Рішення № 74202786, 21.05.2018, Арцизький районний суд Одеської області

справа № 492/400/16-ц

У К Р А Ї Н А

АРЦИЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

________________

РІШЕННЯ

Іменем України

21 травня 2018 року м. Арциз

Арцизький районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді - Гусєвої Н.Д.,

при секретарі судового засідання – Рябчук О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Арциз Одеської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, за участю третьої особи: Акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»про відшкодування шкоди, завданої злочином, -

встановив:

Відповідно до п/п 9 п. 1 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону У № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» справи у судах першої інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивачі звернулися до суду із зазначеним позовом до відповідача про відшкодування шкоди, завданої злочином, вимоги якого в подальшому уточнили, та просили суд стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 6119,30 грн., моральну шкоду в розмірі 100000,00 грн. та на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 142991,80 грн., моральну шкоду в розмірі 100000,00 грн., посилаючись на те, що 18 грудня 2013 року, відповідач, керуючи автомобілем марки «Mitsubishi L-200», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, в порушення п. п. 2.3. «б», 12.1. Правил дорожнього руху України, здійснив зіткнення завтомобілем марки «Voklswagen transport», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням позивача ОСОБА_2, внаслідок чого позивачам спричинені тілесні ушкодженняу зв'язку з чим вони знаходилися на стаціонарному лікуванні. Вироком Біляївського районного суду Одеської області від 01.07.2014р. встановлені вищезазначені обставини. На лікування ОСОБА_2 було витрачено 28739,80 грн. та на лікування ОСОБА_1 - 6119,30 грн. Крім того, у зв’язку з пошкодженнямвказаного автомобіля та знаходження його на стоянці внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, позивачу ОСОБА_2 спричинено матеріальну шкоду на суму 114252,00 грн. Протиправними діями відповідача було завдано моральну шкоду позивачам, яка полягає в тому, що в результаті протиправних дій відповідача, останні потерпіли моральні страждання, сильний фізичний біль від отриманих травм, болісне тривале лікування, страх за своє життя та можливість самостійно пересуватися після дорожньо-транспортної пригоди. Відповідач відшкодовувати матеріальну та моральну шкоду відмовляється, що зумовило звернення позивачів до суду.

Заочним рішенням Арцизького районного суду Одеської області від 04 жовтня 2016 року позов було задоволено в повному обсязі.

Ухвалою від 05 грудня 2017 року заочне рішення скасоване, справу призначено до розгляду.

Представник позивачів в судове засідання не з’явився, але надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності та у відсутність позивачів, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з’явився, але надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, надавши до суду відзив, згідно якого позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на те, що його цивільно-правова відповідальність була застрахована АТ «СК «АХА Страхування» та при настанні дорожньо-транспортної пригоди відповідач повідомив страхову компанію про настання страхового випадку. Позивач ОСОБА_2 не звернувся до страховика з заявою про виплату страхового відшкодування, а позивачці ОСОБА_1 були виплачені страхові виплати.

Представник третьої особи у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи двічі повідомлявся належним чином, однак до суду не з’являвся, клопотання про розгляд справи у його відсутність не подавав, про причини неявки суд не повідомляв.

У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, судом, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, надані докази, давши їм оцінку в сукупності, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню із наступних підстав.

Суд вважає, що між сторонами склалися правовідносини, що випливають із цивільного законодавства, пов'язані з обов’язком винної особи відшкодувати завдану шкоду, тому, при вирішенні спору між сторонами, слід керуватися Цивільним Кодексом України.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

05 грудня 2012 року між відповідачем та третьою особою був укладений договір страхування наземного транспорту, на підставі якого третя особа взяла на себе зобов’язання у разі настання страхового випадку виплатити страхову суму в порядку, визначеному договором, що підтверджується Полісом № АВ/989084 від 05.12.2012р. (т. 2 а.с. 5).

24 грудня 2013 року відповідач повідомив третю особу про настання страхового випадку, що підтверджується копією повідомлення про настання події, що має ознаки страхового відшкодування від 24.12.2013р. (т. 2 а.с. 24).

Як вбачається з вироку Біляївського районного суду Одеської області від 01.07.2014р. ОСОБА_3, відповідач по справі, 18 грудня 2013 року, близько 07 год. 00 хв., керуючи автомобілем марки «Mitsubishi L-200», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 по автодорозі Одеса-Рені, в напрямку м.Рені Одеської області, на прямій ділянці дороги, не врахувавши стан дорожнього покриття, а саме ожеледицю, не вибрав безпечну швидкість, своєчасно не вжив заходів для зменшення швидкості, внаслідок чого втратив контроль над керуванням транспортним засобом та допустив виїзд на зустрічну полосу руху, внаслідок чого вчинив зіткнення з автомобілем «Volkswagen transport», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2 В результаті ДТП водій ОСОБА_2 та пасажирка автомобіля «Volkswagen transport», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_1 отримали тілесні ушкодження середньої тяжкості. Зазначеним вироком ОСОБА_3, відповідача по справі, визнано винним та засуджено за вчинення кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України до штрафу у сумі 3400,00 грн. на користь держави, без позбавлення права керувати транспортними засобами (т. 1 а.с. 3-5, т. 2 110-111).

Виписними епікризами з історії хвороби № 6935-421, довідкою без дати, виданою Арцизькою центральною районною лікарнею підтверджується, що позивачка ОСОБА_1знаходилася на стаціонарному лікуванні в Арцизькій центральній районній лікарні» та в Комунальній установі «Біляївська центральна районна лікарня» (т. 1 а.с. 27, 28, 29).Згідно з фіскальними чеками, товарними чеками, розрахунком матеріальної шкоди, наданого представником позивачів, правильність якого перевірена судом, на лікування позивачки ОСОБА_1 витрачено 6119,30 грн. (т. 1 а.с. 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 102).

На підставі заяви ОСОБА_1, позивачки по справі, третьою особою проведені розрахунки суми страхових виплат щодо стійкої трати працездатності у розмірі 14616,00 грн., тимчасової втрати працездатності у розмірі 2435,84 грн., лікування у розмірі 2598,40 грн., моральної шкоди у розмірі 982,51 грн. та проведено перерахування грошових коштів на загальну суму 20632,75 грн., що підтверджується листом № 1201/12цв від 05.02.2018р., а також платіжними дорученнями № 419230 від 06.02.2018р., № 419133 від 06.02.2018р. (т. 2 а.с. 100, 101, 102, 103, 104, 105, 106, 107).

Виписним епікризом № 6470, випискою із медичної картки стаціонарного хворого № 31552 підтверджується, що позивач ОСОБА_2 знаходився на стаціонарному лікуванні в Комунальній установі «Біляївська центральна районна лікарня» (т. 1 а.с. 6, 7). Відповідно до видаткової накладної № 1879 від 08.01.2014р., квитанції до прибуткового касового ордеру № 5/264 від 24.12.2013р., товарних чеків, розрахунку матеріальної шкоди, наданого представником позивачів, правильність якого перевірена судом, на лікування позивача ОСОБА_2 витрачено 28739,80 грн. (т. 1 а.с. 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 102).

Згідно висновку № 26 від 08.10.2014р. експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню суми матеріальної шкоди, завданої власнику автомобіля «Volkswagen transport», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 сума матеріальної шкоди, завданої позивачу ОСОБА_2, у зв’язку пошкодженням вказаного автомобіля внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 18.12.2013р. за участю автомобіля марки «Mitsubishi L-200», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням відповідача ОСОБА_3 та автомобіля марки «Voklswagen transport», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням позивача ОСОБА_2 складає 112582,00 грн. (т. 1 а.с. 23-26, т. 2 а.с. 112-126). Згідно товарного чеку № 66 від 31.12.2013р., квитанції від 31.12.2013р. позивачем ОСОБА_2 були здійсненні витрати по оплаті стоянки пошкодженого автомобілямарки «Voklswagen transport», внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 18.12.2013р. в сумі 1670,00 грн. (т. 1 а.с. 13). Відповідно до листа № 4803/12/48 від 20.05.2015р. третя особа повідомила ОСОБА_2, позивача по справі, пр. необхідність надати відповідні документи для страхової виплати (т. 2 а.с. 108, 109, 128-129). Як вбачається з листа № 4042/18ЦВ від 04.05.2015р. ОСОБА_2, позивачу по справі, виплата страхового відшкодування за пошкодження автомобіля, на лікування не здійснювалась, оскільки останній не звертався до третьої особи із заявою на виплату страхового відшкодування (т. 2 а.с. 99).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд першої інстанції при вирішенні справи виносить рішення на підставі належних та допустимих доказів, досліджених в судовому засіданні відповідно до глави 3 ЦПК України.

Стаття 81 ЦПК України зобов'язує кожну сторону довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами згідно ст. 76 ЦПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Докази мають відповідати вимогам, зазначеним у статтях 77-80 ЦПК України.

Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов’язковим для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, зазначена норма закону встановлює преюдиційні обставини, від доказування яких звільняються сторони та інші особи, які беруть участь у справі.

При тлумаченні наведеної норми закону, суд приходить до висновку, що преюдиційність обставин ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб'єктивними і об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішення у такій справі правовідносини. На думку суду, суб'єктивними межами є те, що в двох справах беруть участь одні й ті самі особи чи їх правонаступники, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини, а об'єктивні межі стосуються обставин, встановлених рішенням чи постановою суду.

Таким чином, суд приходить до висновку, що у судовому засіданні знайшов свого підтвердження той факт, що шкода, яка завдана потерпілим ОСОБА_1А, ОСОБА_2, які є позивачами по справі, завдана саме з вини відповідача ОСОБА_3

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, виходячи з наведеної норми, відповідач ОСОБА_3 має відшкодувати майнову шкоду, яку завдав своїми неправомірними діями позивачам у справі ОСОБА_1, ОСОБА_2 у зв’язку з тим, що його діями потерпілі ОСОБА_1, ОСОБА_2 були позбавлені їх особистого нематеріального права – здоров’я.

Згідно з ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», шкодою, заподіяною життю та здоров’ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов’язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов’язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов’язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв’язку з ушкодженням здоров’я.

Згідно з ст. 24 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв’язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов’язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров’я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.

З огляду на зазначене право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором страхування, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов’язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов’язанні.

Таким чином, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов’язань – деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права: а) шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди; б) шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування; в) шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1192 ЦК України підстав.

Потерпілий має право відмовитись від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в межах деліктного зобов’язання незалежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. У такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором з відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов’язками страховика як сторони договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Якщо потерпілий звернувся до страховика та одержав страхове відшкодування в розмірі, який у повному обсязі відшкодовує завдану шкоду, деліктне зобов’язання між потерпілим і особою, яка завдала шкоди, припиняється згідно зі статтею 599 ЦК України виконанням, проведеним належним чином.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 26 жовтня 2016 року у справі № 6-954цс16 (дорожньо-транспортна пригода).

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до фіскальних чеків, товарних чеків, розрахунку матеріальної шкоди, наданого представником позивачки, позивачкою ОСОБА_4 на її лікування витрачено 6119,30 грн. (т. 1 а.с. 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 102), однак третьою особою ОСОБА_1, позивачці по справі, виплачені страхові витрати на лікування у сумі 2598,40 грн., що підтверджується листом № 1201/12цв від 05.02.2018р. (т. 2 а.с. 101).

Суд прийшов до висновку, що відповідач ОСОБА_3 має відшкодувати матеріальну шкоду, яку завдав своїми неправомірними діями позивачці ОСОБА_1 на суму не покриту страховими виплатами, що складає 3520,90 грн. (6119,30 грн. - 2598,40 грн.), що підтверджується відповідними документами,тому в цій частині позовні вимоги щодо стягнення з відповідача матеріальної шкоди підлягають частковому задоволенню.

Також, в судовому засіданні встановлено, щовідповідно до фіскальних чеків, видаткової накладної № 1879 від 08.01.2014р., квитанції до прибуткового касового ордеру № 5/264 від 24.12.2013р., розрахунку матеріальної шкоди,наданого представником позивача, позивачем ОСОБА_2 на його лікування витрачено 28739,80 грн. (т. 1, а.с. 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 102).

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Зокрема, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, використання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до роз’яснень, що викладені в абз. 2 п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Отже для відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки за правилами ч. 2 ст. 1187 ЦК України наявність умислу або вини не є обов’язковою умовою.

За загальним правилом та з огляду на положення ст. 1192 ЦК України розмір збитків визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до роз’яснень, що викладені в п. 13 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013р. № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» враховуючи, що відповідно до статей 386, 395, 396 ЦК положення щодо захисту права власності поширюються також на осіб, які хоч і не є власниками, але володіють майном на праві господарського відання, оперативного управління або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором (речове право), такі особи також мають право вимагати відшкодування шкоди, завданої цьому майну.

Згідно п. 2.1. «а», «б» Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб.

У судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_2 керував та користувався автомобілем марки «Volkswagen transport», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 на відповідній правовій підставі, що не спростовано у справі. ОСОБА_3, що є відповідачем у наявній справі, 18 грудня 2013 року, близько 07 год. 00 хв., рухався по автодорозі Одесса - Рені, в напрямку м.Рені Одеської області, на прямій ділянці дороги, не врахувавши стан дорожнього покриття, а саме ожеледицю, не вибрав безпечної швидкості, своєчасно не вжив заходів для зменшення швидкості, внаслідок чого втратив контроль над керуванням транспортним засобом та допустив виїзд на зустрічну полосу руху та допустив зіткнення з автомобілем марки «Volkswagen transport», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2, позивача по справі, в результаті чого позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 отримали тілесні ушкодження.

Таким чином, позивачем ОСОБА_2 доведений той факт, що матеріальна шкода, яка йому спричинена внаслідок пошкодження вказаного автомобіля, становить 112582,00 грн., має відшкодовуватися саме відповідачем, який керував джерелом підвищеної небезпеки, у зв’язку з чим суд прийшов до висновку, що з відповідача на користь позивача ОСОБА_2 підлягає стягненню матеріальна шкода, яка йому спричинена внаслідок пошкодження автомобіля у вищезазначеному розмірі, згідно висновку № 26 від 08.10.2014р. експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню суми матеріальної шкоди, завданої власнику автомобіля «Volkswagen transport», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 (т. 1 а.с. 23-26, т. 2 а.с. 112-126). Крім того, позивачем ОСОБА_2 були здійсненні витрати на оплату стоянки пошкодженого автомобіля, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі 1670,00 грн., що також підтверджується товарним чеком № 66 від 31.12.2013р., квитанцією від 31.12.2013р. (т. 1 а.с. 13).

Враховуючи, що у судовому засіданні знайшов своє підтвердження той факт, що матеріальна шкода, завдана потерпілому ОСОБА_2, який є позивачем по справі, саме з вини відповідача ОСОБА_3, суд, враховуючи вищезазначене, приходить до висновку, що відповідач ОСОБА_3 має відшкодувати майнову шкоду, яку завдав своїми неправомірними діями позивачуОСОБА_2 у сумі 142991,80 грн. (28739,80 грн. + 1670,00 грн. + 112582,00 грн.), що підтверджується відповідними документами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, а також вимогами ч. 3 ст. 23 ЦК України, відповідно до яких розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Щодо визначення розміру відшкодування позивачу моральної шкоди, то в цьому випадку суд бере до уваги роз’яснення, що викладені в п. 3, п. 5, п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.02.1995р. № 4, які зазначають, що «під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні справ про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану».

Неправомірними винними діями відповідача у зв'язку з завданням позивачам тілесних ушкоджень середньої тяжкості в наслідок протиправних дій відповідача, які порушили законні немайнові права позивачів, позивачам у кримінальній справі була заподіяна моральна шкода. Позивачі перенесли моральні страждання, які полягали у сильному фізичному болі та стражданні, які вони мусили відчувати від отриманих травм, болісного тривалого лікування, страху за своє здоров’я, що проявляються у позивачів по теперішній час. Певний період часу змушені були лікуватися, що вимагало від них додаткових зусиль для організації свого життя, приймали участь в допиті на досудовому слідстві та в суді. З урахуванням стану здоров'я позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2,їх переживань, характеру та обсягу страждань, їх тривалості/часу та зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану суд, враховуючи вимоги розумності і справедливості, оцінює завдану моральну шкоду позивачам ОСОБА_1, ОСОБА_2в розмірі 20000,00 грн. кожному.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона у справі повинна доказати ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог. Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами по справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, які обґрунтовують вимоги сторони. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

В судовому засіданні не знайшов своє підтвердження факт моральних страждань, понесених позивачами ОСОБА_1, ОСОБА_2 узв'язку з неправомірними діями відповідача в розмірі зазначеному позивачами, який не був доведений в судовому засіданні, тому в цій частині позовні вимоги щодо стягнення з відповідача моральної шкоди підлягають частковому задоволенню.

Крім того, в судовому засіданні встановлено, що третьою особою ОСОБА_1, позивачці по справі, виплачені страхові витрати моральної шкоди у сумі 982,51 грн., що підтверджується листом № 1201/12цв від 05.02.2018р. (т. 2 а.с. 101).

Отже, суд прийшов до висновку, що відповідач ОСОБА_3 має відшкодувати суму моральної шкоди, яку завдав своїми неправомірними діями позивачці ОСОБА_1 на суму не покриту страховими виплатами, що складає 19017,49 грн. (20000,00 грн. - 982,51 грн.), що підтверджується відповідними документами,отже в цій частині позовні вимоги щодо стягнення з відповідача матеріальної шкоди підлягають частковому задоволенню.

Суд не бере до уваги невизнання позовних вимог відповідачем з підстав, викладених ним у відзиві на позов, а саме, що позовні вимоги не підлягають задоволенню так як позивач ОСОБА_2 не звернувся до страховика з заявою про виплату страхового відшкодування, а позивачці ОСОБА_1 були виплачені страхові виплати, оскільки вони повністю спростовуються дослідженими судом доказами, а також законодавством, яке регулює спірні правовідносини та яке було застосовано судом при вирішенні спору.

Зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для часткового задоволення позову ОСОБА_1, ОСОБА_2і з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню матеріальна шкода в сумі 3520,90 грн., моральна шкода в сумі 19017,49 грн., на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню матеріальна шкода в сумі 142991,80 грн., моральна шкода в сумі 20000,00 грн.

Суд не бере до уваги платіжне доручення № 49590 від 06 серпня 2013 року, відомість № АХА00001258 від 06.08.2013 (т. 2 а.с. 130, 131), оскільки вони не містять інформацію щодо предмета доказування, відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України.

Так як позивачі звільнені від сплати судового збору за подання до суду позовної заяви про відшкодування шкоди, завданої злочином, суд, відповідно до ст. 141 ЦПК України, прийшов до висновку, що з ОСОБА_3 в дохід держави підлягає стягненню сума судового збору в розмірі1855,30 грн. (3520,90 грн. + 19017,49 грн. + 142991,80 грн. + 20000,00 грн.) х 1%).

На підставі ст. ст. 22, 23, 509, 999, 1166, 1167, 1187, 1192, 1194 ЦК України, керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76-82, 89, 140, 141, 247, 258, 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд, –

вирішив:

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН: НОМЕР_3) на користь ОСОБА_1 (проживаючої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4) 3520 (три тисячі п’ятсот двадцать) гривень 90 копійок в якості відшкодування матеріальної шкоди, 19017 (дев’ятнадцять тисяч сімнадцять) гривень 49 копійок в якості відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН: НОМЕР_3) на користь ОСОБА_2 (проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4) 142991 (сто сорок дві тисячі дев’ятсот дев’яносто одну) гривню 80 копійок в якості відшкодування матеріальної шкоди, 20000 (двадцять тисяч) гривень 00 копійок в якості відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН: НОМЕР_3) в дохід держави судовий збір в розмірі 1855 (одну тисячу вісімсот п’ятдесят п’ять) гривень 30 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог, щодо стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2матеріальної та моральної шкоди в розмірі зазначеному позивачами – відмовити.

Рішенняможе бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Арцизький районний суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя

Арцизького районного суду ОСОБА_5