Постанова № 74204327, 22.05.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2018 р. м. Одеса Справа № 815/6725/17

Категорія: 3.1.1 Головуючий в 1 інстанції: Катаєва Е. В.

Час і місце ухвалення: 11:29, м. Одеса

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого – Лук’янчук О.В.

суддів – Бітова А. І.

– ОСОБА_1

при секретарі – Черкасовій Є.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2018 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, третя особа: ОСОБА_3 про визнання протиправними дій, скасування рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, третя особа: ОСОБА_3, в якому просить визнати протиправними дії відповідача, скасувати рішення відповідача від 02.08.2013 року про реєстрацію ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянином України.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2018 року залишено без розгляду адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області, третя особа ОСОБА_3 про визнання протиправними дій, скасування рішення від 02.08.2013 року про реєстрацію ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 громадянином України.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення.

Обґрунтовуючи свої доводи, апелянт зазначив, що суд першої інстанції при прийнятті рішення у справі безпідставно дійшов висновку щодо пропуску строку звернення до суду, оскільки про наявність оскаржуваного рішення вона дізналася лише 06 грудня 2017 року при ознайомленні з матеріалами цивільної справи про визначення місця проживання дитини.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивачу про наявність оскаржуваного рішення, було відомо ще у 2013 році, а відтак позивач пропустила шестимісячний строк на подання даного адміністративного позову до суду без поважних причин.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Статтею 129 Конституції України визначено, що однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно ч.2 ст. 44 КАС України учасники справи зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов’язки.

Відповідно до ч.1-2 ст. 122 КАС України (у редакції від 15 грудня 2017 року), норми якого кореспондуються з положеннями ч. 1-2 ст. 99 КАС України (у редакції до 15 грудня 2017 року) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Водночас, за приписами ч.ч.1,3 ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що приписами чинного законодавства визначено спеціальний строк звернення до суду, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, недотримання, яких є підставою для залишення такого позову без розгляду.

Поряд з цим, Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").

Колегія суддів зазначає, що законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб'єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.

Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом встановленого законодавством строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.

Звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом - проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому, у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення є лише наявність поважних причин, якими визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Разом з тим, для встановлення чи пропущено позивачем строк звернення до суду необхідно встановити дату, з якої особа дізналась або могла дізнатись про порушення своїх прав.

Як вбачається з матеріалів справи, 19 грудня 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, третя особа: ОСОБА_3, в якому просить визнати протиправними дії відповідача, скасувати рішення відповідача від 02.08.2013 року про реєстрацію ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянином України.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, видача проїзного документу дитині серії АО№966824 у 2013 року та неодноразові нотаріально посвідчені заяви ОСОБА_2 про згоду на відкриття віз та виїзд за кордон ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у супроводі батька, із повідомленням у вказаних заявах, що не має підстав, які відповідно до ст.6 Закону України “Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України” обмежують право ОСОБА_4 на виїзд за кордон, свідчать про обізнаність позивача, що з 2013 року її син є громадянином України.

Вирішуючи питання щодо поважності причин пропуску встановленого Кодексом адміністративного судочинства строку звернення до суду, колегія суддів вважає цілком обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що даний позов подано до суду з пропуском встановленого ст. 122 КАС України строку, а причин, які б могли слугувати достатньою підставою вважати їх поважними, позивачем не наведено, оскільки з дня прийняття оскаржуваного рішення минуло більше чотирьох років і позивач достовірно знала про наявність оскаржуваного рішення з 2013 року.

Щодо зазначення апелянтом, що нотаріально посвідчені заяви про надання згоди на відкриття віз та виїзд за кордон сина у супроводі батька не свідчать про обізнаність позивача стосовно існування у дитини громадянства України, а лише засвідчує згоду матері на відвідування сином у супроводі батька інших держав, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки сутність та правова мета нотаріально посвідченої згоди другого з батьків на перетинання державного кордону України (виїзд за межі України) з одним із батьків полягає у дотриманні законодавства України про правила перетинання державного кордону України саме громадянами України.

Так, частиною 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27 січня1995 року № 57 (у редакції постанови Кабінету міністрів України від 25 серпня 2010 року № 724) визначено, що виїзд з України громадян України, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням у ній держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків відсутній в пункті пропуску.

Отже, на той час, коли ОСОБА_2 надавала відповідні нотаріальні згоди на перетинання її неповнолітнім сином - ОСОБА_4 державного кордону України у супроводі батька - ОСОБА_3 вона, виконувала приписи законодавства держави України щодо законного виїзду її дитини за межі держави, громадянином якої він є.

Посилання апелянта на наявність у неповнолітньої дитини проїзного документа ( закордонний паспорт), який виданий РФ та виїзд дитини за межі держави за документами, які виданні РФ , не спростовують правильних висновків суду першої інстанції про те, що позивач знала про наявність оскаржуваного рішення з 2013 року.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції належним чином з'ясовані всі обставини справи, їм надано правильну юридичну оцінку, порушень норм процесуального права, які могли б призвести до скасування рішення суду, не встановлено. Ухвала суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству, доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують.

За таких обставин підстав для скасування ухвали суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись статтями 308, 310, 312, 316,321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – залишити без задоволення, ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено та підписано 23 травня 2018 року .

Головуюча суддя: О.В. Лук’янчук

Суддя: А. І. Бітов

Суддя: І.Г.Ступакова