Рішення № 7420555, 24.10.2008, Харцизький міський суд Донецької області

Справа № 2-3597/2008р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2008 року

Харцизький міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді: Нікіфорова М.Ю.

при секретарі: Рибалко Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Харцизьку цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України у м.Харцизьку про стягнення моральної шкоди , -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача з вимогою стягнути з останнього на його користь моральну шкоду в розмірі 50 000грн. Позов мотивує тим, що його загальний стаж складає більше 37 років, зокрема підземний - більше 20 років. З 1983 р. по 2005 р. він працював на підприємствах вугільної промисловості. Робота на вказаних посадах була обумовлена наявністю шкідливих і небезпечних чинників. Працюючи прохідником, він виконував гірничопрохідницьких робіт по проходженню гірських вироблень. Праця прохідника відноситься до категорії важких робіт. Також він працював підземним електрослюсарем, де виконував ремонт машин і механізмів ділянки. Проводив монтаж і демонтаж, ремонт і технічне обслуговування механічних і електричних машин і механізмів, апаратуру. Як наслідок його роботи в тяжких та шкідливих умовах він отримав професійне захворювання. 27.07.2005 року пройшов обстеження в Донецькій обласній клініці професійних захворювань, де йому був встановлений діагноз: Антракосиликатоз, узелковая форма. За результатами розслідування 05.08.2005 року був складений акт розслідування хронічного професійного захворювання за формою П-4. Висновком МСЕКу йому була встановлена третя група інвалідності безстроково зі встановленням 40% втрати професійної працездатності, призначено медикаментозне і санаторно-курортне лікування. З огляду на встановлення факту безстрокового встановлення стійкої втрати працездатності та групи інвалідності вважає, що він вже ніколи не зможе вести повноцінне життя.

Завдану моральну шкоду обґрунтовує наступними обставинами. Зазначив, що у зв'язку з отриманим професійним захворюванням та усвідомленням своїх недоліків він зазнає значні моральні страждання, через втрату 40% працездатності порушені його нормальні життєві зв'язки. На теперішній час він не може переносити фізичні навантаження, не здатний виконувати елементарну чоловічу роботу. Просив стягнути з відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди 50 000 гривень.

Позивач в судовому засіданні підтримав свій позов та дав свідчення аналогічні тим, що викладені в позовній заяві, наполягав на його задоволенні у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заявлений позов не визнала та суду показала, що на теперішній час відповідальності Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань (далі - Фонд) за моральну шкоду немає, тому правових підстав для стягнення сум у відшкодування моральної шкоди згідно з ОСОБА_2 України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" не існує, оскільки пункт 3 розділу XI Прикінцевих положень наведеного закону був доповнений новим абзацом, згідно якого відшкодування Фондом моральної (немайнової) шкоди застрахованим і

членам їх сімей незалежно від часу настання страхового випадку припиняється з 01.01.2008 року.

Представник відповідача, посилаючись на підпункт "є" п.1 ст.21 закону, згідно якого Фонд зобов’язаний відшкодувати працівникові моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому, вважає, що факт спричинення позивачу моральної шкоди ним не доведений, суду не приведені докази про тривалість та глибину отриманих моральних страждань, а посилання позивача на надані ним суду докази є підставою лише для відшкодування йому матеріальної шкоди, тобто частини втраченого заробітку.

Представник відповідача також посилається на наказ МОЗ України "Про затвердження Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров’я, пов’язане з виконанням трудових обов’язків", відповідно до абзацу 2 п.3.8 якого підставою для відшкодування моральної шкоди також може бути висновок лікаря-психіатра лікувально-профілактичної установи або лікарсько-консультаційної або медико-соціальної експертної комісії про стрес, який зазнав потерпілий у результаті трудового каліцтва або професійного захворювання або інші наслідки, дані про депресію або інші негативні прояви в стані потерпілого.

Представник відповідача просив суд при ухваленні рішення зі справи врахувати положення ст.237-1 КЗпП України та покласти обов’язок по відшкодуванню моральної шкоди позивачу на власника або уповноваженого ним органа підприємства за місцем роботи позивача.

З урахуванням усіх викладених обставин вважає позов необгрунтованим і просить відмовити в його задоволенні в повному обсязі.

Суд, вивчивши матеріали справи, заслухавши доводи сторін, вважає позов обгрунтованим і таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, суд встановив, що позивач на протязі тривалого часу перебував у трудових правовідносинах з шахтними підприємствами, працюючи на підземних роботах, а саме підземним прохідником, звільнений 31.08.2005 року у зв’язку з виявленою невідповідністю виконуваної роботи внаслідок стану здоров’я.

27.07.2005 року по результатам обстеження в Донецькій обласній клінічній лікарні профзахворювань позивачу був встановлений діагноз - Антракосиликатоз, узелковая форма. Також було встановлено, що захворювання є професійним, відповідальною в розвитку професійного захворювання вважати професію прохідника. Протипоказаний тяжка фізична праця і робота у вимушеній позі.

05.08.2005 року стосовно ОСОБА_1 був складений акт про розслідування хронічного професійного захворювання, із якого вбачається, що професійне захворювання позивача виникло внаслідок тривалої дії вугільного пилу в концентраціях перевищуваючи норми в десятки разів

Висновком МСЕКу від 31.08.2005 року ОСОБА_1 була встановлена третя група інвалідності внаслідок профзахворювання зі встановленням 40-відсоткового ступеня втрати працездатності.

Згідно ст.21 (34) ОСОБА_2 України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві, професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності», а також відповідно до рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року у справі про конституційне звернення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України в Кіровоградській області про тлумачення ст.34 ОСОБА_2 України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності" (справа про відшкодування морального збитку Фондом соціального страхування) положення ст.34 зазначеного закону не виключають обов’язку Фонду відшкодовувати моральний збиток,

заподіяний умовами виробництва всім потерпілим, в тому числі у випадку тимчасової чи стійкої втрати професійної працездатності.

ОСОБА_2 України від 23.02.2007 p. №717-V частина третя ст.28 наведеного ОСОБА_2 виключена. Відповідно до ч.2 ст.44 ОСОБА_2 України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" пункт 3 розділу XI Прикінцевих положень ОСОБА_2 України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" доповнений новим абзацом, згідно якого відшкодування Фондом моральної (немайнової) шкоди застрахованим і членам їх сімей незалежно від часу настання страхового випадку припиняється з 1 січня 2008 року.

Суд критично оцінює доводи відповідача про те, що позивач повинен був звернутися з позовом про відшкодування моральної шкоди в порядку ст.237-1 КЗпП України до роботодавця, тому що саме роботодавець є винним в ушкодженні здоров"я позивача, оскільки, як зазначено в п.4.2 вищезазначеного рішення Конституційного Суду України, вказані норми регламентують відшкодування моральної шкоди всім іншим особам, що не є суб’є.ктами страхування від нещасного випадку і на які не поширюється чинність розглянутого закону, у тому числі працівники, що виконують роботу не на підставі трудового договору (контракту), а на інших підставах. Позивач є застрахованим робітником, який втратив професійну працездатність, і за таких обставин на підставі ст. 34 закону він має право на відшкодування шкоди, в тому числі і моральної.

ОСОБА_2 України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності" передбачали відшкодування моральної шкоди застрахованим особам як страхову виплату, тому покладання на відділення Фонду обов'язку по сплаті такої страхової виплати не є цивільною відповідальністю зазначеного органу.

Суд також не може прийняти до уваги при постановленні рішення доводи відповідача про те, що з 1 січня 2008 року правових підстав для стягнення сум моральної шкоди не існує, оскільки відповідно до ст.58 Конституції України закон зворотної дії в часі не має. Також відповідно до ст.5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Правовідносини по відшкодуванню позивачу моральної шкоди виникли до набрання чинності ОСОБА_2 України від 23.02.2007 року №717-V, що є підставою для виникнення у нього права на відшкодування моральної шкоди.

Суд не вважає обгрунтованою позицію Фонду про те, що позивачем не надано доказів спричинення йому моральної шкоди, оскільки відповідно до діючого законодавства втрата працездатності, яка встановлена висновком МСЕКу вже свідчить про спричинення моральної шкоди, оскільки стан здоров’я потерпілого погіршено. Обов’язкове ж призначення МСЕК з приводу встановлення факту спричинення моральної шкоди, на якій наполягав відповідач і помилково вважав, що саме вона в змозі встановити ступінь та розмір моральних страждань, передбачається у випадку відсутності вищевказаних доказів, які позивач надав суду в повному обсязі та які є достатніми для позитивного вирішення спору по суті.

Суд встановив факт спричинення позивачу моральної шкоди і вбачає її в тому, що він постійно відчуває болі в спині, через отримане професійне захворювання не в змозі в подальшому працювати на важких роботах, в тому числі на виробництві, потребує безперервного медикаментозного та санаторно-курортного лікування, що призводить до відчуття безпорадності та немочності позивача. Враховуючи всі викладені обставини суд, виходячи з принципу розумності та виваженості, вважає, що позивач постійно випробовує моральні страждання внаслідок неможливості в своєму подальшому житті реалізовувати своє конституційне право на працю в повному обсязі. Медично доведені фізичні болі також є достатньою підставою для випробування позивачем стійких та глибоких моральних

страждань. Приведені обставини суд вважає достатніми для переконання в наявності спричинення позивачу моральної шкоди.

В силу ст. 33 п.3 ОСОБА_2 України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що призвели до втрати працездатності" моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, що спричинила втрату професійної працездатності, відшкодовується Фондом соціального страхування, і сума страхової виплати за моральну шкоду визначається судом, але не може бути більше 200 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати. Згідно ст.59 ОСОБА_2 України "Про державний бюджет України на 2008 рік" з 1 квітня 2008 року мінімальна заробітна плата становить 525грн. і з урахуванням відсотку втрати професійної працездатності, а також вищевказаних обставин, розмір моральної шкоди повинен скласти 12000 гривен.

В решті позову слід відмовити.

Також з відповідача на користь держави в порядку ст.88 ЦПК України слід стягнути судові витрати у справі: судовий збір в сумі 8, 50 гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 1, 50грн.

Керуючись ст.58 Конституції України, ст.5 ЦК України, ст.ст.21, 28, 33, 34 ЗУ "Про обов"язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що потягли за собою втрату працездатності", ч.2 ст.44, ст.59 ОСОБА_2 України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", рішенням Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, на підставі ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України у м.Харцизьку про стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонда соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Харцизьку (м.Харцизьк, вул. АЛумака, 52, р/р 37175400900088 УДК Донецької області, код ОКПО 25967996, МФО 834016) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився в с Новотроіцьке, Волноваського району, Донецької області 12000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонда соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Харцизьку у доход держави судовий збір в сумі 8, 50 гривні (на р/р 31415537700088, код платежу - 22090100 в УДК Донецької області, МФО 834016, код ОКПО 24165154, отримувач - місцевий бюджет м.Харцизька), а також на користь держбюджету Ворошиловського району м.Донецька витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 1, 50 гривень (на р/р 31216259700004, отримувач: держбюджету Ворошиловського району м.Донецька, ЄДРПОУ 34686537, МФО 834016, банк: ГК УДК у Донецькій області).

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Донецької області через Харцизький міський суд.

Заява про оскарження рішення може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення рішення, а апеляційна скарга - протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження або протягом 10 днів без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження.