Постанова № 74204380, 22.05.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 671/2068/17

Головуючий у 1-й інстанції: Бабій О.М.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

22 травня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Совгири Д. І.

суддів: Курка О. П. Загороднюка А.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області на рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 19 березня 2018 року (повний текст якої складено в м. Волочиськ) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області, помічника чергового СРПП Волочиського ВП ГУНП в Хмельницькій області старшого сержанта поліції ОСОБА_3 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області, помічника чергового СРПП Волочиського ВП ГУНП в Хмельницькій області старшого сержанта поліції ОСОБА_3 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Рішенням Волочиського районного суду Хмельницької області від 19 березня 2018 року позов задоволено частково.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Сторони у справі повноважних представників у судове засідання не направили, хоча повідомлялись про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.

Виходячи з приписів п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 311 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а постанову суду – скасувати, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 01 грудня 2017 року помічником чергового СРПП Волочиського ВП ГУНП в Хмельницькій області старшого сержанта поліції ОСОБА_3 винесено постанову серії БР №113326 про накладення адміністративного стягнення в розмірі 425 грн.

Згідно вказаної постанови, 01.12.2017 року позивач керував автомобілем НОМЕР_1 в м. Воличиськ по вул. Незалежності, 94, в темну пору доби, керував транспортним засобом, у якого не були ввімкненні фари ближнього світла, чим порушив п. 19.1 ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 121 КУпАП.

Позивач, не погоджуючись з винесеною постановою, звернувся з адміністративним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав та доказів, що дають можливість суду відповідно до ст. 22 КУпАП визнати правопорушення малозначним та обмежитись відносно позивача усним зауваженням.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Із змісту п. 1 ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» вбачається, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Згідно з п. 31.1 Правил дорожнього руху технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.

Відповідно до п. 31.4.3 ПДР, забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам: а) кількість, тип, колір, розміщення і режим роботи зовнішніх світлових приладів не відповідають вимогам конструкції транспортного засобу; б) порушено регулювання фар; в) не горить лампа лівої фари в режимі ближнього світла; г) на світлових приладах немає розсіювачів або використовуються розсіювачі і лампи, що не відповідають типу даного світлового приладу; ґ) на розсіювачах світлових приладів нанесено тонування або покриття, що зменшує їх прозорість чи світлопропускання.

Матеріалами справи підтверджується, та не заперечується самими позивачем, що ОСОБА_2 в темну пору доби, керував транспортним засобом, у якого не були ввімкненні фари ближнього світла, чим порушив п. 19.1 ПДР України, у якого не працювали зовнішні світлові прилади, чим порушив п. п. 19.1 ПДР.

Статтею 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено адміністративну відповідальність керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Виходячи із обставин встановлених судом, вина позивача у вчиненні даного правопорушення повністю доведена, і не заперечується ним самим, проте позивач просить призначити більш м'яке покарання та обмежитись усним зауваженням.

Однак, приймаючи рішення про зміни постанови відповідача в частині накладення адміністративного штрафу та звільнення позивача від адміністративної відповідальності, у зв'язку з малозначністю вчиненого правопорушення, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку виходячи з такого.

Статтею 22 КУпАП встановлено, що при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.

Частиною 2 статті 33 КУпАП зі змінами, внесеними згідно із Законом № 596-VIII від 14.07.2015 встановлено, що при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

Проте, цими нормами не передбачено визначення малозначності адміністративного правопорушення як підстави звільнення від відповідальності та не встановлено порядок застосування такого звільнення. Більше того, законодавство не містить переліку чи ознак малозначності правопорушення.

Таким чином, колегія суддів не бере до уваги доводи позивача щодо малозначності вчиненого правопорушення, з огляду на вчинення правопорушення вперше, враховуюче матеріальне становище порушника, на утриманні у якого перебуває неповнолітня дитина - ОСОБА_4, 26.01.2002, та дружина якого - ОСОБА_2, є безробітною, оскільки дані обставини не визначають правопорушення як малозначне.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідач при винесенні постанови від 01.12.2017 року серії БР №113326 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 122 КУпАП та накладенні адміністративних стягнень у виді штрафу в розмірі 425 грн., діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений законодавством України.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, тому прийнята постанова підлягає скасуванню з постановленням нової про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області задовольнити повністю.

Рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 19 березня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області, помічника чергового СРПП Волочиського ВП ГУНП в Хмельницькій області старшого сержанта поліції ОСОБА_3 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_5 ОСОБА_6