Рішення № 74205047, 14.05.2018, Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №338/132/18

14 травня 2018 року Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого - судді Шишка О.А.,

з участю: секретаря Сіщук Г.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Богородчани справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача – ОСОБА_3, про визнання незаконним та часткове скасування рішення сесії ОСОБА_2 сільської ради Богородчанського району Івано-Франківської області від 30.11.1993 року "Про розгляд заяв жителів села на приватизацію землі",

в с т а н о в и в :

Позивачка звернулася в суд з позовом до відповідача про визнання незаконним та часткове скасування рішення сесії ОСОБА_2 сільської ради Богородчанського району Івано-Франківської області від 30.11.1993 року "Про розгляд заяв жителів села на приватизацію землі".

Заявлені вимоги обгрунтовує тим, що рішенням ОСОБА_2 сільської ради Богородчанського району Івано-Франківської області від 30.11.1993 року ОСОБА_3 передано в приватну власність земельні ділянки, зокрема, площею 0,10 га - для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та площею 0,55 га - для ведення підсобного господарства. Вважає це рішення незаконним, оскільки воно прийняте з порушенням п.1 Декрету КМУ від 26.12.1992 року № 15-92 "Про приватизацію земельних ділянок"й ст.16 ЗК УРСР (1970). Оскільки ОСОБА_3 після смерті його батьків вказані земельні ділянки у користування не надавалися, то у сільської ради не було підстав для передачі їх ОСОБА_3 у власність. Вважає рішення сільської ради неправомірним, тому просить позов задовольнити.

В судовому засіданні представник позивачки позов підтримав з викладених підстав. Додатково пояснив, що при прийнятті рішення сільською радою не дотримано вимог чинної на той час Примірної інструкції по діловодству в міністерствах і відомствах Української СРСР і виконавчих комітетах місцевих рад народних депутатів, затвердженої ОСОБА_4 Міністрів УРСР від 31.07.1975 року № 362. Відповідно до її положень додаток до рішення сесії повинен підписуватися головою виконкому. Однак, список жителів, що доданий до оспорюваного рішення, не підписаний головою ради чи виконкому, що давало можливість представникам сільської ради безперешкодно вносити у нього зміни. Вважає оскаржуване рішення в частині, що стосується ОСОБА_3, незаконним, просить позов задовольнити.

Представник відповідача – ОСОБА_2 сільської ради в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку.

Представник третьої особи - ОСОБА_3, в судове засідання не з'явилася, у підготовчому засіданні вимоги позову не визнала, у його задоволенні просила відмовити.

Заслухавши пояснення представника позивачки, дослідивши матеріали справи суд приходить до переконання, що в задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 постійно проживав і був зареєстрованим у ІНФОРМАЦІЯ_1 і після смерті батьків був користувачем кількох земельних ділянок, орієнтовною площею 0,57 га. Рішенням ОСОБА_2 сільської ради Богородчанського району Івано-Франківської області від 30.11.1993 року "Про розгляд заяв жителів села на приватизацію землі" жителям села Манява передано у приватну власність земельні ділянки, які перебували в їх користуванні, в тому числі й ОСОБА_3 передано земельну ділянку, площею 0,10 га, для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та земельну ділянку, площею 0,55 га, для ведення підсобного господарства.

Вказані обставини встановленні постановою Богородчанського районного суду від 11.12.2017 року, яка набрала законної сили 13.03.2018 року, у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 сільської ради, третя особа на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання незаконним рішення сесії сільської ради про надання дозволу на складання проекту землеустрою.

Зокрема, встановлено, що згідно з даними погосподарських книг ОСОБА_2 сільської ради Богородчанського району Івано-Франківської області у користуванні ОСОБА_3 була земельна ділянка, площею 0,10 га, для обслуговування житлового будинку, господарських будівель, та земельна ділянка, площею 0,55 га, для ведення підсобного господарства.

За таких обставин суд не приймає до уваги твердження представника позивача про те, що ОСОБА_3 не був користувачем спірних земельних ділянок, а тому у сільської ради відсутні були підстави передавати ці земельні ділянки йому у власність.

Суд також вважає необгрунтованим посилання представника позивача на порушення сільською радою під час прийняття оспорюваного рішення Примірної інструкції по діловодству в міністерствах і відомствах Української СРСР і виконавчих комітетах місцевих рад народних депутатів, затвердженої ОСОБА_4 Міністрів УРСР від 31.07.1975 року № 362, щодо не підписаного додатку до рішення. Зважаючи на те, що рішення сільської ради та додаток до нього були здані ОСОБА_2 сільською радою у встановленому порядку до архівних установ, воно стосується широкого кола жителів села, які його реалізували, жодних сумнівів у належності й допустимості вказаного документу у суду не виникає.

Відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з вимогами ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи дотримуючись принципів диспозитивності та змагальності сторін. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Зважаючи на те, що в судовому засіданні не знайшов підтвердження факт неправомірного передання ОСОБА_3 земельних ділянок, площею 0,10 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і площею 0,55 га для ведення підсобного господарства, суд приходить до переконання, що підстави для визнання незаконним та часткового скасування оспорюваного рішення, тобто до задоволення позову - відсутні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.12, 13, 81, 82, 263-265 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в :

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову до ОСОБА_2 сільської ради, третяособа без самостійних вимог на стороні відповідача – ОСОБА_3, про визнання незаконним та скасування рішення сесії ОСОБА_2 сільської ради Богородчанського району Івано-Франківської області від 30.11.1993 року "Про розгляд заяв жителів села на приватизацію землі" в частині передачі ОСОБА_3 у приватну власність земельних ділянок площею 0,10 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і для ведення підсобного господарства площею 0,55 га.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Івано-Франківської області протягом 30 днів з дня проголошення рішення через суд першої інстанції.

Головуючий О. А. Шишко