Рішення № 74205777, 22.05.2018, Фастівський міськрайонний суд Київської області

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, email: inbox@fs.ko.court.gov.ua

______________

2/381/459/18

366/3872/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2018 року суддя Фастівського міськрайонного суду Київської області Чернишова Є.Ю., розглянувши у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

06.12.2017 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, мотивуючи вимоги тим, що з метою отримання банківських послуг ОСОБА_1 (далі - відповідач) підписав заяву № б/н від 22.12.2010 року та отримав кредит у розмірі 900,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг" та "Тарифами Банку", які викладені на банківському сайті www/privatbank.ua, що складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" свої зобов’язання за Договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Однак, відповідач не надав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов’язаннями, тобто, у порушення умов кредитного договору відповідач зобов’язання за вказаним договором не виконав.

На підставі зазначеного просив стягнути з відповідача заборгованість в сумі 11 765,44 грн. за кредитним договором № б/н від 22.12.2010 року.

Представник відповідача через канцелярію суду подала відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що вказані умови та правила надання банківських послуг, не підписані відповідачем. Крім того, стягнення з нього заборгованості за пенею та комісією, в також штрафу відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов правил та надання банківських послуг: штраф (фіксована частина) – 500 грн., штраф (процентна ставка) – 536, 45 грн. є, що інше як притягнення до одного і того ж виду відповідальності, що заборонено законом. Також зазначає, що позивачем не надано доказів про те, що відповідача повідомляли про існуючу заборгованість та вимогу її погасити, оскільки даний факт відсутній, підтверджуючих поштових документів про надіслання йому відповідної претензії – вимоги до суду позивачем не надано. Крім того, 07.03.2018 року відповідачу встановлено інвалідність 1 групи довічно, вказана інвалідність групи «Б», тобто фактично він є лежачою особою, сплачувати кредит кошти у нього відсутні. На підставі зазначеного просила в задоволенні позову відмовити.

Позивачем подана суду відповідь на відзив, яка отримана електронною поштою 23.04.2018 року. Крім того, представником відповідача подані суду письмові пояснення, які зареєстровані 22.05.2017 року.

За приписами частини 1 статті 199 ЦПК України, у строк, встановлений судом, позивач має право подати відповідь на відзив, виклавши письмово свої міркування, аргументи й надати відповідні докази, направити відповідачу, суду з підтвердженням такого направлення учасникам справи, а відповідач - заперечення на відповідь на відзив, з дотриманням аналогічних вимог - надати разом із запереченнями відповідні докази, та направити позивачу й суду з підтвердженням такого направлення учасникам справи.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 179 ЦПК України до відповіді на відзив застосовуються правила, встановлені частинами третьою - п’ятою статті 178 цього Кодексу.

Разом з тим, підтвердження направлення як відповіді на відзив, так і пояснень, сторонами не надано, тому суд не бере до уваги відповідні документи через відсутність підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи.

Суд, вивчивши письмові матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.1 статті 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 22 грудня 2010 року між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № б/н, відповідно до якого відповідач отримала кредит у розмірі 900,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

При цьому, підпис відповідача на Анкеті-заяві від 22.12.2012 року свідчить про те, що останній ознайомлений та згодний з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами Банку, виразив свою згоду з тим, що зазначена Заява в сукупності з Правилами, Тарифами банку про умови кредитування є договором між Банком та ним про надання банківських послуг.

Суд відхиляє посилання відповідача на те, що вказані умови та правила надання банківських послуг ним не підписані, оскільки з наданих банком документів вбачається, що відповідач отримав кредитну картку, користувався кредитним лімітом та погашав заборгованість.

Таким чином, суд вважає, що сторонами при укладені спірного кредитного договору було узгоджено всі його істотні умови, а саме мета, сума, строк дії, умови та порядок видачі та повернення, розмір відсоткової ставки та порядок її зміни, порядок зміни умов та припинення дії договору, відповідальність сторін за невиконання та неналежне виконання умов договору.

Статтею 204 ЦК України проголошена презумпція правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За правилами статей 525, 526 і 527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Одностороння відмові від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» свої зобов'язання за Договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому Договором.

В порушення умов кредитного договору відповідач свої зобов'язання не виконав, внаслідок чого станом на 21.11.2017 року утворилась заборгованості у загальному розмірі 11765,44 грн., яка складається з наступного:

1042,68 грн. - тіло кредиту;

2159,31 грн. – нараховано відсотків за користування кредитом;

7527,00 грн. – нараховано пені;

500,00 грн. – штраф (фіксована частина);

536,45 грн. – штраф (процентна складова).

Матеріалами справи достовірно підтверджено порушення прав позивача внаслідок невиконання відповідачем належним чином умов кредитного договору від 22 грудня 2010 року, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Разом з тим, суд не в повній мірі погоджується з таким розрахунком заборгованості, що підлягає стягненню та вважає, що з відповідача на користь позивача не підлягає стягненню штраф у сумі 500,00 грн. (фіксована частина) та штраф у сумі 536,45 грн. (процентна складова) враховуючи наступне.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов'язків, як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Пунктом 2.1.1.7.6 Умов та Правил надання банківських послуг передбачено, що за порушення клієнтом строків виплати грошових зобов'язань, передбачених договором, більш ніж на 30 днів клієнт зобов'язаний сплатити Банку штраф в розмірі 500 грн. та 5% від суми боргу по кредитному ліміту з врахуванням нарахованих та прострочених процентів та комісії.

Тобто вказаним пунктом передбачено сплату двох видів штрафів «фіксована частина» та «процентна складова», як виду цивільно-правової відповідальності, за одне й те саме порушення клієнтом строків виплати грошових зобов'язань, передбачених договором, більш ніж на 30 днів.

Крім того, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

Так, із матеріалів справи випливає, що за порушення позичальником строків виконання зобов’язання за кредитним договором, банком одночасно нараховано пеню у розмірі 7527,00 грн. та накладено штрафу сумі 500,00 грн. (фіксована частина), та штраф у сумі 536,45 грн. (процентна складова).

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що одночасне застосування двох видів штрафів за одне й те саме порушення виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання банком положень, закріплених у ст.61 Конституції України, щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. Дана позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21.10.2015 року № 6-2003цс15.

Що стосується вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за пенею в розмірі 7527,00 грн., то суд вважає, що вказана вимога підлягає частковому задоволенню з огляду наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, ч. 1 ст. 550 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

За змістом ч. 3 ст. 551 ЦК України суд має право у випадку виникнення спору з приводу розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінивши розмір заборгованості та розмір штрафних санкцій (неустойки), зменшити її розмір у тому випадку, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, тобто зменшити розмір штрафних санкцій (неустойки) через її неспівмірність із розміром основного зобов'язання.

Розмір заборгованості та штрафних санкцій (розмір неустойки), їх співмірність, обставини, які дають суду право застосувати або не застосувати ч. 3 ст. 551 ЦК України, є фактичними обставинами справи, встановлення яких судом є обов'язковою умовою при розгляді справи та ухваленні судового рішення у справі про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Згідно із правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 4 вересня 2014 року (справа № 6-100цс14), ч. 3 ст. 551 ЦК України з урахуванням положень ст. 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та ч. 5 ст. 12 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків.

Таким чином, суд може з власної ініціативи застосувати ч. 3 ст. 551 ЦК України до вимог про стягнення пені, за умови, що розмір нарахованої пені значно перевищує розмір збитків.

Враховуючи, що розмір заборгованості по тілу кредиту становить 1042,68 грн., а сума пені 7527,00 грн., з урахуванням того, що відповідач є інвалідом 1 групи, суд вважає можливим зменшити розмір пені до розміру заборгованості по тілу кредиту - 1042,68 грн.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Проаналізувавши встановлені фактичні обставини по справі, оцінивши представлені сторонами в силу статті 81 ЦПК України докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 належним чином не виконує зобов'язання, передбачені укладеним в установленому законом порядку кредитним договором. Такі дії відповідача є неправомірними, тому позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» про стягнення заборгованості за кредитним договором, підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь позивача в розмірі 587,20 грн.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 526, 527, 530, 610, 1054 ЦК України, статтями Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» (ЄДРПОУ 14360570, рах. 29092829003111, МФО 305299) заборгованість за кредитним договором у розмірі 4318,62 (чотири тисячі триста вісімнадцять гривень шістдесят дві копійки) грн.

У задоволені іншої частини позову – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» (ЄДРПОУ 14360570, рах. 29092829003111, МФО 305299) судові витрати в розмірі 587,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Київської області шляхом подачі апеляційної скарги через Фастівський міськрайонний суд Київської області за правилами, встановленими в ст.ст. 354-356 ЦПК України відповідно, з урахуванням положень п. 15.5 ч. 1 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

Суддя Є.Ю.Чернишова