Постанова № 74205078, 23.05.2018, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №291/1407/17 Головуючий у 1-й інст. Руденко З. Б.

Категорія 39 Доповідач Трояновська Г. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2018 року Апеляційний суд Житомирської області у складі:

головуючого – судді Трояновської Г.С.

суддів Павицької Т.М., Миніч Т.І.

з участю секретаря судового засідання Ковальської Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу № 291/1407/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, треті особи – Чорнорудська сільська рада Ружинського району Житомирської області, ОСОБА_2 про визнання в порядку спадкування права на завершення приватизації земельної ділянки

за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області на рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 07 лютого 2018 року, ухваленого під головуванням судді Руденко Г.Б. у смт. Ружині

в с т а н о в и в :

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із названим позовом та просила визнати за нею в порядку спадкування за законом після смерті доньки ОСОБА_3, яка померла 08.04.2017, право на завершення приватизації земельної ділянки площею 0,719 га, яка розташована за межами с. Чорнорудка Ружинського району Житомирської області із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

В обґрунтування вимог зазначила, що за життя її донька ОСОБА_3 розпочала процедуру приватизації земельної ділянки орієнтовною площею 0,7190 га для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться за межами с. Чорнорудка Ружинського району Житомирської області. Наказом ГУ Держгеокадастру у Житомирській області від 28.04.2016 № 6-1297/14-16-СГ їй надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо відведення зазначеної земельної ділянки у власність. В подальшому було виготовлено проект із землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки на підставі договору №1629360100090 від 12.08.2016. 08.04.2017р. ОСОБА_3 померла, а тому отримати правовстановлюючі документи на землю не встигла. Після смерті доньки відкрилась спадщина, яку позивачка прийняла у встановленому законодавством порядку та зазначила, що є єдиним спадкоємцем за законом. Приватним нотаріусом Попільнянського нотаріального округу позивачці відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку у зв’язку із відсутністю правовстановлюючих документів. Вказує, що право на завершення приватизації земельної ділянки не припинилося у зв’язку із смертю доньки, а тому просила задовольнити її позовні вимоги.

Рішенням Ружинського районного суду Житомирської області від 07 лютого 2018 року позов задоволено.

У поданій апеляційній скарзі ГУ Держгеокадастру в Житомирській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати та постановити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що за життя у ОСОБА_3 не виникло право власності на земельну ділянку, яке має бути зареєстроване в установленому законом порядку, а тому таке право не перейшло до позивача у порядку спадкування. Разом із тим вказує, що у постанові ВАС від 13.07.2017 по справі № 821/445/16 роз’яснено, що отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про подальшу передачу такої земельної ділянки особі. Таким чином вважає, що спірна земельна ділянка не може бути успадкована ні по заповіту, ні по закону. Крім того вказує, що земельна ділянка передана у власність ОСОБА_2

Під час апеляційного розгляду справи представник ГУ Держгеокадастру підтримала апеляційну скаргу, виходячи із викладених у ній доводів та просила її задовольнити.

Представник позивачки ОСОБА_4 проти доводів апеляційної скарги заперечила, надала пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві.

Розглянувши справу в межах, визначених ст. 367 ЦПК України, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що наказом ГУ Держгеокадастру у Житомирській області від 28.04.2016 № 6-1297/14-16-СГ ОСОБА_3 надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0, 7190 га, яка розташована за межами с. Чорнорудка Ружинського району Житомирської області із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства у власність (а.с. 8). В подальшому, нею було виготовлено проект із землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки на підставі договору № 1629360100090 від 12.08.2016 (а.с. 98-108).

08.04.2017 ОСОБА_3 померла та після її смерті відкрилася спадщина (а.с. 6).

ОСОБА_1 в установленому законом порядку прийняла спадщину на все майно померлої доньки, проте приватним нотаріусом Попільнянського нотаріального округу їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на спірну земельну ділянку у зв’язку із відсутністю правовстановлюючих документів, що підтверджується матеріалами спадкової справи № 86/2017 (а.с. 9, 38-50).

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив із того, що спадкодавець за життя розпочала процедуру приватизації, але не встигла її завершити і не набула право власності на земельну ділянку згідно ст. 125 ЗК України, а тому відповідне право перейшло у спадщину до спадкоємця ОСОБА_3 в порядку ст. 1218 ЦК України. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка не просила визнати за нею право власності на спадкове майно - земельну ділянку, а ставила питання про завешення приватизації земельної ділянки, а тому дійшов висновку про порушення прав позивачки на завершення приватизації земельної ділянки.

Апеляційний суд погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини, відповідно до статті 1218 ЦК України, входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно пункту «г» частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання права, як передбачено пунктом 1 частини третьої статті 152 ЗК України.

Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення, що передбачено частиною першою статті 1225 ЦК України.

Відповідно до статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.

Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку державного акта на землю; реєстрація права власності на земельну ділянку. Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано - право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до статті 1216 ЦК не переходить до спадкоємців у порядку спадкування, за винятком встановлених випадків, на які поширюється дія пункту 1 розділу X «Перехідні положення» Земельного Кодексу України.

Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі статтею 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації.

Отже, право на приватизацію земельної ділянки - це особисте немайнове право, яким після подачі відповідної заяви скористалася ОСОБА_3, та на завершення процедури його реалізації (приватизації спірної земельної ділянки у порядку спадкування) після смерті останньої має право позивачка як її спадкоємець.

Суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що померла ОСОБА_5 не була власником земельної ділянки, а тому спірна земельна ділянка не може бути успадкована позивачкою, оскільки предметом розгляду є визнання в порядку спадкування права на завершення приватизації земельної ділянки, а не визнання права власності на земельну ділянку. Вищевказане право хоч і не було оформлено у встановленому законом порядку, однак у зв'язку із смертю особи не припинилося, фактично визначено площу земельної ділянки, геометричні розміри, координати поворотних точок, виготовлено кадастровий план, передано на зберігання межові знаки, тобто уповноважений орган з боку держави здійснив всі необхідні дії та прийняв рішення для підтвердження цього права за покійним, а формальний аспект щодо неотримання правовстановлюючого документу та відсутності його державної реєстрації не може бути перешкодою для спадкоємця.

Крім того, доводи ГУ Держгеокадастру у Житомирській області про те, що спірна земельна ділянка передана у власність ОСОБА_2 на вирішення цієї справи не впливає, оскільки ОСОБА_1 звернулася до суду за захистом свого порушеного права на завершення приватизації земельної ділянки в порядку спадкування, яке підлягає відновленню, а факт передачі у власність спірної земельної ділянки третім особам може бути предметом розгляду іншої справи.

Інші доводи в апеляційній скарзі аналогічні запереченням відповідача у суді першої інстанції, яким місцевий суд дав належну оцінку, а тому додаткового обгрунтування не потребують.

Суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, правильно застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, а тому підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги немає.

Керуючись ст. 268, 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 390, 391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області залишити без задоволення.

Рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 07 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 24.05.2018.

Головуючий Судді