Постанова № 74206086, 15.05.2018, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/900/18

Провадження № 2-а/369/119/18

РІШЕННЯ

Іменем України

15.05.2018 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі

головуючої судді Дубас Т.В.,

при секретарі Ковриженко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора Управління патрульної поліції у місті Київ лейтенанта поліції ОСОБА_2 про визнання дій протиправними та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з даним позовом, мотивуючи його тим, що 10.01.2018 о 01:30 за адресою: м.Київ, вулиця Солом’янська, 4, інспектор лейтенант поліції ОСОБА_2, посвідчення ДПП №004190, нагрудний дачок №0014522 Управління патрульної поліції у місті Київ виніс постанову про накладання на мене адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в Автоматичному режимі, а саме про те, що 10.01.2018 року за адресою: м.Київ, вулиця Солом’яінська, 4, керуючи транспортним засобом Dodge RAM-1500, керував транспортним засобом з неосвітленим державним номерним знаком у темну пору доби, у якого в режимі ближнього світла не працювала ліва передня фара та не пред’явив свідчення водія відповідної категорії чим порушив п.2.9в, п.2.1а, 31.4.3 в ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення передбачене частиною 1 статті 126 КУаП. На підставі чого було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн.

Із вказаною постановою та накладанням вищевказаного адміністративного стягнення на місці при вказаних у постанові обставинах позивач категорично не згоден.

На час зупинки, всі світлові прилади та елементи освітлення автомобіля працювали справно, на що є підтверджуюча фотофіксація на місці зупинки. Неправомірні дії інспектором поліції порушили Закон України «Про національну поліцію», розділ 5, поліцейські заходи, ст.35.1. Що не підпадає під жодну із зазначених 9-ти підстав у статті закону про зупинку ТЗ. Дії інспектора поліції були незаконні, що не вимагає додаткового пред’явлення водієм будь яких документів.

При складанні постанови, поліцейським було порушено порядок та процедуру розгляду справи. А саме не було надано будь яких доказів причини зупинки, позбавили позивача можливості скористатися у повному обсязі своїми правами баченими ст.268 КУаП. Порушили вимоги щодо процедури розгляду справи, а саме проігнорували порядок встановлений ст.ст.278, 279 КУаП.

Оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі, взагалі не містить жодного доказу, на підставі якого відповідач прийшов до висновку про наявність в моїх діях складу певного правопорушення.

Тому позивач просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія АР № 401976 від 01.10.2018 р. про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_3 згідно ч. 1 статті 126 КУаП у зв’язку із відсутністю складу правопорушення. Визнати дії інспектора лейтенанта поліції ОСОБА_2 посвідчення ДПП №004130 та нагрудний значок №0014522 Управління патрульної поліції у місті Київ, про винесення постанови та накладання адмін.стягнення згідно до ч. 1 ст.126 КУаП на ОСОБА_1 як незаконні.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив позов задоволити у повному обсязі.

Відповідач та третя особа в судове засідання не з’явились, про день, час та місце розгляду справи був повідомлені належним чином. Представник відповідача направив до суду письмовий відзив згідно якого просив в позові відмовити.

Суд, заслухавши пояснення позивача, перевіривши матеріали справи та зібрані в ній письмові докази, приходить до висновку що позовні вимоги не підлягають до задоволення виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 12.01.2018 р. інспектором роти № 6 батальйону № 2 полку № 1 ЦПП у місті Києві Департаменту патрульної поліції ОСОБА_4 винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія АР № 401976.

Згідно даної постанови відповідачем зазначено що, 01 год. 30 хв. за адресою: вул. Солом'янська, 4. м. Київ, водій ОСОБА_1 керував автомобілем Dodge RAM-1500, н.з. АІ 8105 ЕК з неосвітленим номерним знаком у темну пору доби, у якого в режимі ближнього світла не працювала ліва переддня фара, при перевірці документів відмовився надавати посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив пункти 2,9 в), 2,1 а), 31,4,3 в) ПДР та скоїв адміністративне - правопорушення передбачене частиною 1 статті 126 КУпАП. Внаслідок чого ОСОБА_1 бу притягнутий до адміністративної відповідальності шляхом накладення на нього штрафу в розмірі 425 грн.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Так, відповідно до ч. ч. 2, 4 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративні правопорушення є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган ( посадова особа ) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.

Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, у випадках, визначених законом, вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень, припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.

Органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень (ст. 222 КУпАП) .

Щодо тлумачення понять «за місцем» та «на місці» то дійсно, згідно рішення Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року № 5 - рп / 2015 положення ч. 1 ст. 276 КУпАП, яке передбачає, що «справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення», в аспекті порушеного у конституційному поданні питання необхідно розуміти так, що використане в ньому словосполучення «за місцем його вчинення» визначає адміністративно - територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення. Згідно постанови КМУ від 16 вересня 2015 р. № 730 утворено Головне управління Національної поліції в Київській області. Також утворено Києво-Святошинський відділ поліції Головного управління Національної поліції в Київській обласної, адміністративно - територіальною одиницею обслуговування вказаного відділу є Києво-Святошинський район. Отже прийняті у Києво-Святошинському районі рішення посадових осіб Києво-Святошинський ВП ГУ НП в Київській обласної є таким и що прийняті у межах юрисдикції відповідного органу.

Окрім цього пункт 2. 3 рішення Конституційного Суду України № 5 вказує, що ч. 1 та 4. 2 ст. 258 КУпАП визначено випадки коли протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається, а адміністративне стягнення накладається і стягується на місці вчинення правопорушення. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» від 14 липня 2015 року № 596 - VIII, ч. 2 ст. 258 КУпАП викладено у новій редакції «протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі». Таким чином притягнення особи до адміністративної відповідальності у вказаному випадках фактично відбувається у скороченому провадженні.

Скорочене провадження у справах про зазначені адміністративні правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення. Застосування посадовою особою процедури скороченого провадження у випадках передбачених законом не призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених у статтях 257, 268, 277, 278, 279, 280 КУпАП (абзац 3 пункту 2.3 рішення Конституційного Суду України № 5).

Відповідач оцінив докази, ознайомився з поясненнями водія та прийняв рішення притягнути його до адміністративної відповідальності. Також, відповідно до положень 4. 2 ст. 33 КУпАП, при накладенні враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

Крім того, як зазначає Пленум Вищого адміністративного суду у постанові від 06 березня 2008 року № 2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень КАС України під час розгляду адміністративних справ», підставами для визнання будь-якого акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та / або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Оскільки постанова винесена уповноваженою особою, яка мала право розглядати справу про адміністративне правопорушення з дотриманням правил чинного законодавства, тому немає підстав для скасування постанови у справі що адміністративне правопорушення, оскільки доказів, які мали спростувати факт наявності адміністративного правопорушення та обставин, що виключають адміністративну відповідальність, позивачем в межах розгляду даної справи надано не було.

Оцінка доказів відповідно до ст. 252 КУпАП здійснюється посадовою особою за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

З метою встановлення нормативно-правового регулювання здійснення проваджень уповноваженими особами Національної поліції України у справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, наказом МВС України від 07 листопада 2015 року №1395 затверджено Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка визначає процедуру оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов'язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція, матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.

Згідно п.4 р.І наведеної Інструкції у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених, зокрема, ч. 1 ст.126 КУпАП.

Відповідно до п.1 р.ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Також, відповідно до ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів та показаннями свідків.

Згідно ч. 3 ст.73 КАС України, сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Частинами 1, 2 ст.77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, суб'єкт владних повноважень зобов'язаний довести правомірність своїх дій чи бездіяльності, а позивач зобов'язаний довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

В судовому засіданні позивачем не спростовані факти, викладені в оскаржуваній постанові, а саме те, що ним не були порушені правила дорожнього руху, на момент його зупинки відповідачем. Позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів в підтвердження своїх вимог.

Таким чином, розглянувши адміністративну справу у межах заявлених вимог, з'ясувавши усі обставини у справі та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку про необхідність відмовити у вимогах позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 2, 72, 77, 78, 242-246, 250, 256 КАС України, ст.ст. 7, 122, 245, 251, 252, 268 КУпАП, ст. 23 Закону України «Про національну поліцію», ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», Пленумом Вищого адміністративного суду у постанові від 06 березня 2008 року № 2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень КАС України під час розгляду адміністративних справ», суд,-

У Х В А Л И В:

В позові ОСОБА_1 до інспектора Управління патрульної поліції у місті Київ лейтенанта поліції ОСОБА_2 про визнання дій протиправними та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення– відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного адміністративного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області протягом десяти днів з дня його оголошення.

Суддя: Дубас Т.В.