Постанова № 74202741, 23.05.2018, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №472/1236/17 23.05.2018

Провадження №22-ц/784/854/18

Справа 472/1236/17 Головуючий першої інстанції: Тустановський А.О.

Провадження № 22-ц/784/854/18 Суддя-доповідач апеляційного суду: ОСОБА_1

Категорія: 48

Постанова

Іменем України

23 травня 2018 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючий - Колосовський С.Ю.,

судді: Локтіонова О.В., Ямкова О.О.,

секретар судового засідання – Богуславська О.М.,

за участі: представників позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_4

на рішення Веселинівського районного суду Миколаївської області від 12 березня 2018 року

за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про поділ спільного майна подружжя,

в с т а н о в и л а :

В листопаді 2017 року ОСОБА_4 пред’явив позов до ОСОБА_5 про поділ спільного майна подружжя.

Позивач зазначав, що 25 жовтня 2011 року зареєстрував шлюб з відповідачем, а в жовтні 2017 року остання звернулася до суду з позовною заявою про його розірвання.

28 вересня 2017 року він повернувся на територію України з чергового рейсу, після чого стали проживати окремо з відповідачем. Основним джерелом доходів їхньої сім`ї була його оплата праці в якості моряка. При кожному отримані заробітної плати він частину перераховував на картковий рахунок відповідача. Так, з 02 вересня 2015 року по 05 жовтня 2017 року на ім’я відповідача він перерахував загалом 25200 доларів США, що еквівалентно 697140 грн.

Посилаючись на те, що вказані кошти є спільним майном подружжя, позивач просив поділити ці кошти, визнати за ним та відповідачем право власності на грошову суму у розмірі по 339570 грн. за кожним, а також стягнути з відповідача на його користь 339570 грн.

Рішенням Веселинівського районного суду Миколаївської області від 12 березня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача, посилаючись на незаконність рішення суду, просив його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.60,61 СК майно (в тому числі заробітна плата одержана одним із подружжя) набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

За правилами ст.63 СК дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно зі ст.65 СК дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

Відповідно до роз’яснень, даних Верховним Судом України в п.24,30 постанови Пленуму 311 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», до складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. У випадку коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого подружжя і не в інтересах сім’ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 з 25 жовтня 2011 року перебував у шлюбі з ОСОБА_5, який було розірвано рішенням Веселинівського районного суду Миколаївської області від 28 листопада 2017 року, яке набрало законної сили 09 грудня 2017 року.

Від даного шлюбу сторони мають сина – ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1.

З кінця вересня 2017 року сторони припинили шлюбні відносини, проживають окремо.

З 01 січня 2015 року по 01 жовтня 2017 року ОСОБА_4 за трьома трудовими угодами моряка при посередництві ДК «Данос Україна», яка діяла в якості менеджеру та від імені компаній-судновласників, працевлаштовувався на посаду боцмана.

При отримані заробітної плати у вказаний період ОСОБА_4 частину коштів перераховував на картковий рахунок ОСОБА_5 Загалом з 02 вересня 2015 року по 05 жовтня 2017 року позивачем перераховано 25200 доларів США.

З виписки по картковому рахунку, відкритого у ПАТ «Альфа-Банк» на ім’я ОСОБА_5 вбачається, що після щомісячного зарахування заробітної плати, яка надходила від роботодавця ОСОБА_4, відповідач щомісячно протягом вказаного періоду отримувала ці кошти в готівковій формі у касі банку.

Обґрунтовуючи позов ОСОБА_5 також зазначав, що йому невідомо куди відповідач витрачала перераховані кошти. Більше того, щоразу після повернення з рейсу йому доводилось додатково фінансувати витрати сім’ї.

Станом на 05 жовтня 2017 року на картковому рахунку ОСОБА_5 в названій банківській установі відсутні грошові кошти.

Заперечуючи проти позову представник відповідача зазначав, що отримані від позивача кошти були витрачені в інтересах сім’ї.

За таких обставин, а саме недоведеності факту наявності у відповідача спірних грошових сум та розпорядження ними без взаємної згоди подружжя, суд дійшов до вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Аргументи в апеляційній скарзі стосовно того, що протилежна сторона не надала доказів витрачання коштів в інтересах сім’ї, а тому слід вважати доведеним їх наявність у відповідача не можна визнати обґрунтованими, тому що перераховані суми заробітної плати, виходячи з даних карткового рахунку, доводів позовної заяви та пояснень представника відповідача витрачались останньою щомісячно і в інтересах сім’ї. Доказів протилежного позивач не надав.

Вважати дії суду по відношенню до сторони позивача упередженими також відсутні підстави, так як жодних перепон щодо надання доказів суд не вчинив, а всім наявним у справі доказам суд дав оцінку у відповідності з вимогами ст.89 ЦПК. До того ж у апеляційній скарзі відсутні посилання щодо того, які ж саме клопотання сторони суд неправомірно відхилив та які докази не прийняв до уваги.

Оскільки суд ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, то апеляційна скарга в силу ст.375 ЦПК підлягає відхиленню.

Керуючись ст.ст.367,374,375,382 ЦПК, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_4 залишити без задоволення, а рішення Веселинівського районного суду Миколаївської області від 12 березня 2018 року без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів лише у випадках, передбачених ст.389 ЦПК.

Повний текст постанови виготовлено 23 травня 2018р.

Головуючий: Судді: