Постанова № 74203151, 22.05.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/2400/18 Справа № 202/3798/17 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Куценко Т.Р.

Категорія 02

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2018 року м. Дніпро 22 травня 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого – судді Куценко Т.Р.

суддів – Демченко Е.Л., Максюти Ж.І.

при секретарі – Синенко Є.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою

Прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі

Дніпровської міської ради, Державної архітектурно-будівельної інспекції

України, Управління державного архітектурно-будівельного контролю

Дніпровської міської ради,

на заочне рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 12 липня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 В’ячеслава Олександровича про стягнення заборгованості за договором позики та зустрічним позовом ОСОБА_4 В’ячеслава Олександровича до ОСОБА_2 про визнання права власності та зобов’язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и л а:

У червні 2017 року ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 В’ячеслава Олександровича про стягнення заборгованості за договором позики /а.с.1-4/.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_3 був укладений усний договір, довірителем в якому виступив ОСОБА_6 відповідно до вище вказаного усного договору було складено відповідну розписку, в якій зазначено що, відповідачем, ОСОБА_3 було отримано грошову позику від позивача, ОСОБА_2, а саме грошову суму 00000. Однак до теперішнього часу відповідачем умови усного договору не виконані, оскільки грошові кошти відповідачем ОСОБА_2 не повернуто, а строк повернення позики пропущено.

Заочним рішенням Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 12 липня 2017 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 В’ячеслава Олександровича про стягнення заборгованості за договором позики – відмовлено. Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_4 В’ячеслава Олександровича до ОСОБА_2 про визнання права власності та зобов’язання вчинити певні дії – задоволено /а.с. 19-20/.

Визнано за ОСОБА_4, право власності на нерухоме майно розташоване на земельній ділянці 155 кв.м., а саме: Будівля авто мийного комплексу, розташованого за адресою: м. Дніпро, вул. Макарова, буд. № 27Н, що складається з літер А-1: 1 – Кімната клієнтів – площею 17,8 кв.м.; 2 – Топочна – площею 5,2 кв.м.; 3 – Кімната персоналу – площею 2,8 кв.м.; 4 – Туалет – площею 2,3 кв.м.; 5 – Мийка – площею 28,7 кв.м.; 6 – Мийка – площею 28,7 кв.м.; 7 – Мийка – площею 28,7 кв.м.; 8 – Мийка – площею 28,7 кв.м., загальна площа по літ. А-1 – 142,9 кв.м. без введення в експлуатацію.

Зобов’язано ОСОБА_5 повернути ОСОБА_4 В’ячеславу Олександровичу правовстановлюючі документи на нерухоме майно , а саме: Будівля авто мийного комплексу, розташованого за адресою: м. Дніпро, вул. Макарова, буд. № 27Н.

В апеляційній скарзі Прокуратура Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради, Державної архітектурно-будівельної інспекції України, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_4 та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог /а.с. 24-31/.

Рішення в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 В’ячеслава Олександровича про стягнення заборгованості за договором позики не оскаржується, а тому судом апеляційної інстанції не переглядається.

Правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу учасники справи не скористались.

У відповідності до п.8 ч.1 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України у редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року та ч.2 ст.147 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції в яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У зв’язку з цим справа підлягає розгляду Апеляційним судом Дніпропетровської області в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України у редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, з наступних підстав.

За приписами п. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК /чинного на момент ухвалення рішення/ кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень статей 10 і 11 ЦПК /чинного на момент ухвалення рішення/ суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин.

Відповідно до статті 19 Конституції України статті 1 ЦПК та з урахуванням положення частини четвертої статті 10 ЦПК вийти за межі заявлених вимог (вирішити незаявлену вимогу, задовольнити вимогу позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено) суд має право лише у випадках, прямо передбачених законом.

Статтею 118 ЦПК України /у редакції чинній на момент ухвалення рішення/ передбачено, що позов пред'являється шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції, де вона реєструється, з дотриманням порядку, встановленого частинами другою і третьою статті 11-1 цього Кодексу, та не пізніше наступного дня передається визначеному судді.

Згідно статті 122 ЦПК України /у редакції чинній на момент ухвалення рішення/ суддя відкриває провадження у цивільній справі не інакше як на підставі заяви, поданої і оформленої в порядку, встановленому цим Кодексом.

Статтею 213 ЦПК України / у редакції чинній на момент ухвалення рішення / передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Пунктом 2 Постановою Пленуму ВСУ «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 року №14 роз’яснено, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК (1618-15), вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК ( 1618-15 ), а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства

(аналогія права).

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Згідно пункту 11 Постанови Пленуму ВСУ «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 року №14 У мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина четверта статті 60 ЦПК).

Оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини перша та друга статті 3 ЦПК), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Враховуючи те, що матеріали цивільної справи № 202/3798/17 не містять зустрічної позовної заяви ОСОБА_7 до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно, судове рішення підлягає скасуванню на підставі п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 376 ЦПК України із постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до ч.13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу Прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради, Державної архітектурно-будівельної інспекції України, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради – задовольнити.

Заочне рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 12 липня 2017 року в частині задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 - скасувати.

В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 – відмовити.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_4 судовий збір у сумі 640 грн. на користь держави.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова суду може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: Т.Р. Куценко

Судді: Е.Л.Демченко

ОСОБА_8