Постанова № 74203770, 23.05.2018, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Справа № 817/1674/17

ПОСТАНОВА

іменем України

"23" травня 2018 р. м. Житомир

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Кузьменко Л.В.

суддів: Іваненко Т.В.

ОСОБА_1,

за участю секретаря Нероди І.В.,

позивача та представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства юстиції України, Центральної комісії Міністерства юстиції України, на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від "28" грудня 2017 р. у справі за позовом ОСОБА_2 до Центральної комісії Міністерства юстиції України, Міністерства юстиції України про скасування рішення та зобов'язання вчинення певних дій , -

суддя в 1-й інстанції - Недашківська К.М.,

час ухвалення рішення - не зазначено,

місце ухвалення рішення - м.Рівне,

дата складання повного тексту рішення - 09.01.2018

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Центральної комісії Міністерства юстиції України та Міністерства юстиції України, в якому просив скасувати рішення від 20.09.2017 про відмову у переведенні з житлових приміщень колонії максимального рівня безпеки до виправної колонії середнього рівня безпеки за безпідставністю; перевести засудженого ОСОБА_2 з житлових приміщень колонії максимального рівня безпеки до виправної колонії середнього рівня безпеки.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 28.12.2017 адміністративний позов ОСОБА_2 (місце відбування покарання: 35341, Рівненська область, Рівненський район, село Городише, Виправна колонія №96) до Центральної комісії Міністерства юстиції України та Міністерства юстиції України (місцезнаходження: 01001, місто Київ, вулиця Городецького, будинок №13; код ЄДРПОУ 00015622) про скасування рішення та зобов’язання вчинення певних дій – задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Центральної комісії Міністерства юстиції України, оформлене протоколом №13 від 20 вересня 2017 року, про відмову ОСОБА_2 у переведенні з житлових приміщень колонії максимального рівня безпеки до виправної колонії середнього рівня безпеки.

Зобов’язано Центральну комісію Міністерства юстиції України повторно розглянути подання Державної установи “Городищенська виправна колонія №96” від 27 липня 2017 року з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовлено.

Стягнуто на користь ОСОБА_2 суму судового збору у розмірі 640 (шістсот сорок) грн. 00 (нуль) коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень – Міністерства юстиції України.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідачі звернулися з апеляційною скаргою, в якій вказують, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема в апеляційній скарзі посилається на те, що висновок суду, що протокол №13 не містить належного опису підстав, з яких комісія дійшла висновку про відмову позивачу у зміні умов відбування покарання та містить загальне формулювання, зроблений з неправильним застосуванням норм матеріального права та невідповідністю висновку суду фактичним обставинам справи. Вказує, що судом першої інстанції не взято до уваги наявність судимостей, ступінь тяжкості вчиненого злочину, мотиви вчинення злочину, ступінь суспільної небезпеки, не дивлячись на те, що це ніяк не відноситься до підстав, які можуть впливати на шлях виправлення, оскільки позивач за свій злочин відбуває покарання у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

Судами встановлено, що рішенням Апеляційного суду Львівської області від 25.03.2010 ОСОБА_2 засуджено до довічного позбавлення волі з конфіскацією майна за частиною другою статті 115, пунктом шостим статті 12, частиною четвертою статті 187, частиною третьою статті 357, частиною другою статті 71 Кримінального кодексу України.

Ухвалою Верховного суду України від 18.01.2011 строк позбавлення волі знижено до 16 років.

Рішенням комісії з питань розподілу у Львівський області від 18.02.2011 визначено для позивача колонію максимального рівня безпеки з відбуттям покарання у звичайних житлових приміщеннях.

Адміністрація Городищенської виправної колонії №96, за погодженням із керівником Західного міжрегіонального управління з питань виконання покарань та пробації Міністерства юстиції України, направила до міністерства подання від 04.09.2017 про переведення позивача з житлових приміщень колонії максимального рівня безпеки до виправної колонії середнього рівня безпеки для чоловіків, які раніше відбували покарання у вигляді позбавлення волі (далі іменується – Подання) (а.с. 88).

Рішенням від 20.09.2017, оформлене протоколом №13, Центральна комісія Міністерства юстиції України відмовила позивачу у зміні умов тримання, шляхом переведення із звичайних жилих приміщень виправної колонії максимального рівня безпеки до виправної колонії середнього рівня безпеки для чоловіків, які раніше відбували покарання у виді позбавлення волі.

Задовольняючи позов частково суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржуване рішення не відповідає критерію пропорційності, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до частини другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст.100 КВК України, залежно від поведінки засудженого і ставлення до праці, в разі її наявності, та навчання умови відбування покарання змінюються в межах однієї колонії або шляхом переведення до колонії іншого виду.

Зміна умов тримання засудженого шляхом переведення його до виправної колонії іншого рівня безпеки здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, за поданням адміністрації виправної колонії, погодженим з начальником управління (відділу) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, в Автономній Республіці Крим, області, місті Києві та Київській області. У разі якщо таке подання передбачає переведення засудженого до установи виконання покарань з вищим рівнем безпеки, воно погоджується із спостережною комісією (частина третя статті 100 КВК України).

Наказом Міністерства юстиції України від 27.02.2017 №680/5 затверджено Положення про центральну, міжрегіональну комісії та комісію слідчого ізолятора з питань визначення особам, засудженим до довічного позбавлення волі та позбавлення волі на певний строк, виду колонії, порядок направлення для відбування покарання осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, позбавлення волі на певний строк, арешту й обмеження волі, та їх переведення (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28 лютого 2017 р. за №266/30134).

Згідно пункту п’ятого Розділу IV Положення №680/5, зміна умов тримання засудженого шляхом переведення його до виправної колонії іншого рівня безпеки здійснюється центральною комісією за поданням адміністрації виправної колонії щодо зміни умов тримання засудженого шляхом переведення його до виправної колонії іншого рівня безпеки, погодженим керівником міжрегіонального управління.

Відповідно до ч.1 ст. 101 КВК України встановлено, що засуджені, які стають на шлях виправлення, переводяться із звичайних жилих приміщень колонії максимального рівня безпеки в колонію середнього рівня безпеки – після фактичного відбуття не менше половини призначеного судом строку покарання.

Таким чином, переведення засудженого із звичайних жилих приміщень колонії максимального рівня безпеки в колонію середнього рівня безпеки проводиться за наявності двох умов: відбуття не менше половини призначеного судом строку покарання (об’єктивна умова) та засуджений стає на шлях виправлення (суб’єктивна умова).

Суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що перша об’єктивна умова щодо переведення засудженого із звичайних жилих приміщень колонії максимального рівня безпеки в колонію середнього рівня безпеки, має місце, оскільки в поданні зазначено: початок строку відбування покарання – 05.12.2008; кінець строку відбування покарання – 23.10.2022; підлягає зміні умов тримання по відбуттю 1 / 2 строку – 23.10.2014.

Щодо дотримання другої суб’єктивної умови - засуджений стає на шлях виправлення), то суд виходить з наступного.

Відповідачі посилаються на те, що дана умова не дотримана, оскільки 09.03.2016 позивачу вже було відмовлено у застосуванні статті 101 КВК України, як такому, що не стає на шлях виправлення (Протокол №6); за весь період перебування в місцях позбавлення волі згідно Довідки про наявність заохочень та стягнень у позивача було 6 порушень встановленого порядку відбування покарання, за що його притягнуто до дисциплінарної відповідальності, та 4 заохочення, а відтак позивач на шлях виправлення не став; під час розгляду Центральною комісією Міністерства юстиції України Подання встановлено, що за час відбування покарання позивач зарекомендував себе як особа з нестабільною поведінкою, за період з 09.03.2016 по 29.03.2017 допустив 2 порушення встановленого порядку відбування покарання, за що притягувався до дисциплінарної відповідальності, також мав 2 заохочення.

Крім того, вказують, що оскільки протягом останнього року позивач двічі притягався до дисциплінарної відповідальності, то на шлях виправлення він не став.

Проте, як вірно зазначив суд першої інстанції, зі змісту Протоколу №13 вбачається, що по питанню переведення позивача висловилися: ОСОБА_3 з пропозицією щодо переведення засудженого з Городищенської виправної колонії №96 до Катеринівської виправної колонії №46; ОСОБА_4 з пропозицією щодо відмови засудженому у зміні умов відбування покарання як такому, що не стає на шлях виправлення. Разом з тим, протокол не містить опису підстав, з яких комісія дійшла висновку про відмову позивачу у зміні умов відбування покарання, а містить лише загальний висновок, що засуджений не став на шлях виправлення.

Водночас, з протоколу №13 не вбачається, що комісія проводила всебічне вивчення документів особової справи позивача, аналізувала його характеристику, враховувала наявність заохочень. Вказаний протокол не містить висновків щодо підстав для прийняття рішення про відмову у переведенні з житлових приміщень колонії максимального рівня безпеки до виправної колонії середнього рівня безпеки.

Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В даному випадку, відповідачами, як суб'єктам владних повноважень, не доведено правомірність своїх дій та не надано обґрунтованих доводів щодо прийняття оскаржуваного рішення.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість та безпідставність винесеного рішення, оформлене Протоколом №13.

Викладені ним доводи в апеляційній скарзі спростовані встановленими вище обставинами та висновками.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не впливають на правильність прийнятого судового рішення. Рішення прийнято судом першої інстанції з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України, Центральної комісії Міністерства юстиції України, залишити без задоволення, рішення Рівненського окружного адміністративного суду від "28" грудня 2017 р. без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Л.В. Кузьменко

судді: Т.В. Іваненко

ОСОБА_1

Повне судове рішення складено "23" травня 2018 р.