Постанова № 74203610, 23.05.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/336/18ОСОБА_1 апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Яковенка М.М.

суддів: Лях О.П., Старосуда М.І.

секретарі судового засідання: Жданюк А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні ОСОБА_1 апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 обласного військового комісаріату на рішення ОСОБА_1 окружного адміністративного суду від 06 лютого 2018 року (головуючий І інстанції: Панченко О.В.) по справі № 820/336/18 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 обласного військового комісаріату про визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням ОСОБА_1 окружного адміністративного суду від 06 лютого 2018 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 обласного військового комісаріату про визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання вчинити певні дії, задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність ОСОБА_1 обласного військового комісаріата щодо неподання у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновку щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей".

Зобов'язано ОСОБА_1 обласний військовий комісаріат подати розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" за формою, встановленою Додатком 13 до "Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей", затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014р. №530.

Зобов'язано відповідача подати у місячний строк після набрання чинності рішення, звіт про виконання судового рішення.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на незаконність та необґрунтованість судового рішення, прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Апелянт наголошує на тому, що відповідно вимогам Порядку №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», витрати, пов’язані із виплатою одноразової грошової допомоги в разі встановлення інвалідності повинні здійснюватися Державною прикордонною службою України, на яку централізовано виділяються кошти з державного бюджету. Таким чином, позовні вимоги позивача вважають необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

З урахуванням приписів ч.4 ст.229, ч.2 ст.313 КАС України, розгляд справи здійснюється за відсутності сторін, які були повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується документально, в зв’язку з чим, колегія суддів вважає за можливе фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати. Від сторони позивача надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просив судове рішення залишити без змін, заперечує проти апеляційної скарги.

Неявка представників сторін не є перешкодою для розгляду та вирішення справи за наявними у ній матеріалами.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем безпідставно відмовлено в заяві стосовно призначення виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням IIІ групи інвалідності, внаслідок контузії, яка пов'язана з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Здійснюючи апеляційний розгляд справи та надаючи правову оцінку спірним правовідносинам колегія суддів виходить з наступного.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, що позивач ОСОБА_3 проходив військову службу у Збройних Силах СРСР з 24.10.1985р. по 03.12.1987р., що підтверджується копією військового квитка НУ №9705324 ( а.с.11).

Під час проходження служби позивач отримав контузію, струс головного мозку (1987р.), наслідком чого стали захворювання - "змішана (посттравматична, гіпертонічна, атеросклеротична, дисциркуляторна) енцефалопатія ІІ ст. з лікворною гіпертензією, вестибуло-атактичним і астенічним синдромами, вегето-судинними пароксизмами (симпато-адреналового типу), схильністю до синкопальних станів. Стан після перенесеної транзиторної ішемічної атаки у вертебро-базилярному басейні (10.11.2011р.). Гіпертонічна хвороба ІІ стадії, 2 ступеня, ризик високий. Ішемічна хвороба серця: стенокардія напруги, ФК-ІІ. Атеросклеротичний кардіосклероз, СН ІІ-А ст. Органічний розлад особистості з мотиваційно-вольовим і когнітивним дефектом", які пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країні, де велись бойові дії. Внаслідок цього позивач в подальшому отримав інвалідність, що підтверджується:

- витягом із протоколу засідання Військово-лікарської комісії Північного регіону по встановленню причинного зв’язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №37 від 06.02.2012 року (зв. бік а.с.12);

- архівною довідкою №21/59/3-12041 від 05.12.2011р. про знаходження ОСОБА_2 на стаціонарному лікуванні в військовій частині 2528 м.Душанбе з 30.07.1987р. по 17.08.1987р. з діагнозом: "контузія, струс головного мозку з незначними клінічними проявами. Постконтузійний неврит слухових нервів"; (а.с.12)

- довідкою МСЕК №131846 від 03.02.2017р., відповідно якої позивачу встановлена ІІ група інвалідності (з 03.02.2017р.) (а.с.13).

Судом також встановлено, що 30.11.2017р. позивач звернувся до ОСОБА_1 обласного військового комісаріату із заявою стосовно призначення йому виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням II групи інвалідності, внаслідок контузії, яка пов'язана з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (після надходження довідки МСЕК про первинне встановлення інвалідності).

ОСОБА_1 обласного військового комісаріату від 12.01.2018р. №72/ВСЗ (а.с. 10) позивачу надано відповідь, якою в задоволенні його заяви відмовлено. Відповідачем повідомлено позивача про те, що одноразова грошова допомога призначається військовослужбовцям строкової служби у разі, якщо інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мало місце в період проходження служби, настала не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби. Оскільки ІІІ група інвалідності ОСОБА_2 встановлена у 2012р., а звернувся щодо виплати одноразової грошової допомоги у 2017 році, виплата допомоги чинним законодавством не передбачена.

Щодо виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності, у листі від 12.01.2018р. відповідач посилається на ч.4 ст.16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", якою передбачено: у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності, виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.

Крім того, відповідач посилається у вищевказаному листі на те, що позивач проходив військову службу в Прикордонних військах Комітету державної безпеки СРСР, у зв'язку з чим, відповідно до пункту 17 Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013р. №975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві", витрати, пов’язані із виплатою одноразової грошової допомоги в разі встановлення інвалідності повинні, на думку відповідача, здійснюватися Державною прикордонною службою України.

Право на отримання одноразової грошової допомоги військовослужбовцю, якому встановлено інвалідність внаслідок виконання обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії закріплене у статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та в Порядку, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 року.

Суд зазначає, що враховуючи той факт, що позивач отримав інвалідність внаслідок поранення, контузії та захворювань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, за таких обставин має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та в порядку, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 р., оскільки законодавцем передбачено прирівняння соціального захисту військовослужбовців Радянської армії до військовослужбовців Збройних Сил України, а також встановлено обов'язок саме Міністерства Оборони України стосовно прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги військовослужбовцям у зв'язку з встановленням інвалідності, пов'язаної із виконанням обов'язків військової служби під час здійснення інтернаціонального зобов'язання на підставі висновку відповідача.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 р. №975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі по тексту – Порядок).

Даний Порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст).

Пунктом 11 Порядку визначений перелік документів, що подається уповноваженому органу.

Пунктом 13 Порядку передбачено, що керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку. Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Статтями 1, 2 Угоди між державами-учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні і правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей, яка набула чинності для України 14.02.1992 року, встановлено, що за військовослужбовцями, особами, які звільнились з військової служби і проживають на території держав-учасниць Співдружності, а також членами їхніх сімей зберігаються права і пільги, встановлені раніше законами та іншими нормативними актами колишнього Союзу РСР. Односторонні обмеження зазначених прав і пільг військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей не допускаються.

Держави Співдружності своїм законодавством встановлюють і забезпечують всю повноту політичних, соціально-економічних та особистих прав і свобод військовослужбовцям, особам, звільненим з військової служби, та членам їхніх сімей відповідно до норм міжнародного права і положень цієї Угоди.

Статтею 4 зазначеної Угоди передбачено, що держави-учасниці Співдружності беруть на себе зобов'язання у 1992 році розробити і прийняти взаємопогоджені законодавчі акти про соціальний захист військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей.

Законом України "Про ратифікацію Протоколу до Угоди між державами - учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні та правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей від 14.02.1992", від 07.06.2001 №2495-ІІІ ратифіковано Протокол до Угоди між державами - учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні та правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей від 14.02.1992 року.

Відповідно статті 1 даного Протоколу, на громадян, які проходили військову службу у військових частинах Збройних Сил, інших військах, військових формуваннях та органах колишнього Союзу РСР та які переведені (зараховані) на військову службу в Збройні Сили, інші війська, інші військові формування та органи держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав, при їх переїзді на постійне місце проживання з однієї Держави Співдружності до іншої поширюються права та пільги, гарантії та компенсації, встановлені законодавством та іншими нормативними правовими актами для військовослужбовців Держави Співдружності, обраної для постійного проживання.

Таким чином, наведеними вище міждержавними Угодами не встановлено порядок отримання одноразової грошової допомоги, однак, зазначеними актами гарантується кожному військовослужбовцю, який проходив військову службу у військових частинах Збройних Сил, інших військах, військових формуваннях та органах колишнього Союзу РСР, право на отримання пільг, гарантій та компенсацій на території тієї держави Співдружності, на якій він проживає.

В свою чергу, право на отримання одноразової грошової допомоги військовослужбовцю, якому встановлено інвалідність внаслідок виконання обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії закріплене у статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та в Порядку, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 року.

Суд зазначає, що враховуючи той факт, що позивач отримав інвалідність внаслідок поранення, контузії та захворювань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, а саме - Афганістан, за таких обставин має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та в порядку, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 р., оскільки законодавцем передбачено прирівняння соціального захисту військовослужбовців Радянської армії до військовослужбовців Збройних Сил України, а також встановлено обов'язок саме Міністерства Оборони України стосовно прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги військовослужбовцям у зв'язку з встановленням інвалідності, пов'язаної із виконанням обов'язків військової служби під час здійснення інтернаціонального зобов'язання на підставі висновку відповідача.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що наведена підстава для відмови у виплаті допомоги, не узгоджується з вимогами передбаченим Порядком. Відповідач не є органом, який відповідно до пункту 13 Порядку приймає рішення про призначення або відмову у призначені одноразової допомоги, це перебуває за межами його компетенції. Формування підстав для відмови у призначенні одноразової допомоги перебуває за межами компетенції відповідача, при чому як вбачається із змісту відповіді у листі, відповідач не відмовив у складанні висновку та спрямуванні його за призначенням до МО України, а відмовив по суті у призначенні.

Відповідач формулюючи підстави для відмови у задоволенні заяви позивача, по суті наголошує окрім відсутності самого права позивача на призначення та виплату одноразової допомоги в зв’язку з інвалідності, також вказує на звернення до неналежного суб’єкта, який повинен здійснювати таку виплату, а саме необхідність звернення до Державної прикордонної служби України. Відмовляючи у такий спосіб, відповідач сформував суперечливі по своїй правовій суті підстави, з одного боку відсутність права взагалі на таке призначення, з іншого на звернення до неналежного органу, який повинен на думку позивача здійснювати таке нарахування, тобто якщо відсутнє право на призначення та виплату, то саме той орган, до якого відповідач спрямовує позивача - Державної прикордонної служби України повинен бути приймати рішення та надавати оцінку наявності або відсутності такого права.

Судом першої інстанції обґрунтовано встановлено факт бездіяльності відповідача, що полягав у невиконанні свого визначеного нормативно-правовими актами обов’язку надати у 15-денний строк з дня реєстрації документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги.

Суд вважає, що зобов'язання відповідача подати висновок та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів - Міністерству Оборони України щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги, передбаченої зазначеними вище нормативними актами є належним способом відновлення порушеного права позивача, а також слугуватиме меті усунення порушень, допущених відповідачем у спірних правовідносинах.

З урахуванням вищевикладеного, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що належним способом захисту прав позивача, є зобов’язання відповідача подати висновок та відповідні документи визначеній судом особі, є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Враховуючи обраний спосіб судового захисту в межах спірних правовідносин, положення п.20 ч.1 ст.4, ч.6 ст.12, ч.3 ст.257 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про незначну складність цієї справи.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Жодні доводи апелянтів не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з’ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційні скарги без задоволення, а судове рішення без змін.

Вирішуючи питання щодо судових витрат, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.132 КАС України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

Відповідно до Закону України "Про судовий збір", апелянт не є особою, який підлягає звільненню від сплати судового збору, а тому зобов'язаний був при поданні апеляційної скарги сплатити судовий збір у розмірі встановленому законом.

Ухвалою суду від 18.04.2018 року за заявою ОСОБА_1 обласного військового комісаріату відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги, у розмір 97,2 грн. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про необхідність стягнення судового збору з позивача.

Керуючись ст. ст. 23, 31, 33, 90, 132, 292, 308, 309, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 обласного військового комісаріату - залишити без задоволення.

Рішення ОСОБА_1 окружного адміністративного суду від 06 лютого 2018 року по справі № 820/336/18 - залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 обласного військового комісаріату (ЄДРПОУ 08166355) судовий збір у розмірі 97 (дев’яносто сім) гривень 20 копійок до спеціального фонду Державного бюджету України - отримувач - УДКСУ у Основ'янському районі м. Харкова, МФО 851011, код ЄДРПОУ 37999628, банк: ГУ ДКСУ в Харківській області, рахунок - 31210206781011, код класифікації доходів бюджету - 22030101, код ЄДРПОУ ОСОБА_1 апеляційного адміністративного суду 34331173.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, а у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, постанова може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У повному обсязі складена 24 травня 2018 року.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_4Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_5 ОСОБА_6