Рішення № 74206331, 24.05.2018, Згурівський районний суд Київської області

Справа № 365/177/18

Номер провадження: 2/365/178/18

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24.05.2018 року смт. Згурівка

Згурівський районний суд Київської області в складі :

головуючого - судді ХИЖНОГО Р.В.

за участю

секретаря судового засідання НОСОВОЇ О.О.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду № 1 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Турівської сільської ради Згурівського району Київської області про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на майно в порядку спадкування,-

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_2 звернувся до Згурівського районного суду Київської області із вищезазначеною позовною заявою посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла рідна тітка позивача - ОСОБА_4, після смерті якої відкрилась спадщина за законом. Батько позивача, рідний брат ОСОБА_4 - ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_3. Мати ОСОБА_4 - ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_4. До складу спадщини входить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 6,948 га, яка розташована на території Турівської сільської ради Згурівського району Київської області. Земельна ділянка належала на праві власності ОСОБА_4 згідно державного акту серії НОМЕР_2, виданого на підставі рішення Турівської сільської ради Згурівського району Київської області 15 сесії 23 скликання від 12 травня 2001 року та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю 16 жовтня 2001 року за № 606. ОСОБА_4 була одинокою, чоловіка та дітей не мала. На час смерті ОСОБА_4 позивач більш як п"ять років проживав разом з нею та знаходився на її повному утриманні. Позивач був змушений переїхати до тітки, оскільки не мав окремого житла, постійного заробітку, йому бракувало коштів на утримання дітей та він мав проблеми із здоров"ям. Кошти, які надавала тітка позивачу були основним джерелом його існування. Позивач, як спадкоємець за законом, спадщину у встановлену законом порядку прийняв своїми фактичними діями, а саме користується речами померлої. Позивачу було відмовлено нотаріусом у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спірну земельну ділянку у зв"язку із ненаданням доказів належності до кола спадкоємців померлої. Позивач позбавлений можливості оформити свої спадкові права в досудовому порядку. Враховуючи вищевикладене, представник позивача просить суд встановити, що позивач ОСОБА_1 перебував на утриманні ОСОБА_4 не менше одного року до дня її смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2, визнати за позивачем в порядку спадкування за законом право власності на спірну земельну ділянку та в разі задоволення позову не стягувати з відповідача судовий збір.

В підготовчому судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали повністю та просили позов задовольнити.

В підготовче судове засідання представник відповідача Турівської сільської ради не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи відповідач був повідомлений у встановленому законом порядку, сільський голова Волочнюк В.Я. направив до суду заяву, в якій просив проводити розгляд справи у відсутність представника відповідача, позовні вимоги визнав повністю.

Суд визнав можливим розглядати справу без учасників представника відповідача, оскільки у справі є достатньо матеріалів про права та правовідносини сторін та його неявка не перешкоджає розгляду справи.

На підставі ч. 3 ст. 200 ЦПК України суд вважає за можливе за результатами підготовчого провадження ухвалити рішення про задоволення позову, враховуючи визнання позову відповідачем.

Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

В підготовчому судовому засіданні свідок ОСОБА_8 показав, що був добре знайомий з ОСОБА_4, оскільки вони з одного села. Позивач ОСОБА_1 - рідний племінник ОСОБА_4 За декілька років до смерті ОСОБА_4, яка померла у 2002 році до неї переїхав проживати позивач. ОСОБА_4 утримувала свого племінника за рахунок пенсії та інших доходів, зокрема від здачі в оренду земельної ділянки. На той час позивач ніде постійно не працював та мав проблеми із здоров'ям, власного житла він не мав. Після смерті ОСОБА_4 позивач залишився проживати в будинку померлої, користувався її речами та земельною ділянкою.

Свідок ОСОБА_9 надав суду покази, аналогічні показам свідка ОСОБА_8

Дослідженими в ході судового розгляду письмовими доказами встановлено, що ОСОБА_4 на підставі рішення Турівської сільської ради Згурівського району Київської області від 12 травня 2001 року (15 сесії 23 скликання) передано у власність земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 6,948 га, яка розташована на території Турівської сільської ради Згурівського району Київської області. На підставі зазначеного вище рішення на ім'я ОСОБА_4 видано державний акт серії НОМЕР_2 на право приватної власності на землю, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю 16 жовтня 2001 року за № 606, Частина земельної ділянки була передана у власність ОСОБА_4 в ході розпаювання земель колективної власності КСП «Перемога», інша частина земельної ділянки була успадкована ОСОБА_4 після смерті матері - ОСОБА_6, що встановлено з копії державного акту (а.с.18), копії заповіту (а.с.9), копії свідоцтва про право на спадщину за законом (а.с.10).

Після смерті ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, відкрилась спадщина за законом, до складу якої входить, зокрема і право власності на спірну земельну ділянку. Позивач, як спадкоємець за законом, спадщину у встановленому порядку законом, чинним на час відкриття спадщини, прийняв, своїми фактичними діями шляхом вступу у володіння та управління спадковим майном. Спадкові права позивача ніким не оспорюються, інші спадкоємці відсутні, так мати ОСОБА_4 - ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_4, а її брат - ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_5. Спадкова справа до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 не заводилась, заповіти нею не складались, що встановлено з копій свідоцтв про смерть (а.с.6-8), копій свідоцтв про народження (а.с.13,16,17),копії витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126, 133, 135 Сімейного кодексу України (а.с.14), копії свідоцтва про одруження (а.с.15), копій довідок Турівської сільської ради (а.с.20), інформаційних довідок із Спадкового реєстру (а.с.34,35).

Позивачу було відмовлено нотаріусом у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спірну земельну ділянку у зв"язку із не наданням доказів належності до кола спадкоємців (копія нотаріальної відмови - а.с.19).

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

В силу ч. 1 ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Відповідно до ч. 3 ст. 5 ЦК України якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Положеннями п. 4 Прикінцевих і Перехідних положень ЦК України передбачено, що даний Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року № 8 відносини спадкування регулюються правилами ЦК України якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР.

Відповідно до ч.ч. 1.2 ст. 524 ЦК України 1963 року спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

В силу ст.531 ЦК України 1963 року до числа спадкоємців за законом належать непрацездатні особи,

що перебували на утриманні померлого не менше одного року до його смерті. При наявності інших спадкоємців вони успадковують нарівні з спадкоємцями тієї черги, яка закликається до спадкоємства.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 549 ЦК України 1963 року визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

Згідно положення п. 1 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 якщо спадщина відкрилась у період чинності ЦК УРСР, застосовуванню підлягають норми ЦК УРСР про належність спадщини спадкоємцеві з часу відкриття спадщини незалежно від оформлення права на спадщину.

В силу ч. 1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

В пункті 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 N 7 передбачено, що відповідно до статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Стаття 126 ЗК України, в редакції яка діяла до 01 січня 2013 року, передбачала, що право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ст. 116 ЗК України набуття права на землю здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

В силу ст. 80 та ч. 1 ст. 131 ЗК України громадяни мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод.

Згідно ч.1, ч. 3 ст.152 ЗК України держава забезпечує громадянам рівні умови захисту прав власності на землю; захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється шляхом застосування інших, передбачених законом, способів.

Оцінюючи добуті в судовому засіданні докази, враховуючи прийняття судом визнання позову відповідачем, яке не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення повністю.

В ході судового розгляду встановлено, що ОСОБА_4 згідно державного акту серії НОМЕР_2 на праві власності належала земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 6,948 га, яка розташована на території Турівської сільської ради Згурівського району Київської області. Зазначена земельна ділянка входить до складу спадщини за законом померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 Позивач ОСОБА_1 належить до кола спадкоємців померлої за законом, як непрацездатна особа, що перебувала на утриманні померлої не менше одного року до її смерті. Позивач спадщину прийняв своїми фактичними діями, шляхом вступу у володіння та управління спадковим майном. На час відкриття спадщини чинним був ЦК УРСР 1963 року, тому саме норми зазначеного Кодексу підлягають до застосування до даних спадкових правовідносин, зокрема в частині визначення порядку прийняття спадщини та визначення спадкоємців. Інші спадкоємці за законом, а також спадкоємці за заповітом відсутні, ОСОБА_4 була одинокою.

Через відсутність безпосередніх доказів належності до кола спадкоємців, позивач позбавлений можливості оформити свої спадкові права у нотаріуса.

Суд вважає за необхідне, встановити, що позивач ОСОБА_1 перебував на утриманні ОСОБА_4 не менше одного року до дня її смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2. Зазначений факт повністю підтверджує зібраними у справі доказами, зокрема, показами свідків. Встановлення даного факту необхідне для підтвердження належності позивача до кола спадкоємців померлої, а також підтвердження прийняття ним спадщини.

Суд вважає за необхідне визнати за позивачем ОСОБА_1 в порядку спадкування право власності на спірну земельну ділянку.

Враховуючи клопотання представника позивача, суд вважає за можливе не застосовувати ст. 141 ЦПК України та понесені судові витрати залишити за сторонами.

Враховуючи визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд вважає за необхідне повернути позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні позову.

Керуючись ст.ст.80,116,120,126,131,152 ЗК України, ст. 5 ЦК України, ст.ст. 524,531,549 ЦК України 1963 року, ст.ст.141,142,198,200,206,263-265,273,293,315,319 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Турівської сільської ради Згурівського району Київської області про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на майно в порядку спадкування - задовольнити повністю.

Встановити, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебував на утриманні ОСОБА_4 не менше одного року до дня її смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителем АДРЕСА_1, реєстраційний номер особової картки платника податків НОМЕР_1, як спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2, право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 6,948 га, яка розташована на території Турівської сільської ради Згурівського району Київської області та належала померлій на праві власності на підставі державного акту серії НОМЕР_2 на право приватної власності на землю, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю 16 жовтня 2001 року за № 606.

Не застосовувати ст. 141 ЦПК України та понесені судові витрати залишити за сторонами.

На підставі ч. 1 ст. 142 ЦПК України повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні позову 24.04.2018 року згідно квитанції № 0.0.1000529024.1 за наступними реквізитами: отримувач коштів - УДКСУ Згурівського району, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38043171, Банк отримувача ГУ ДКCУ в Київській області, м. Київ, Код банку отримувача (МФО) - 821018, рахунок отримувача - 31217206700274, а саме грошові кошти в розмірі 1213 (одна тисяча двісті тринадцять) гривень 66 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Київської області через Згурівський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

ГОЛОВУЮЧИЙ Р.В. ХИЖНИЙ