Постанова № 74208132, 24.05.2018, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 33/781/142/18 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Категорія - 130 Доповідач у суді ІІ-ї інстанції ОСОБА_2.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.05.2018 року. Суддя апеляційного суду Кіровоградської області Гончар В.М., за участі особи притягнутої до відповідальності ОСОБА_3 його представника адвоката ОСОБА_4, розглянув у порядку апеляційного перегляду адміністративну справу за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_4, на постанову Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 10 квітня 2018 року, якою:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, українець, громадянин України, уродженець і мешканець смт. Вільшанка, вул. Ватутіна, 24 Вільшанського району Кіровоградської області, одружений, не працює, ідентифікаційний номер НОМЕР_1,

визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10200 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік та стягнено судовий збір в розмірі 352,40 грн. на користь держави.

ВСТАНОВИВ:

Згідно постанови суду ОСОБА_3 визнаний винним у тому, що він 06 лютого 2018 року о 19.00 год. в смт. Вільшанка Вільшанського району Кіровоградської області по вул. Кожем’якіна керував автомобілем НОМЕР_2 з явними ознаками алкогольного сп’яніння (стійкий запах алкоголю з ротової порожнини, нечітка мова). Від продуття приладу «Драгер» та проходження у встановленому порядку медичного огляду на стан сп’яніння в лікарні відмовився в присутності двох свідків, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху, тобто вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП.

В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_4 просить скасувати постанову суду першої інстанції, закрити провадження у справі на підставі п.1 ст. 247 КУпАП у зв’язку з відсутністю в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування своїх вимог посилаючись на положення ч.1 ст. 130 КУпАП, п.2.5, 1.10 Правил дорожнього руху та п.п.2, 3 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану сп’яніння зазначає, що для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП необхідно перш за все встановити чи дійсно керувала особа автомобілем та чи була вона зупинена під час керування.

У даному випадку ОСОБА_3 у судовому засіданні не заперечував, що 06.02.2018 о 19.00 год. він дійсно перебував у стані алкогольного сп’яніння у належному йому автомобілі, який був припаркований, але автомобілем не керував, оскільки чекав знайомого який повинен був забрати транспортний засіб. Також ОСОБА_3 не заперечував факт відмови від проходження огляду на стан сп’яніння за допомогою приладу Драгер та в лікарні з тих причин, що він не керував автомобілем.

Вказує, що допитані у судовому засідання свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 засвідчили, що ОСОБА_3 в їх присутності відмовився від проходження огляду на стан сп’яніння, але вони не бачили чи рухався цей транспортний засіб, чи зупиняли його працівники поліції та чи керував автомобілем ОСОБА_3

З’ясовуючи питання чи керував ОСОБА_3 транспортним засобом суд в основу оскаржуваної постанови виклав показання свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10

Апелянт вважає, що свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8, є зацікавленими особами, оскільки як працівники поліції відбирали пояснення у свідків та складали відносно ОСОБА_3 протокол про адміністративне правопорушення. Крім того, вказані свідки надавали показання, що причиною зупинки автомобіля ОСОБА_3 було те, що останній керував транспортним засобом у темну пору доби без увімкненого світла фар, а при перегляді відеозапису події вбачається, що такою причиною стала різка зміна напрямку руху автомобіля.

Показання свідка ОСОБА_9 не мають вирішального значення, так як він вказав, що прибув на місце події коли автомобіль вже стояв, хто ним керував не бачив.

Показання свідка ОСОБА_10 апелянт вважає неправдивими, так як вказаний свідок давав суду неправдиві показання про те, що на місці події пояснення у нього відбирав ОСОБА_8, якого знав оскільки навчався в одному класі, а насправді пояснення відбирав ОСОБА_7, що було встановлено в судовому засіданні.

З огляду на зазначене вважає, що у суду першої інстанції не було жодних допустимих переконливих доказів, які б підтверджували те, що ОСОБА_3 дійсно керував транспортним засобом та був зупинений працівниками поліції.

Під час апеляційного перегляду справи адвокат ОСОБА_11 та ОСОБА_3 подану апеляційну скаргу підтримали в повному обсязі та посилаючись на зазначені в ній доводи, просили скасувати постанову суду першої інстанції.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні докази, перевіривши апеляційні доводи вважаю, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, за таких обставин.

При розгляді справи судом першої інстанції правильно встановлено фактичні обставини справи про вчинення ОСОБА_3 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Даний висновок суду об’єктивно підтверджується матеріалами справи, зокрема протоколом про адміністративне правопорушення серії АП2 № 541655 від 06.02.2018 відповідно якого ОСОБА_3 06 лютого 2018 року о 19.00 год. в смт. Вільшанка Вільшанського району Кіровоградської області по вул. Кожем’якіна керував автомобілем НОМЕР_2 з явними ознаками алкогольного сп’яніння (стійкий запах алкоголю з ротової порожнини, нечітка мова). Від продуття приладу «Драгер» та проходження у встановленому порядку медичного огляду на стан сп’яніння в лікарні відмовився в присутності двох свідків, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху. Також відповідно вказаного протоколу у ОСОБА_3 було вилучено посвідчення водія та який від дачі пояснень і підпису протоколу відмовився. Показаннями допитаних в суді першої інстанції свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та переглянутим відеозаписом події, які в їх сукупності підтверджують факти: керування ОСОБА_3 транспортним засобом, його зупинки працівниками поліції та відмови ОСОБА_3 від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан сп’яніння.

Згідно диспозиції статті 130 КУпАП передбачена відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Перевіривши матеріали адміністративної справи апеляційний суд дійшов висновку, що протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 складений відповідно до ст. 256 КУпАП, в ході провадження по справі дотримано вимог ст. 245 КУпАП, а судовий розгляд справи проведено у відповідності до ст. 280 КУпАП.

При накладені стягнення у відповідності до вимог ст. 33 КУпАП, суд врахував особу правопорушника, характер вчиненого, ступінь вини, майновий стан і застосував до ОСОБА_3 адміністративне стягнення в межах санкції ч.1 ст. 130 КУпАП яке, за своїм видом і мірою є справедливим, необхідним і достатнім для його виховання в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень.

Враховуючи зазначене доводи адвоката ОСОБА_11 щодо необхідності скасування постанови суду та закриття провадження в справі за обставин, викладених в апеляційній скарзі, є не обґрунтованими.

Навпаки повністю спростовуються протоколом про адміністративне правопорушення, складеного відносно ОСОБА_3, показаннями допитаних в суді першої інстанції свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та переглянутим відеозаписом події, які в їх сукупності підтверджують факти керування ОСОБА_3 транспортним засобом, його зупинки та відмови ОСОБА_3 від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан сп’яніння.

Також є безпідставними та не заслуговують уваги твердження апелянта про те, що свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8, є зацікавленими особами, а показання свідка ОСОБА_10 є неправдивими, оскільки всі свідки під час допиту в суді першої інстанції були приведені до присяги та попереджались про кримінальну відповідальність за статтями 384, 385 КК України, а в свою чергу стороною захисту не надано належних доказів про причини вказаними свідками оговорити ОСОБА_3 Показання вказаних свідків також узгоджуються з показаннями інших допитаних судом зазначених вище свідків та з матеріалами справи.

При цьому свідок ОСОБА_10 при дачі пояснень на запитання суду стверджував, що бачив як їхав автомобіль ВАЗ-2102 білого кольору без світла та був зупинений під час руху працівниками поліції. Враховуючи зазначене самі по собі посилання апелянта на те, що показання свідка ОСОБА_10 є неправдивими, так як останній зазначав, що на місці події пояснення у нього відбирав ОСОБА_8, а насправді пояснення відбирав ОСОБА_7, що було встановлено в судовому засіданні, не можуть бути враховані як підстава для скасування постанови суду першої інстанції.

За вказаних обставин посилання правопорушника та адвоката ОСОБА_11 на невинуватість ОСОБА_3 у вчинені адміністративного правопорушення є способом захисту з метою уникнення ОСОБА_3 адміністративної відповідальності, а тому вимоги апеляційної скарги щодо скасування постанови суду першої інстанції та закриття провадження у справі, задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 294 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_11 в інтересах ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 10 квітня 2018 року щодо ОСОБА_3, - без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Згідно оригіналу

(суддя підпис)

Суддя апеляційного суду

Кіровоградської області ОСОБА_2