Ухвала суду № 742060, 21.02.2007, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 22ц-353\2007 р.

Головуючий у 1-й інстанції: Коверзнев В.О.

Доповідач: Редька А.Г.

УХВАЛА

ІМ'ЯМ УКРАЇНИ

21 лютого 2007 року місто Чернігів

Апеляційний суд Чернігівської області у складі:

головуючого - судді Євстафієва O.K., суддів - Лакізи Г.П., Редьки А.Г.,

при секретарі - Вареник О.М.,

за участі: позивача ОСОБА_1, та представника відповідачів ОСОБА_4.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення та ухвалу Деснянського районного суду міста Чернігова від 3 січня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_1 до голови правління ВАТ "ЧеЗаРа" ОСОБА_2 та головного контролера ВАТ "ЧеЗаРа" ОСОБА_3 про зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування шкоди,

встановив:

ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом, у якому просив зобов'язати ОСОБА_2, голову правління ВАТ "ЧеЗаРа", змінити наказ від ІНФОРМАЦІЯ_1 та запис у трудовій книжці про його поновлення на роботі відповідно до рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 26 червня 2006 року, посилаючись, що рішенням суду його було поновлено на роботі з 3 листопада 2005 року, а у наказі та у трудовій книжці записано про поновлення на роботі на виконання рішення суду з 27 червня 2006 року, також просив стягнути з ОСОБА_2, голови правління ВАТ "ЧеЗаРа", та з ОСОБА_3, головного контролера ВАТ "ЧеЗаРа", по 5000 грн з кожного у відшкодування моральної шкоди, посилаючись, що з вини цих посадових осіб фактично не було виконано рішення суду про його поновлення на роботі, а також стягнути на користь ВАТ "ЧеЗаРа" з ОСОБА_2. та ОСОБА_3 пропорційно до їх

2 заробітку 9206,95 грн у відшкодування заподіяної підприємству шкоди, посилаючись, що рішенням суду від 26 червня 2006 року було стягнуто з підприємства заробітну плату за вимушений прогул, а після рішення суду йому фактично не дають роботу, але виплачують заробітну плату, тим самим зазначені посадові особи заподіяли підприємству матеріальну шкоду.

Рішенням Деснянського районного суду міста Чернігова від 3 січня 2007 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині зобов'язання ОСОБА_2. змінити наказ від ІНФОРМАЦІЯ_1 та запис у трудовій книжці про поновлення на роботі та про стягнення з ОСОБА_2. та ОСОБА_3 по 5000 грн у відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Чернігова від 3 січня 2007 року позовні вимоги ОСОБА_5 в частині стягнення з ОСОБА_2. та ОСОБА_3 9206,95 грн у відшкодування заподіяної підприємству шкоди залишені без розгляду.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати зазначені рішення та ухвалу суду і ухвалити нове рішення, яким стягнути на користь підприємства з ОСОБА_2. та ОСОБА_3 всього 9206,95 грн у відшкодування заподіяної підприємству шкоди, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. В іншій частині рішення та ухвала суду першої інстанції не оскаржуються.

У судовому засіданні ОСОБА_1 підтвердив, що наполягає на задоволенні його позовних вимог тільки у частині стягнення з ОСОБА_2. та ОСОБА_3 коштів у відшкодування підприємству завданої шкоди, посилаючись, що саме вони безпосередньо є винуватцями його незаконного звільнення з роботи та фактичної затримки виконання рішення суду про його поновлення на роботі, тому повинні відшкодувати підприємству збитки, заподіяні виплатою йому заробітної плати, а до самого підприємства у нього немає ніяких вимог. Щодо інших позовних вимог, то він не наполягає на відшкодуванні моральної шкоди та зміни наказу та запису у трудовій книжці, оскільки ці зміни внесені, тому у цій частині судові рішення ним не оскаржуються.

Представник відповідачів вважає судові рішення законними та обґрунтованими, просить відхилити апеляційну скаргу позивача та залишити без змін ухвалу та рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та представника відповідачів, перевіривши доводи скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача ОСОБА_1 не може бути задоволена.

3

Суд першої інстанції у повному обсязі дослідив надані сторонами документи, перевірив доводи та заперечення сторін, правильно встановив обставини справи і висновок суду грунтується на матеріалах справи та законі.

Суд першої інстанції правильно встановив, що відповідно до ст.21 КЗпП України трудовий договір укладається між працівником та власником підприємства або уповноваженим ним органом і належним відповідачем при вирішенні індивідуальних трудових спорів, у т.ч. і щодо зміни наказу чи записів у трудовій книжці, відшкодування моральної шкоди за порушення трудового законодавства, має бути власник або уповноважений ним орган в особі адміністрації підприємства, незалежно хто конкретно є керівником підприємства.

По справі встановлено, що ОСОБА_1 заявив позовні вимоги до конкретних керівників підприємства, ОСОБА_2. та ОСОБА_3, і суд відповідно до ст.33 ЦПК України обґрунтовано у попередньому судовому засіданні 20 вересня 2006 року ухвалою залучив належного відповідача - ВАТ "ЧеЗаРа"(ас-26).

Враховуючи, що ОСОБА_1 у своїй позовній заяві, у судовому засіданні суду першої інстанції наполягав, що до самого підприємства не має ніяких вимог і заперечує проти притягнення підприємства відповідачем по справі, а його позовні вимоги стосуються безпосередньо до ОСОБА_2., голови правління ВАТ "ЧеЗаРа", та ОСОБА_3, головного контролера підприємства, як безпосередніх "винуватців" у порушенні трудового законодавства, суд обґрунтовано відмовив ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог у частині зобов'язання ОСОБА_2. змінити наказ та записи у трудовій книжці про його поновлення на роботі у відповідності до рішення суду та про відшкодування моральної шкоди і доводи апеляційної скарги не дають підстав для скасування рішення суду.

Відповідно до ст.ст.207,130-138 КЗпП України відшкодування збитків, заподіяних підприємству службовими особами внаслідок незаконного звільнення працівника або затримки виконання рішення суду про його поновлення на роботі, передбачає стягнення коштів на користь самого підприємства і позивачем у цих випадках може бути підприємство(власник або уповноважений ним орган).

Відповідно до ст.119 ЦПК України до позовної заяви, поданої в інтересах позивача іншою особою, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження цієї особи на пред'явлення позову та представництво інтересів позивача.

По справі встановлено, що такого документі позивач ОСОБА_1 не має, підприємство не надавало йому таких повноважень і такі позовні вимоги він заявив з власної ініціативи без будь-яких повноважень.

4

За таких обставин суд першої інстанції також дійшов правильного висновку, що позовні вимоги ОСОБА_6 про стягнення з ОСОБА_2. та ОСОБА_3 на користь ВАТ "ЧеЗаРа" збитків, заподіяних підприємству зайвими виплатами у зв'язку з незаконним звільненням ОСОБА_6 з роботи та затримкою виконання рішення суду про його поновлення на роботі, не можуть бути предметом даного судового засідання і обґрунтовано відповідно до ст.207 ч. 1 п.2 ЦПК України залишив ці позовні вимоги без розгляду.

Таким чином, судові рішення суду першої інстанції ухвалені відповідно до вимог матеріального та процесуального закону і доводи апеляційної скарги не дають підстав для їх скасування.

Керуючись ст.ст.81,88,307,308,314,315,319 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення, а рішення та ухвалу Деснянського районного суду міста Чернігова від 3 січня 2007 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_6 7,50 грн у відшкодування витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ(одержувач: Апеляційний суд Чернігівської області, код ЄДРПОУ 02894527, р\р 35220018000353, банк: УДК у Чернігівській області, МФО банку 853592).

Ухвала набуває чинності негайно та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців після проголошення.