засіданні позивач підтримав заявлені вимоги, пояснив, що вважає земельну ділянку № 277 на території садівничого товариства «Хімік-1», що раніше була виділена у власність померлому у 2004 році ОСОБА_3, безхазяйною, оскільки вже пройшло більше 10 років після відкриття спадщини, але спадкоємці так і не оформили право власності на неї в порядку спадкування. Отже, на його думку, є всі підстави для скасування рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 15.09.1993 року № 562 та зобов’язання Сумської міської ради звернутися до суду із заявою про визнання спадщини відумерлою. Також просив задовольнити заявлену вимогу та зобов’язати відповідача виконати рішення Сумської міської ради від 28.09.2016 року № 1094-МР щодо надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки № 277 (у власність) для ведення індивідуального садівництва за рахунок земель сільськогосподарського призначення з подальшим її оформленням йому у власність.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, пояснив, що підстави для скасування рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 15.09.1993 року № 562 та зобов’язання Сумської міської ради звернутися до суду із заявою про визнання спадщини відумерлою відсутні, оскільки у померлого є спадкоємець, який прийняв спадщину, заведена спадкова справа.

Вивчивши матеріали справи та наявні у ній докази, заслухавши пояснення учасників справи, суд вважає, що позов необґрунтований та не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Встановлено, що позивач є учасником бойових дій, та на нього поширюються встановлені чинним законодавством, зокрема, Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», пільги щодо першочергового відведення земельної ділянки для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва (а.с.6).

Рішенням Сумської міської ради від 15.09.1993 року № 562 надано у приватну власність ОСОБА_3 земельну ділянку № 277 для садівництва в м. Суми, Громадська організація садівниче товариство «Хімік-1» по вул. Борова, 45/14, що підтверджується інформацією Управління Держгеокадастру у сумському районі Сумської області (а.с10-12) та довідкою Громадської організації садівниче товариство «Хімік-1» (а.с.13).

Як вбачається з матеріалів спадкової справи, № 780, ОСОБА_3 помер 23.05.2004 року, і 19.11.2004 року, тобто у встановлений законом шестимісячний строк для прийняття спадщини, до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, яка складається, у тому числі, з приватизованої земельної ділянки в садівничому товаристві «Хімік-1», звернувся син померлого – ОСОБА_6, проте, на даний час свідоцтво про право на спадщину ним не отримано (а.с.52-58).

З матеріалів спадкової справи № 02-14 вбачається, що ОСОБА_4, з якою до 11.11.2003 року ОСОБА_3 перебував у зареєстрованому шлюбі, померла 03.05.2010 року, та після її смерті спадщину за заповітом прийняла ОСОБА_7 (а.с.59-74).

Рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради від 28.09.2016 року № 1094-МР, позивачу надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки № 277 (у власність) для ведення індивідуального садівництва за рахунок земель сільськогосподарського призначення (а.с.9).

У зв’язку з тим, що позивачу стало відомо про те, що дана земельна ділянка належала ОСОБА_3, він неодноразово звертався до Сумського міського голови та до Департаменту забезпечення ресурсних платежів СМР з проханням з’ясувати наявність або відсутність спадкоємців у померлого ОСОБА_3 та можливого визнання спадщини відумерлою, та отримав відповіді на свої звернення про те, що у померлого ОСОБА_3 є спадкоємці, заведена спадкова справа (а.с.14-24).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини.

Часом відкриття спадщини, відповідно до ст. 1220 ЦК України, є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Ст. 1270 ЦК України визначено шестимісячний строк з дня відкриття спадини для її прийняття.

Статтею 1268 ЦК України визначено поняття та умови прийняття спадщини.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, то відповідно до ст. 1272 ЦК України, він вважається таким, що не прийняв її.

Відповідно до ч. 1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до ст. 1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.

Заява про визнання спадщини відумерлою може також бути подана кредитором спадкодавця, а якщо до складу спадщини входять земельні ділянки сільськогосподарського призначення - власниками або користувачами суміжних земельних ділянок. У такому разі суд залучає до розгляду справи органи місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини та/або за місцезнаходженням нерухомого майна, що входить до складу спадщини.

Особи, які мають право або зобов’язані подавати заяву про визнання спадщини відумерлою, мають право на одержання інформації з Спадкового реєстру про заведену спадкову справу та видане свідоцтво про право на спадщину.

Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини.

Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно - за його місцезнаходженням.

Територіальна громада, яка стала власником відумерлого майна, зобов'язана задовольнити вимоги кредиторів спадкодавця, що заявлені відповідно до статті 1231 цього Кодексу. Якщо власниками відумерлого майна стали декілька територіальних громад, вимоги кредиторів спадкодавця задовольняються територіальними громадами пропорційно до вартості відумерлого майна, набутого у власність кожною з них.

Спадщина, не прийнята спадкоємцями, охороняється до визнання її відумерлою відповідно до статті 1283 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 5 КАС України Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб’єкта владних повноважень протиправними та зобов’язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправною та зобов’язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб’єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб’єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Судом не встановлено жодних підстав, з якими закон пов’язує скасування рішення виконавчого комітету Сумської міської ради. Крім того, позивач не довів, що вказаним рішенням порушено його законне право, і скасування рішення необхідне для поновлення цього права. Встановлено, що земельна ділянка № 277, на яку претендує позивач, передана у приватну власність ОСОБА_3, який помер у 2004 році. Його син ОСОБА_6, який є спадкоємцем першої черги, прийняв спадщину, хоча і не отримав на даний час свідоцтва про право на спадщину. Отже, підстави для звернення відповідача до суду із заявою про визнання спадщини відумерлою, відсутні. Таким чином, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Враховуючи викладене, позов не підлягає задоволенню у зв’язку з його необґрунтованістю.

Керуючись ст.ст.72, 77, 90, 241-246, 295 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1 В, кв. 2, РНОКПП НОМЕР_1) до Сумської міської ради (місцезнаходження м. Суми, майдан Незалежності, 2, код ЄДРПОУ 23823253) відмовити в повному обсязі за необґрунтованістю.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Харківського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Зарічний районний суд м. Суми.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 24 травня 2018 року.

СУДДЯ О.В.Грищенко