Рішення № 74205217, 24.05.2018, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/1134/18

Провадження № 2/344/2223/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗАОЧНЕ

22 травня 2018 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого - судді Антоняка Т.М.

секретаря - Максимів Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Івано-Франківськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа без самостійних вимог - Служба у справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міськради, про надання дозволу на виїзд дитини за кордон без згоди батька, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 третя особа без самостійних вимог - Служба у справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міськради, про надання дозволу на виїзд дитини за кордон без згоди батька.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 25 травня 2012 року було розірвано шлюб між нею та відповідачем. За час проживання в шлюбі в сторін народилася донька ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає із позивачем. Відповідач участі у вихованні дитини не бере, аліменти не платить, зв'язок з донькою не підтримує. Для відпочинку та оздоровлення позивач має намір поїхати з донькою за кордон. Місце перебування відповідача для позивача є невідомим. Тому просить надати дозвіл на виїзд дочки, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, на відпочинок за кордон без дозволу (без згоди) та супроводу батька дитини ОСОБА_2 до досягнення донькою 16-річного віку та на виготовлення проїзних документів на виїзд дитини за кордон без згоди батька.

Позивач в судове засідання не прибула, подала до суду заяву про розгляд справи без її участі та підтримання позовних вимог. Не заперечує щодо заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання не прибув, про час і місце розгляду справи повідомлявся у встановленому порядку.

З урахуванням положень ст. 280 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

Відповідно до частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Суд, заслухавши пояснення позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Матеріалами справи встановлено, що батьками ОСОБА_3 є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с.5).

Рішенням Артемівського районного суду м.Луганська від 30.01.2014 року було вирішено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в твердій грошовій сумі 900 грн щомісячно та не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 20.01.2014 року і до повноліття дитини (а.с.6).

ОСОБА_1 та ОСОБА_3 мають статус внутрішньо переміщених осіб, що підтверджується довідками Департаменту соціальної політики виконкому Івано-Франківської міськради (а.с.7-9).

З метою відпочинку та оздоровлення, позивач бажає здійснювати виїзди з дитиною за кордон.

Стаття 33 Конституції України встановлює, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно ст. 7 Сімейного кодексу України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.

Частиною 3 ст. 313 Цивільного кодексу України передбачено, що фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), опікунів та в їхньому супроводі чи у супроводі осіб, які уповноважені ними.

Порядок реалізації права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і порядок розв'язання спорів у цій сфері регулюється Законом України «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України».

Згідно ч. 1 ст. 3 зазначеного Закону, перетинання громадянами України державного кордону України здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України після пред'явлення одного з документів, зазначених у статті 2 цього Закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України», оформлення проїзного документа дитини провадиться на підставі нотаріально засвідченого клопотання батьків або законних представників батьків чи дітей у разі потреби самостійного виїзду неповнолітнього за кордон. За відсутності згоди одного з батьків виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон може бути дозволено на підставі рішення суду.

Згідно з п. 3 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 57 від 27 січня 1995 року (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2010 року № 724), виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, здійснюється за згодою обох батьків (усиновлювачів) (далі - батьки) та в їх супроводі або в супроводі осіб, уповноважених ними, які на момент виїзду з України досягли 18-річного віку. У відповідності з вимогами п. 4 зазначених Правил, виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється: 1) за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням у ній держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків відсутній у пункті пропуску; 2) без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків: у разі пред'явлення документів або їх нотаріально засвідчених копій: рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків.

Відповідно до ст. 150 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані поважати дитину.

Згідно зі ст. 155 Сімейного кодексу України, батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно до ст.ст. 1, 2 Закону України «Про охорону дитинства», батьки зобов'язані забезпечити дітям умови для достатнього фізичного, духовного та культурного розвитку.

Як зазначено у ч. 1 ст. 18 Конвенції про права дитини, батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Враховуючи те, що шлюб між сторонами розірвано, відповідач не бере участь у вихованні дитини, його місце проживання на даний момент є невідомим, а також той факт, що дитина потребує оздоровчого відпочинку, духовного та культурного розвитку, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість заявлених позовних вимог та необхідність надання позивачу дозволу на тимчасовий виїзд дитини, за кордон без дозволу (без згоди) та супроводу батька дитини ОСОБА_2 на термін до 22.05.2019 року (1 рік).

Виходячи із вищевикладеного, суд приходить до переконання, що позовні вимоги слід задовольнити частково.

Відповідно до частини п'ятої статті 268 Цивільного процесуального кодексу України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Враховуючи вищенаведене, відповідно до ст. 33 Конституції України, ст.ст. 7, 150,155 Сімейного кодексу України, ст. 313 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 3, 4 Закону України «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України», керуючись ст. ст. 89, 263-265, 268, 273, 280-282, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Надати дозвіл ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, на тимчасовий виїзд неповнолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, на відпочинок за кордон України без дозволу (без згоди) та супроводу батька дитини ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3, на термін до 22.05.2019 року.

В решті вимог позову - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанцї.

Довідка: повний текст рішення складено 24.05.2018 року.

Суддя Антоняк Т.М.