Постанова № 74203595, 23.05.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 127/17675/17

Головуючий у 1-й інстанції: Король О.П.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

23 травня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Сторчака В. Ю.

за участю:

секретаря судового засідання: Томашук А.В.,

позивача: ОСОБА_2,

представника позивача: ОСОБА_3,

представника відповідача 2: ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 26 лютого 2018 року (повне судове рішення складено 03 березня 2018 року в м. Вінниця) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 (далі - позивач) до Старшого державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель на території Гайсинського, Теплицького, Бершадського, Чечельницького, Тростянецького районів м. Ладижин ОСОБА_5 та Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (далі - відповідач 1, 2) про визнання протиправним та скасування протоколу про адміністративне правопорушення №67 від 19.07.2017, постанови про накладення адміністративного стягнення №71 від 24.07.2017 та припису №76 від 24.07.2017,

В С Т А Н О В И В :

Позивач 17.08.2017 звернувся із адміністративним позовом до Вінницького міського суду Вінницької області в якому просив:

- поновити строк на звернення до суду щодо оскарження протоколу №67 від 19.07.2017, постанови №71 від 24.07.2017 та припису реєстраційний № 76 від 24.07.2017;

- визнати протиправними та скасувати протокол № 67 від 19.07.2017, постанову №71 від 24.07.2017 (позовна вимога 1);

- визнати протиправними та скасувати припис реєстраційний №76 від 24.07.2017 (позовна вимога 2).

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 26.02.2018 позов задоволено частково.

Визнано протиправною та скасовано постанову №71 від 24.07.2017 Старшого державного інспектора у сфері державного регулювання за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель на території Гайсинського, Теплицького, Бершадського, Чечельницького, Тростянецького районів м. Ладижин ОСОБА_5 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_2 за ст. 53-1 КпАП України.

В задоволенні решти позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач 2 подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказав, що судом першої інстанції безпідставно не враховано те, що державним інспектором встановлено самовільне зайняття головою СФГ "Перемога" ОСОБА_2 земельної ділянки. При цьому вказано, що і протокол і постанова про адміністративне правопорушення були складені і винесені з дотриманням і у відповідності до Інструкції з оформлення державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель матеріалів про адміністративні правопорушення та Кодексу про адміністративні правопорушення.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу вказавши, що після смерті ОСОБА_6 СФГ "Перемога" не перестало існувати, не перестали існувати правовідносини щодо підстав використання останнім земельної ділянки наданої для його організації та діяльності.

Представник відповідача 2 в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримала у повному обсязі та просила колегію суддів її задовольнити.

Позивач та представник позивача заперечили проти апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції скасувати з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки провадження в даній адміністративній справі відкрито до набрання чинності КАС України в редакції від 15.12.2017, слід вказати, що пунктом 10 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Судом першої інстанції встановлені та неоспорені сторонами такі обставини.

Постановою старшого державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель на території Гайсинського, Теплицького, Бершадського, Чечельницького, Тростянецького районів м. Ладижин ОСОБА_5 про накладення адміністративного стягнення від 24.07.2017 № 71 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 53-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.

Згідно з постановою про накладення адміністративного стягнення від 24.07.2017 №71 позивач здійснив посів озимого ячменю на земельній ділянці загальною площею 43,2862 га, на яку у нього відсутні правовстановлюючі документи, що згідно зі ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" (зі змінами) кваліфікується, як самовільне зайняття земельної ділянки. Зазначено, що на розгляді справи голова СФГ "Перемога" ОСОБА_2 не був присутній.

Під час розгляду матеріалів адміністративної справи старшим державним інспектором Ткачуком В.В. розглянуті наступні матеріали: акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об’єктом земельної ділянки від 25.05.2017 № 67, акт обстеження земельної ділянки від 19.07.2017 № 98 та протокол про адміністративне правопорушення від 19.07.2017 № 67.

Не погодившись із такими діями державного інспектора позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що посадова особа самостійно визначила, які докази є достатніми та врахувала акти, які складені з порушенням чинного законодавства, такі дії є порушенням ч. 1 ст. 252 КУпАП щодо оцінки доказів. Крім того, суд першої інстанції вказав, що протокол про адміністративне правопорушення та припис про усунення порушень закону (які оскаржував позивач), не є "юрисдикційними", тобто не підлягають окремому оскарженню.

Апеляційний суд частково погоджується з висновками суду першої інстанції за такими доводами.

Статтею 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" від 19.06.2003 № 963-IV (далі – Закон № 963-IV) визначено, що охорона земель - система правових, організаційних, економічних, технологічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необґрунтованому вилученню земель сільськогосподарського призначення для несільськогосподарських потреб, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, підвищення продуктивності земель лісового фонду, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Самовільне зайняття земельної ділянки будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідно до ст. 53-1 КУпАП, самовільне зайняття земельної ділянки - тягне за собою накладення штрафу на громадян від десяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двадцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно ст. 5 Закону № 963-IV Державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюється шляхом: проведення перевірок; розгляду звернень юридичних і фізичних осіб; участі у прийнятті в експлуатацію меліоративних систем і рекультивованих земель, захисних лісонасаджень, протиерозійних гідротехнічних споруд та інших об'єктів, які споруджуються з метою підвищення родючості ґрунтів та забезпечення охорони земель; розгляду документації з землеустрою, пов'язаної з використанням та охороною земель; проведення моніторингу ґрунтів та агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення (ст. 9 Закону № 963-IV).

Наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 27.12.2016 №353 "Про організаційні заходи із здійснення функцій державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів територіальними органами Держгеокадастру" затверджено форми актів перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом земельної ділянки та обстеження земельної ділянки, які складаються під час здійснення державного нагляду (контролю) щодо дотримання земельного законодавства.

Згідно з додатком № 3 та додатком № 5 до цього наказу акти складаються в присутності особи, що перевіряється, в акті перевірки зазначається місцезнаходження юридичної особи, фактична площа та план - схема земельної ділянки.

Всупереч наведеним нормам, відповідачем 1 проведено перевірку за відсутності позивача, акт перевірки №67 від 25.05.2017 не містить місцезнаходження юридичної особи, яка перевіряється, місця розташування земельної ділянки, її площі, категорії земель та склад угідь. Фактична площа зазначена у розмірі 43,2862 га, але план-схема земельної ділянки відсутня.

При цьому, в акті обстеження № 98 від 19.07.2017 також відсутній підпис позивача, та відомості про відмову у його підписанні, фактична площа зазначена у розмірі 43,2862 га., тоді як у протоколі про адміністративне правопорушення №67 від 19.07.2017 наявний підпис позивача ОСОБА_2 та пояснення що СФГ "Перемога" використовує земельну ділянку загальною площею 42,2862 га з 2001 року, при цьому, дата складення їх однакова - 19.07.2017.

Разом з тим, судом І інстанції вірно зазначено, що відповідачами не надані відомості про наявність обставин, які унеможливлювали інспектору привести документи, складені за наслідками контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України у відповідність до вимог законодавства.

Статтею 278 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Згідно матеріалів справи, позивач або уповноважений представник СФГ "Перемога" на розгляді справи про адміністративне правопорушення присутній не був. Наявність його вини встановлювалась на підставі протоколу №67 від 19.07.2017, акту перевірки №67 від 25.05.2017 та акту обстеження №98 від 19.07.2017, які складені з порушенням вимог наказу Держгеокадастру № 353 від 27.12.2016.

Разом з тим, постановою про накладення адміністративного стягнення від 24.07.2017 №71 вказано, що позивач здійснив посів озимого ячменю на земельній ділянці загальною площею 43,2862 га, на яку у нього відсутні правовстановлюючі документи, що згідно зі ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" (зі змінами) кваліфікується, як самовільне зайняття земельної ділянки.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про фермерське господарство" від 19.06.2003 № 973-IV фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Частинами 1, 2, 4- 6 ст. 2 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" від 20.12.1991 № 2009-XII передбачено, що селянське (фермерське) господарство є формою підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією. Головою селянського (фермерського) господарства є його засновник або особа, яка є його правонаступником. Інтереси селянського (фермерського) господарства перед підприємствами, установами та організаціями, окремими громадянами представляє голова господарства. На ім'я голови селянського (фермерського) господарства видається відповідно Державний акт на право приватної власності на землю, Державний акт на право постійного користування землею. З ним укладається договір на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди. Складаються також інші документи відповідно до законодавства України. Голова селянського (фермерського) господарства може доручати виконувати свої обов'язки і використовувати права голови одному з членів господарства.

Відповідно п. 2 Розділу VII Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про Державний земельний кадастр" від 07.07.2011 № 3613-VI (далі – Закон № 3613-VI) земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

Згідно п. 10 ст. 28-1 Розділу VII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 3613-VI документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набрання чинності цим Законом, є дійсними.

З наведеного слідує, що на голову селянського (фермерського) господарства, як на головну посадову особу господарства, видавалися державні акти на право постійного користування землею, проте, саме для організації діяльності фермерського господарства. Враховуючи той факт, що зі смертю ОСОБА_6 СФГ "Перемога" не перестало існувати, не перестали існувати правовідносини щодо підстав використання останнім земельної ділянки, наданої для його організації та діяльності.

Крім того, згідно п. 3.4 статуту СФГ "Перемога" при здійсненні господарської діяльності СФГ має право самостійно господарювати на землі; володіти, користуватись, розпоряджатись належним йому майном у відповідності з законодавством та цим статутом.

Згідно матеріалів справи, земельна ділянка використовується СФГ "Перемога" згідно Державного акту серії ВН №89 від 22.01.2001, копія якого наявна в матеріалах справи та завірена печаткоюСФГ "Перемога".

Разом з тим, у своєму позові позивач вказав про те, що за користування земельною ділянкою згідно вказаного Акту він сплачує земельний податок, який у повній мірі приймався Голдашівською сільською радою та випадків повернення останнього або спору щодо його сплати немає.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.05.2018 відповідача 2 зобов'язано було надати суду інформацію щодо сплати СФГ "Перемога" плати за землю (земельного податку чи орендної плати) за користування земельною ділянкою відносно якої проводилась перевірка та щодо правового статусу цієї земельної ділянки станом на початок 2017 року.

22.05.2018 Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області надано суду витребовувану інформацію, згідно якої, за використання земельної ділянки площею 43 га, що розташована на території Голдашівської сільської ради СФГ "Перемога" здійснено плату єдиного податку 4 групи за 2017 рік в розмірі - 16 523,41 грн.

Вказане підтверджується відповіддю Бершадського відділення Гайсинської ОДПІ №226/0/1068-18 від 21.05.2018.

Відносно посилання відповідача 2 на постанови Верховного Суду України від 05.10.2016 та від 23.11.2016, апеляційний суд зазначає, що вказані правовідносини не ідентичні, так як зазначені постанови ВСУ стосуються цивільних правовідносин, а саме, становлення права власності в порядку спадкування, тоді як в даному випадку земельну ділянку надано одному із засновників СФГ, для ведення селянського (фермерського) господарства, що відповідає Статуту СФГ "Перемога", крім того в указаних судових рішеннях Верховний Суд України, не давав оцінку правовідносинам, щодо самовільного використання земельної ділянки.

З наведеного слідує, що земельна ділянка використовується СФГ "Перемога" на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії ВН №89 від 22.01.2001, позивачем здійснюється плата єдиного податку за використання земельної ділянки, а тому відсутні підстави притягнення посадових осіб СФГ "Перемога", а саме ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 53-1 КУпАП, оскільки її використання не позбавлено правової підстави, а в діях позивача відсутні ознаки адміністративного правопорушення передбаченого ст. 53-1 КУпАП.

Таким чином, суд першої інстанції вірно кваліфікував дії позивача, як такі що не містять складу адміністративного правопорушення передбаченого ст. 53-1 КУПАП.

Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про скасування протоколу про адміністративне правопорушення №67 від 19.07.2017, суд першої інстанції доцільно послався на Постанову пленуму Вищого адміністративного суду №2 від 06.03.2018 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ", оскільки вказаний протокол про адміністративне правопорушення не є актом індивідуальної дії та не має відносно позивача юридичних наслідків, оскільки являється актом фіксування виявлених під час перевірки порушень.

Однак при цьому суд першої інстанції безпідставно зробив такий же висновок стосовно припису про усунення порушень вимог земельного законодавства №76 від 24.07.2017, виходчи з такого.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право давати обов'язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов'язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків.

Відповідно до ч. 8 ст. 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 № 877-V припис - обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб'єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис може бути оскаржений до відповідного центрального органу виконавчої влади або суду в установленому законом порядку (ч. 9).

При цьому, відповідно до п. 19 ст. 4 КАС України індивідуальний акт - акт (рішення) суб’єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Таким чином припис про усунення порушень вимог закону в розумінні КАС України є рішенням суб'єкта владних повноважень та може бути предметом судового розгляду (оскарження).

Крім цього, під час розгляду справи суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення.

Зокрема, суд першої інстанції прийняв до провадження та розглянув в одному провадженні позовну вимогу 1 - про визнання протиправною та скасування протоколу про адміністративне правопорушення та постанови в справі про адміністративне правопорушення (прийнятих відповідно до вимог КУпАП) та позовну вимогу 2 - про визнання протиправним та скасування припису про усунення порушень вимог земельного законодавства (прийнятої поза межами справи про притягнення до адміністративної відповідальності, на підставі ст. 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель").

Позовна вимога 1 - про скасування протоколу та постанови про адміністративне правопорушення, відповідно до положень п. 1 ч. ст. 20 КАС України підсудна загальному адміністративному суду як адміністративному, оскільки стосується рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначаються ст.ст. 272, 286 КАС України, в яких визначено скорочені строки та особливості розгляду таких справ та можливості оскарження судових рішень в них (термінові адміністративні справи).

Так, ст. 286 КАС України передбачено, що адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Позовну заяву щодо оскарження рішень суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

За наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб’єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб’єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб’єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу у десятиденний строк після закінчення строку апеляційного оскарження з повідомленням учасників справи.

Позовна вимога 2 - про визнання протиправним та скасування припису про усунення порушень вимог земельного законодавства в свою чергу відповідно до ч. 2 ст. 20 КАС України підсудна окружному адміністративному суду (як адміністративна справа, крім визначених частиною першою цієї статті). Дана категорія справ розглядається за загальними правилами позовного провадження.

В свою чергу відповідно до ст. 21 КАС України позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов’язані між собою (ч. 1 ) і якщо справа щодо однієї з вимог підсудна окружному адміністративному суду, а щодо іншої вимоги (вимог) - місцевому загальному суду як адміністративному суду, таку справу розглядає окружний адміністративний суд (ч. 2).

З аналізу наведених норм слідує, що хоча позивач вправі заявити декілька вимог в одній позовній заяві, але враховуючи те, що вказані вимоги підлягають розгляду в порядку різного провадження і подані на розгляд до суду місцевого загального суду, як адміністративного, то останній безпідставно прийняв їх до розгляду в одному провадженні.

Крім того, відповідно до ч. 5, 6 ст. 172 КАС України не допускається об’єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.

Суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз’єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об’єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства.

Вказані норми були чинними на момент винесення оскаржуваного рішення.

Як було наведено вище відповідно до ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення і направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю

Відповідно до ч. 1 ст. 318 КАС України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил юрисдикції (підсудності), визначених статтями 20, 22, 25-28 цього Кодексу.

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, про необхідність скасування рішення суду першої інстанції, через порушення правил об'єднання позовних вимог та предметної підсудності.

При цьому вказані позовні вимог підлягають роз'єднанню в окремі провадження, із направленням адміністративної справи в частині вимоги 2 - про оскарження припису на розгляд за встановленою законом підсудністю - до Вінницького окружного адміністративного суду.

Відносно позовної вимоги 1, то адміністративний позов підлягає задоволенню частково, шляхом визнання протиправним та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення. А в частині визнання протиправним та скасування протоколу про адміністративне правопорушення слід відмовити з наведених вище підстав.

Керуючись ст.ст. 20, 172, 243, 250, 272, 286, 308, 310, 315, 317, 318, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області задовольнити частково.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 26 лютого 2018 року - скасувати.

Позовну вимогу 1 - про визнання протиправними протоколу №67 від 19 липня 2017 року та постанови від № 71 від 24 липня 2017 року та позовну вимогу 2 - про визнання протиправним та скасування припису №76 від 24 липня 2017 року роз'єднати в окремі провадження.

Адміністративну справу в частині позовної вимоги 2 - про оскарження припису направити на розгляд за встановленою законом підсудністю - до Вінницького окружного адміністративного суду.

Адміністративний позов в частині позовної вимоги 1 - про визнання протиправними протоколу №67 від 19 липня 2017 року та постанови від № 71 від 24 липня 2017 року задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову №71 від 24 липня 2017 року, і закрити справу про адміністративне правопорушення.

В задоволенні адмінісативного позову в іншій частині (визнання протиправним та скасування протоколу про адміністративне правопорушення №67 від 19 липня 2017 року) відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена відповідно до частини 3 статті 272 КАС України.

Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_7 ОСОБА_8