Постанова № 74203472, 23.05.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Зоркіна Ю.В.

23 травня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/1258/18Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Любчич Л.В.

суддів: Спаскіна О.А. , Сіренко О.І.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.03.2018 (суддя Зоркіна Ю.В., повний текст рішення виготовлено 29.03.2018, вул. Мар'їнська 18-Б-3, м. Харків, 61004) по справі № 820/1258/18

за позовом ОСОБА_1

до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області третя особа Державна казначейська служба України

про зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2018 року ОСОБА_1 ( далі - позивач, ОСОБА_1) звернулася до суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області ( далі - відповідач, ТУ ДСА України у Харківській обл.), в якому просила суд зобов'язати нарахувати та виплатити вихідну допомогу у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29.03.2018 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з даним рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.03.2018 та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначив, що має 20 років необхідного стажу роботи на посаді судді, а отже і право на вихід у відставку з виплатою вихідної допомоги і щомісячного довічного грошового утримання останній набув 06.06.2008 під час дії ч. 3 ст. 43 Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 № 2862-ХІІ (в редакції Закону від 24.02.1994 № 4015-ХІІ), а в подальшому і ч. 1 ст. 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції Закону від 02.12.2010 № 2756-VI). У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Зазначив, що будь-які виплати, в тому числі і виплата вихідної допомоги, здійснюється відповідно до наказу голови суду як розпорядника бюджетних коштів. Наказ голови Червонозаводського районного суду м. Харкова від 30.09.2016 № 02-12/419 не містить зобов'язання здійснити виплату позивачу, який звільнений у зв'язку з поданням заяви про відставку, вихідної неоподаткованої допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою. Згідно з законодавством, діючим на момент прийняття рішення про звільнення позивача у відставку, підстави для нарахування та виплати вихідної допомоги відсутні.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства (далі -КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) у відзиві на неї.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та відзиві на неї, прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції були встановлені наступні обставини, які не оспорені сторонами.

Постановою Верховної Ради України від 22.09.2016 № 1600-VІІІ позивач звільнений у відставку та наказом голови Червонозаводського районного суду м. Харкова від 30.09.2016 № 02-12/419 відрахована зі штату суду.

12 грудня 2018 року вона звернулася до ТУ ДСА України в Харківській обл. із заявою про виплату вихідної допомоги судді у зв'язку з відставкою.

За результатами розгляду вказаного звернення відповідач листом від 13.02.2018 № 06-15/406/18 повідомив, що на час прийняття постанови Верховної Ради України від 22.09.2016 № 1600-VІІІ "Про звільнення суддів", якою її звільнено зі штату зазначеного суду, ст. 143 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", яка передбачає, що судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою, не набрала чинності. Положення вищевказаного Закону набрали чинності 30.09.2016. За загальним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з необґрунтованості заявлених вимог.

Суд апеляційної інстанції погоджується з даними висновками суду першої інстанції та зазначає наступне.

Приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання України», який набрав чинності 1 квітня 2014 року, було внесено зміни до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме виключено статтю 136 вказаного Закону, в якій зазначалось, що судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

У рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року №1-рп/99 зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

З урахуванням наведеного, колегія суддів зазначає, що до спірних правовідносин слід застосовувати положення нормативно-правових актів, які діяли на час прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення позивача з посади судді.

Судовим розглядом встановлено, що позивача звільнено у відставку на підставі постанови Верховної Ради України від 22.09.2016, тобто у той час коли вже не існувало права на вихідну допомогу, яка передбачена ст. 136 Закону № 2453-VI.

Посилання апеляційної скарги на те, що у позивача право на вихід у відставку з виплатою вихідної допомоги і щомісячного довічного грошового утримання виникло 06.06.2008, тобто під час дії ч. 3 ст. 43 Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 № 2862-ХІІ (в редакції Закону від 24.02.1994 № 4015-ХІІ), а в подальшому і ч. 1 ст. 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції Закону від 02.12.2010 № 2756-VI) колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки визначальною умовою для отримання суддею вихідної допомоги є вихід у відставку, а не виникнення права на вихід у відставку, на яке посилався апелянт. Датою виходу у відставку судді є дата прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення з посади, а тому у позивача відсутнє право на отримання вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

Дана правова позиція узгоджується з висновками, висловленими у постанові Верховного Суду від 10.05.2018 по справі №823/120/16, провадження №К/9901/10495/18

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову та зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу вихідної допомоги у зв'язку з виходом у відставку у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги не встановлено.

Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, рішення або ухвалу - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального ці процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення .

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29 березня 2018 року по справі № 820/1258/18 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає відповідно до ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Л.В. Любчич Судді О.А. Спаскін О.І. Сіренко