Постанова № 74201025, 23.05.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 334/864/18 Головуючий у 1-й інстанції: Баруліна Т.Є.

Провадження № 22-ц/778/1874/18 Суддя-доповідач ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2018 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого Полякова О.З.

Суддів Крилової О.В.

ОСОБА_2

При секретарі Бабенко Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 14 лютого 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Дніпровського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України,-

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2018 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Дніпровського ВДВС м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 31 серпня 2017 року його було обмежено у праві виїзду за межі Україна до виконання зобов’язань покладених на нього рішенням суду.

Підставою для винесення такої ухвали стало подання Заступника начальника Дніпровського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області у межах зведеного виконавчого провадження на підставі виконавчого листа виданого Запорізьким окружним адміністративним судом про стягнення з Командитного товариства «Запорізький завод високовольтної апаратури ОСОБА_3» і компанія коштів на користь юридичних і фізичних осіб, що здійснюється Дніпровським ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області.

Зазначав, що 19.09.2017 року його було звільнено з посади генерального директора вказаного підприємства і на теперішній час директором товариства є ОСОБА_4, а товариство перебуває у стадії ліквідації.

21 листопада 2017 року КТ «Запорізький завод високовольтної апаратури ОСОБА_3» і компанія змінило назву на КТ «Кастор 17».

На теперішній час він не являється засновником, ні учасником, ні директором підприємства.

Вважає, що обмеження його у праві виїзду за кордон в даному випадку є необґрунтованим, оскільки він не являється керівником підприємства боржника – КТ «Кастор17»

Враховуючи вищевикладене позивач просив суд, скасувати тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_3, яке встановлено на підставі ухвали Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 31.08.2017 року у справі №334/5586/17.

Ухвалою. Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 14лютого 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду, справу направити для подальшого розгляду до суду першої інстанції.

Вислухавши доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і

обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставин справи в межах доводів

апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до

висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст.441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Цивільний процесуальний кодекс України не регулює порядок розгляду судом питання про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України. Так само не передбачено вирішення такого питання судом і Законом України «Про порядок виїзду з України і в’їзд в Україну громадян України».

Особа, яка вважає, що її права порушені в зв’язку з тимчасовим обмеженням у праві виїзду за межі України, має право оскаржити в апеляційному порядку лише ухвалу суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України.

Припинення обмеження виїзду у зв’язку з виконанням обов’язку за рішенням, що перебувало на виконанні, покладено на державного виконавця. У разі врегулювання боргових зобов’язань державний виконавець виносить відповідну постанову про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду особи з України, у якій вказуються номер та дата винесення судового рішення про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду з України.

Аналогічний висновок викладений в узагальненні Верховного Суду України від 01.02.2013 року та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (Узагальнення про практику розгляду судами процесуальних питань, пов'язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах від 01.07.2015року.

Таким чином, тимчасове обмеження громадянина України у праві виїзду за межі України законом покладено на суд, а скасування обмеження виїзду у зв’язку з виконанням обов’язку за рішенням, що перебувало на виконанні, покладено на державного виконавця.

З урахуванням наведеного, колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_3 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон.

Отже, доводи апеляційної скарги правового обґрунтування незаконності судової ухвали не містять.

На підставі вищенаведеного,судова колегія вважає,що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права та скасування ухвали суду.

Керуючись ст. ст. 374,375,381-384 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 – залишити без задоволення.

Ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 14лютого 2018 року у цій справі - залишити без змін.

Постанова є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає.

Повна постанова складена 24.05. 2018 року

Головуючий:

Судді: