Постанова № 74203615, 22.05.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/2543/17-а

Головуючий у 1-й інстанції: Чернюк А.Ю.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

22 травня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Залімського І. Г.

суддів: Смілянця Е. С. Сушка О.О. ,

секретар судового засідання: Черняк А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської митниці Державної фіскальної служби на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 19 березня 2018 року (постановлену 19 березня 2018 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Київської митниці Державної фіскальної служби, Головного управління Державної казначейської служби у м. Києві, Державної казначейської служби України про визнання протиправним рішення та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду із позовом до Київської митниці Державної фіскальної служби, Головного управління Державної казначейської служби у м. Києві, Державної казначейської служби України про визнання протиправним рішення та відшкодування моральної шкоди.

В прохальній частині позовної заяви, позивач заявив клопотання про призначення судово-психологічної експертизи.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 19 березня 2018 року клопотання позивача задоволено.

Призначено по даній справі судово-психологічну експертизу.

Поставлено перед експертом з проведення судово-психологічної експертизи наступні питання:

1. Чи була ситуація, що пов'язана з неповерненням коштів внаслідок прийняття рішення Київською Митницею ДФС про відмову у повернені вилученої валюти за протоколом про порушення митних правил від 29.01.2017 №0052/125120103/17 психотравмуючою для ОСОБА_2?

2. Які інтенсивність та тривалість психотравмуючого впливу зазначеної ситуації?

3. Якщо дана ситуація була психотравмуючою, то чи нанесено ОСОБА_2 внаслідок зазначеного моральна шкода, з психологічної точки зору?

4. Якщо так, то який можливий розмір відшкодування нанесеної ОСОБА_2 моральної шкоди з психологічної точки зору?

5. Чи є у досліджуваної особи індивідуально-психологічні особливості, які могли б вплинути на інтенсивність і глибину суб'єктивних переживань досліджуваним подій, які стали предметом спору? Якщо є, то які?

6. Чи є у досліджуваної особи ознаки несприятливих психологічних змін (страждання, суб'єктивні переживання) в зв'язку з діями заподіювана шкоди, якщо є, то в чому вони виражаються?

7. Якщо такі зміни виявлені, чи вони в причинному зв'язку з діями відповідача (з досліджуваними подіями)?

8. Який був моральний, емоційний стан ОСОБА_2 у період з 01.06.2017?

9. Чи можуть складні сімейні обставини ОСОБА_2 стати підставою для сильного душевного хвилювання та моральних страждань?

10. Чи здійснює (з 01.06.2017) такий моральний стан вплив на повсякденне життя ОСОБА_2?

11. Чи завдали такі моральні страждання та переживання шкоди здоров’ю ОСОБА_2 та чи були вони психотравмуючими?

12. Чи мас ОСОБА_2 індивідуально-психологічні особливості, які можуть суттєво впливати на його поведінку та моральний стан?

13. Чи перебував ОСОБА_2 в стані сильного емоційного збудження або емоційного напруження з 01.06.2017?

Доручено проведення експертизи Вінницькому науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України.

Провадження у справі зупинено до одержання результатів експертизи.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Київська митниця Державної фіскальної служби подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 19 березня 2018 року скасувати та відмовити у задоволенні клопотання позивача про призначення судово-психологічної експертизи, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції безпідставно не врахував заперечення відповідача проти проведення експертизи, адже проведення експертизи є недоцільним з огляду на наявність в матеріалах справи документів щодо стану здоров'я позивача. На думку відповідача експерт може надати інформацію щодо стану здоров'я позивача, яка вже наявна в матеріалах справи.

Відповідач наголошує, що суд відхилив запропоновані відповідачем питання до експерта без жодних обґрунтувань, фактично скопіювавши питання до експерта позивача. При цьому, такий виклад питань до експерта нівелює позицію митниці та обмежує у її праві доведення своєї правової позиції, адже питання, які ставить перед експертом суд не можуть підтвердити факт психотравмуючого фактору саме внаслідок рішень Київської митниці Державної фіскальної служби. Відповідач вважає, що перед експертом необхідно поставити питання щодо психоемоційного та морального стану позивача з 01.01.2017 по 01.07.2017.

Також відповідач зазначає, що суд формально та поверхнево підійшов до вирішення питання щодо призначення експертизи, адже суд направив справу на проведення судово-економічної (бухгалтерської) експертизи.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу відповідача в якому вказав на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, а також на безпідставність доводів апеляційної скарги. У відзиві позивач зазначив про зміст та функції судово-психологічної експертизи та зауважив, що матеріали справи не містять доказів з питань, що поставлені судом на розгляд експерта, а тому суд першої інстанції обґрунтовано призначив судово-психологічну експертизу для з'ясування обставин, які мають значення для вирішення справи. Також позивач заперечив проти висновків відповідача про необхідність вирішення експертом питань щодо психоемоційного та морального стану позивача з 01.01.2017 по 01.07.2017 та зазначив, що фаховий аналіз і оцінка психічних акцентуацій позивача необхідні для об'єктивного та мотивованого визначення судом розумної і справедливої компенсації конкретних страждань конкретної особи та неприпустимим було вирішення питань щодо встановлення морального і емоційного стану ОСОБА_2 лише в певний період часу - з 01.01.2017 по 30.01.2017 та з'ясування експертом питання про перебування позивача в стані сильного емоційного збудження або емоційного напруження виключно в окремий відрізок його життя - з 01.01.2017 по 01.07.2017. Тобто, до порушення прав позивача з прийняттям рішень про відмову у поверненні за судовим рішенням, яке набрало законної сили 01.06.2017, вилученої валюти.

Крім того, у відзиві на апеляційну скаргу позивач просив суд застосувати до Київської митниці Державної фіскальної служби штраф за зловживання процесуальними правами згідно ст.149 КАС України.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив вимоги, що в ній викладені, задовольнити.

Позивач заперечив проти задоволення апеляційної скарги.

Головне управління Державної казначейської служби у м. Києві та Державна казначейська служба України в судове засідання повноважних представників не направили, хоча були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.

Згідно ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Керуючись положеннями даної норми та враховуючи відсутність заперечень представника відповідача та позивача, колегія суддів вирішила провести розгляд справи за даної явки сторін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача та позивача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Призначаючи у даній справі судово-психологічної експертизи ухвалу від 19 березня 2018 року суд виходив з того, що для з’ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини не можливо.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Відповідно до ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ч.1, 2 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.102 КАС України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з’ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності.

Згідно ч. 4, 5 ст.102 КАС України питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом.

Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз’яснення яких, на їх думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов’язаний мотивувати таке відхилення або зміну.

Необхідно зауважити, що об’єктом дослідження судово-психологічної експертизи є психічні прояви людини, які не виходять за межі норми, тобто не викликають сумнівів в її психічній повноцінності. Судово-психологічна експертиза спрямована на дослідження змісту і структури індивідуальної свідомості й поведінки людей у процесі здійснення тих чи інших дій або відображення явищ навколишньої дійсності.

За допомогою судово-психологічної експертизи можна отримати дані, які дозволяють зрозуміти і правильно оцінити особливості психічної діяльності й проявів людей, що мають значення для висновків правового характеру. В даній справі висновки експерта-психолога будуть сприяти правильній оцінці показань позивача щодо завдання йому моральних страждань внаслідок рішень Київської митниці ДФС.

Доводи відповідача про те, що експерт може надати інформацію щодо стану здоров'я позивача, яка вже наявна в матеріалах справи, колегія суддів вважає необґрунтованими, адже матеріали справи містять докази щодо стану фізичного здоров'я позивача, а не психоемоційного та морального стану останнього.

Оскільки суд не оперує науковими знаннями у сфері дослідження психоемоційного та морального стану людини, а наявність чи відсутність певних психологічних страждань позивача безпосередньо пов'язані із вирішенням позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди, колегія суддів вважає обґрунтованим призначення судово-психологічної експертизи у даній справі.

Посилання відповідача не те, що судом безпідставно не було враховано запропонованих відповідачем питань до експерта та відсутність в оскаржуваній ухвалі обґрунтувань такого неврахування, колегія суддів вважає необґрунтованими.

Так, колегією суддів досліджено питання, які відповідач бажав поставити до проведення судово-психологічної експертизи. Змістовний аналіз таких питань та питань, які поставлено до експерта в ухвалі від 19.03.2018 дає підстави вважати, що поставлені судом питання є ширшими за змістом. Таким чином, відповіді експерта на питання поставлені судом будуть включати й відповіді на питання, які відповідач бажав поставити до проведення судово-психологічної експертизи. Тому й обґрунтування відхилення або зміни питань, запропонованих відповідачем, не є доцільним.

Зазначення судом першої інстанції в резолютивній частині ухвали від 19.03.2018 про направлення даної справи на проведення судово-економічної (бухгалтерської) експертизи не свідчить про необґрунтованість чи незаконність такої ухвали, адже за змістом даної ухвали чітко простежується, що судом призначено судово-психологічну експертизу. Вказану помилку в назві експертизи колегія суддів вважає опискою, яка не впливає на зміст ухвали від 19.03.2018 та може бути усунута шляхом постановлення ухвали про виправлення описки в порядку ст.253 КАС України.

Клопотання позивача про застосування до Київської митниці ДФС штраф за зловживання процесуальними правами, колегія суддів залишила без задоволення за необґрунтованістю, виходячи з наступних мотивів.

В обґрунтування клопотання зазначено, що відповідач оскаржує ухвалу суду про призначення експертизи з надуманих мотивів та, як наслідок, безпідставно затягує розгляд справи по суті спору.

Згідно ч. 2 ст. 45 КАС України з урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема:

1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, які спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;

2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;

3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;

4) необґрунтоване або штучне об’єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;

5) узгодження умов примирення, спрямованих на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

За приписами ч. 4 ст. 45 КАС України суд зобов’язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання учасником судового процесу його процесуальними правами, суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 149 КАС України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадку зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству.

Вказані норми КАС України надають право суду застосувати до відповідної особи штраф у разі встановлення зловживання процесуальними правами такою особою, тобто у разі наявності обставин, визначених ч. 2 ст. 45 КАС України.

В даному випадку, колегія суддів не вбачає в діях Київської митниці ДФС зловживання процесуальними правами. Так, апеляційне оскарження судового рішення є правом відповідача. При цьому, реалізуючи таке право відповідач не допустив дій, передбачених ч. 2 ст. 45 КАС України.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно вирішив питання про призначення судово-психологічної експертизи у відповідності з нормами процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Київської митниці Державної фіскальної служби залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 19 березня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 24 травня 2018 року.

Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_3 ОСОБА_4