Постанова № 74204350, 24.05.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/2851/17Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Тацій Л.В.

суддів: Подобайло З.Г. , Григорова А.М.

за участю секретаря судового засідання Ткаченка А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.03.2018р., суддя Тітов О.М., м. Харків, повний текст складено 05.03.18 р. по справі № 820/2851/17

за позовом Головного управління ДФС у Харківській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ваго-Рев"

про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна та накладення арешту на кошти, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Головне управління ДФС у Харківській області, звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд: підтвердити обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Ваго-Рев" застосованого на підставі рішення начальника Головного управління ДФС у Харківській області від 07.07.2017 року; накласти арешт на кошти, які перебувають на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "Ваго-Рев", відкритих в банківських установах, шляхом зупинення видаткових операцій на таких рахунках.

Звернення з даним позовом обґрунтовано відмовою платника податків в реалізації контролюючим органом права на проведення документальної перевірки.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05.03.2018р. позов залишено без задоволення.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповноту дослідження обставин у справі. Зазначив, що у відповідача були відсутні підстави недопускну посадових осіб контролюючого органу до перевірки.

Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши доповідь судді-доповідача змісту судового рішення, що оскаржується, апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З матеріалів справи судом встановлено, що заступником начальником ГУ ДФС у Харківській області відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 41.1 ст. 41, п.п. 61.1 ст. 61, п.п. 62.1.3 п. 62.1 ст. 62, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 75.1 ст. 75, ст. 77, п. 82.1 ст. 82 ПК України, на підставі направлення на проведення перевірки від 29.06.2017 року №4391 та наказу на проведення перевірки від 29.06.2017 року №2853, було здійснено вихід на документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Ваго-Рев".

ТОВ "Ваго-Рев" не надано для проведення документальної позапланової виїзної перевірки первинних документів, про що податковим органом складено акт від 30.06.2017року № 1376/20-40-14-11-11/36623607, від 03.07.2017 року № 1430/20-40-14-11-11/36623607, від 04.07.2017 року №1450/20-40-14-11-11/36623607.

Виконуючим обов’язки начальника ГУ ДФС у Харківській області 07.07.2017 року прийнято рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків.

Вказане рішення вмотивовано тим, що підприємство відмовилось від надання первинних документів та проведення документальної позапланової виїзної перевірки, призначеної наказом від 29.06.2017 № 2853, за наявності законних підстав для її проведення та від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Підстави застосування адміністративного арешту майна та порядок його застосування визначені ст.94 Податкового кодексу України та Порядком застосування адміністративного арешту майна платника податків №568 від 10.10.2013р., якими передбачено, що адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з передбачених п. 94.2 ст.94 ПК України обставин, зокрема у разі якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Пунктом 94.5 ст. 94 ПК України передбачено, що арешт майна може бути повним або умовним. Повним арештом майна визнається заборона платнику податків на реалізацію прав розпорядження або користування його майном. У цьому випадку ризик, пов'язаний із втратою функціональних чи споживчих якостей такого майна, покладається на орган, який прийняв рішення про таку заборону. Умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов'язковому попередньому отриманні дозволу керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном. Зазначений дозвіл може бути виданий керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу, якщо за висновком податкового керуючого здійснення платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення.

Відповідно до п. 94.6 ст. 94 Податкового кодексу України визначено, що керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків.

При цьому, згідно з п.94.10 ст.94 Податкового кодексу України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом. Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, крім випадків, коли власника майна, на яке накладено арешт, не встановлено (не виявлено).

Разом з тим, п.п. 94.19.1 п. 94.19 ст. 94 Податкового кодексу України встановлено що припинення адміністративного арешту майна платника податків здійснюється у зв'язку з відсутністю протягом строку, зазначеного у пункті 94.10 цієї статті, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим.

Окрім цього Міністерством доходів та зборів України був розроблений “Порядок застосування адміністративного арешту майна платника податків” №568 від 10.10.2013 року, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31 жовтня 2013 р. за № 1839/24371.

Зазначений Порядок розроблено відповідно до статті 94 глави 9 розділу II Податкового кодексу України (далі - Кодекс), що визначає загальну процедуру застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Відповідно до розділу IV Порядку, п.4.1. Керівник органу доходів і зборів (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених розділом III цього Порядку, та на підставі звернення про застосування адміністративного арешту майна платника податків (додаток 1) відповідного підрозділу, який у межах своїх повноважень встановлює такі обставини, приймає рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків (додаток 2).

Обґрунтованість арешту майна, накладеного рішенням керівника (його заступника) органу доходів і зборів, має бути перевірена судом протягом 96 годин.

У такому випадку рішення керівника (його заступника) органу доходів і зборів подається до суду протягом 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють таке звернення до суду.

Строк, визначений цим пунктом, не включає добові години, що припадають на вихідні та святкові дні.

Рішення про застосування арешту майна платника податків надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається особисто під розписку: 1) платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна; 2) іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває .

Відповідно розділу УІІІ Порядку, 8.1. Строк застосування адміністративного арешту майна не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, крім випадків, передбачених Кодексом.

Припинення адміністративного арешту майна платника податків здійснюється у зв’язку з відсутністю протягом строку, зазначеного у пункті 4.2 розділу IV цього Порядку, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 27.03.2018 року у справі № 813/2316/17, відповідно до якої адміністративний арешт майна врегульовано статтею 94 Податкового кодексу України, за пунктом 94.1 якої це є винятковий спосіб забезпечення виконання платником податків його обов’язків, визначених законом. Відмова платника податків від проведення перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу є окремою підставою застосування адміністративного арешту майна, про що зазначено у пункті 94.2.3 пункту 94.2 цієї статті. За положеннями пункту 94.5 арешт майна може бути повним або умовним. Рішенням податкового органу у даній справі, як правильно встановили суди попередніх інстанцій, є умовний арешт майна Товариства.

Арешт коштів на рахунках платника податків є спеціальною складовою загального арешту майна, який відрізняється виключною процедурою його застосування, та є можливим лише у разі існування арешту майна, застосованого відповідно до положень пунктів 94.2, 94.5 статті 94 Податкового кодексу України. Непідтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків в судовому порядку унеможливлює право податкового органу на звернення до суду з позовом про застосування арешту коштів на рахунках відповідача.

Положення підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України застосовуються виключно у сукупності з нормами цієї статті.

Таким чином, на час розгляду справи судом адміністративний арешт майна платника податків ТОВ "Ваго-Рев" припинений відповідно до приписів п.94.10 ст.94, п.п. 94.19.1 п.94.19 ст. 94 Податкового кодексу України оскільки з моменту прийняття податковим органом рішення про накладення умовного адміністративного арешту минуло 96 годин.

Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги Головного управління ДФС у Харківській області до ТОВ "Ваго-Рев" про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна, застосованого на підставі рішення в.о. начальника Головного управління ДФС у Харківській області від 07.07.2017 р. є безпідставними та не підлягають задоволенню у зв'язку з його припиненням такого арешту.

Крім того, судом встановлено, що позивачем накази на проведення перевірки від 29.06.2017 року №2853, № 4229 від 22.08.2017 року оскаржені до суду.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25.10.2017 року адміністративний позов ТОВ "Ваго-Рев" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування наказів -задоволено. Скасовано наказ начальника Головного управління ДФС у Харківській області № 2853 від 29.06.2017 року "Про проведення позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Ваго-Рев". Скасовано наказ заступника начальника Головного управління ДФС у Харківській області № 4229 від 22.08.2017 року "Про проведення позапланової виїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Ваго-Рев".

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду 13.12.2017 року апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишено без задоволення, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.10.2017 року залишено без змін.

Вказане судове рішення набрало законної сили в порядку ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та за правилами, визначеними ст.370 КАС України, є обов'язковими для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягають виконанню на всій території України.

Окрім того слід зазначити, що відповідно до ч.4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Отже, накази від 29.06.2017 року №2853, № 4229 від 22.08.2017 року скасовані в судовому порядку.

Щодо позовної вимоги про накладення арешту на кошти які перебувають на рахунках ТОВ "Ваго-Рев", відкритих в банківських установах, шляхом зупинення видаткових операцій на таких рахунках, колегія суддів зазначає наступне.

Підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, є універсальними та визначені пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав, але розрізняються процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).

Відповідно до пункту 94.4 статті 94 Податкового кодексу України арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Згідно з пунктом 94.6 статті 94 Податкового кодексу України керівник контролюючого органу (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків.

Законність вимоги щодо арешту коштів на рахунках платника податку на підставі підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України пов'язана з наявністю, правомірністю та обґрунтованістю рішення керівника податкового органу щодо застосування арешту майна платника податків.

Відповідно до пункту 94.10 статті Податкового кодексу України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника контролюючого органу (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Згідно з підпунктом 94.19.1 пункту 94.1 статті 94 Податкового кодексу України припинення адміністративного арешту майна платника податків здійснюється у зв'язку з відсутністю протягом строку, зазначеного у пункті 94.10, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим.

Враховуючи вимоги статті 94 Податкового кодексу України, які визначають арешт коштів на рахунках платника податків у якості складової загального арешту майна, що відрізняється виключно процедурою застосування, застосування арешту коштів є можливим лише у разі існування арешту майна, застосованого згідно з пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України. При цьому, накладення арешту на кошти платника податків у банку обмежено сумою податкового боргу такого платника.

Таким чином, оскільки рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 07.07.2017 про застосування адміністративного арешту майна платника податків, яке є підставою для накладення арешту на рахунки платника податків на підставі ст. 94 Податкового кодексу України, втратило чинність та арешт є припиненим в силу закону, відсутні підстави для накладення арешту на кошти які перебувають на рахунках ТОВ "Ваго-Рев", оскільки такий арешт є складовою загального (повного або умовного) арешту майна.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують з підстав, наведених вище.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції підтверджує, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 246, 250, 308, 310, п. 1 ч.1 ст. 315, 316, 321, 322, 325, 326, 328 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.03.2018р. по справі № 820/2851/17- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя ОСОБА_1Судді ОСОБА_2 ОСОБА_3 Повний текст постанови складено 24.05.2018.