Рішення № 7420207, 25.12.2009, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.12.09р.Справа № 17/307-09 За позовом Приватного підприємства "Вібур", с. Вільне Криворізького району Дніпропетровської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Електрогаз", м. Дніпропетровськ

про визнання договору недійсним

Суддя Суховаров А.В.

Представники:

від позивача: Соболєв А.В., довіреність б/н від 13.07.09р.;

від відповідача: не з'явився.

Суть спору:

Приватне підприємство "Вібур" (надалі –позивач) звернулося до господарського суду з позовом, у якому просить визнати укладений 01.07.2008 р. із Товариством з обмеженою відповідальністю "Електрогаз" (надалі –відповідач) договір № 0107/1 ТР на транспортно-експедиторське обслуговування - недійсним. Обґрунтовує свої вимоги фактичною відсутністю господарських відносин з відповідачем по спірному договору, оригіналів документів на підтвердження підписання підприємством позивача цього ж договору, при цьому вказаний правочин не відповідає положенням Цивільного кодексу України та Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", так як недотримана форма договору та невизначено істотних умов договору такого виду.

Відповідач у судове засідання не з'явився, просить суд розглянути справу без участі уповноваженого представника. При цьому, 30.11.09р. представник відповідача був ознайомлений з матеріалами справи.

У відзиві відповідач проти позову заперечує та вказує на безпідставність заявлених позовних вимог. Крім того, зазначає, що сторонами взяті на себе зобов'язання виконані в повному обсязі на підставі та з дотриманням умов спірного договору.

В порядку ст. 85 ГПК України, за згодою представника позивача, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

встановив:

07.10.2009 року Криворізькою міжрайонною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області надано підприємству позивача копії документів, які показані відповідачем у квартальному звіті, що вбачається з наявного у справі листа № 7033/10/23-066.

Так, проведений аналіз копій документів доданих до названого вище листа Криворізькою МДПІ відображає господарські операції та вказує на наступні обставини.

01.07.2008 року між експедитором (позивачем) та замовником (відповідачем) було укладено договір № 0107/1 ТР на транспортно-експедиторське обслуговування (далі - Договір), згідно умов якого позивач від свого імені та за рахунок відповідача забезпечує здійснення перевезення вантажу відповідача автомобільним транспортом у міському, приміському та міжміському сполученні.

При цьому, суд визнає обґрунтованими посилання позивача щодо невідповідності спірного договору вимогам Цивільного кодексу України та недотримання сторонами обов’язкових умов при його укладанні, з огляду на наступні положення чинного законодавства.

Предметом вказаного вище договору є надання відповідачем транспортно-експедиторських послуг, які в свою чергу регулюються положеннями Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" (далі - Закон), згідно з приписами якого за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов’язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов’язаних з перевезенням вантажу. Договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі з дотриманням всіх істотних умов для такого виду договорів.

Статтею 9 Закону передбачені наступні істотні умови договору транспортного експедирування, такі як: - відомості про сторони договору; - вид послуги експедитора; - вид та найменування вантажу; - права, обов’язки та відповідальність сторін; - розмір плати експедитору; - порядок розрахунків; - пункти відправлення та пункти призначення вантажу; - порядок погодження змін маршруту, виду транспорту, вказівок клієнта; строк (термін) виконання договору.

Частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України та іншим актам цивільного законодавства, і додержання такої вимоги є необхідним для чинності правочину.

Аналіз спірного договору вказує на недотримання обов'язкових умов передбачених ст. 9 названого вище Закону.

В той же час, чинне законодавство вказує на обов’язковість отримання ліцензії для надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом та їх організації.

Проте, згідно листа територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Дніпропетровській області № 6316 від 08.12.09р. вбачається, що таку ліцензію позивачем було отримано 19.08.09р., терміном дії до 18.08.2014 року. При цьому, як зазначалось вище спірний договір було укладено 01.07.2008 року, що насамперед свідчить про недійсність такого правочину.

За умовами ч. 1 ст. 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

В силу ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Крім того, відповідно до п. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Зважаючи на те, що необхідною умовою укладення договору на надання послуг транспортного експедирування є дотримання умов Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", а спірний договір суперечить положенням ст. 9 цього Закону, а також не дотримано низку обов’язкових положень Цивільного кодексу України при укладені такого правочину, тому позовні вимоги позивача про визнання договору № 0107/1 ТР від 01.07.08р. недійсним є правомірними, а відповідні заперечення відповідача, враховуючи усе вищевикладене, безпідставними.

Окрім того, відповідачем навіть після ознайомлення з матеріалами справи та особистого вручення ухвали господарського суду, не виконанні вимоги щодо надання оригіналів спірного договору та квитанцій до прибуткових касових ордерів вказаних в ухвалах від 03.12.09р. та 16.12.09р., тобто жодного документу не надано.

Позивачем на підставі ст. 33 ГПК України документально було доведено ті обставини, на які він посилався в позовній заяві як на підставу своїх позовних вимог.

Враховуючи викладене, в ході вирішення спору встановлений факт недотримання обов’язкових умов при укладанні договору № 0107/1 ТР від 01.07.08р. на транспортно-експедиторське обслуговування, що є підставою задоволення позову.

Згідно ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43, 45, 49, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати договір № 0107/1 ТР на транспортно-експедиторське обслуговування укладений 01.07.2008 року між Приватним підприємством "Вібур" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Електрогаз" –недійсним.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Електрогаз" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Кірова, 31; ЄДРПОУ 32902445) на користь Приватного підприємства "Вібур" (53032, с. Вільне Криворізького району Дніпропетровської області, ст. Червоний Шахтар, буд. 1; ЄДРПОУ 33416549) 85 грн. 00 коп. (вісімдесят п’ять грн. 00 коп.) –витрат по сплаті державного мита та 236 грн. 00 коп. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Про що видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя А.В. Суховаров

Рішення підписано –25.12.09р.