Рішення № 74201008, 03.05.2018, Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/1686/17 Провадження № 2/450/641/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 травня 2018 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого – судді Мусієвського В.Є.

при секретарі Бідник І.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Інгосстрах”, ОСОБА_2 з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Кредо”, третьої особи особа без самостійних вимог Публічного акціонерного товариства Комерційний банк “Приватбанк” про зобов’язання здійснити страхову виплату,-

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з цивільним позовом до ОСОБА_3 “Страхова компанія “Інгосстрах”, ТДВ “Страхова компанія “Кредо”, третьої особи без самостійних вимог ПАТ КБ “Приватбанк” про зобов’язання здійснити страхову виплату у розмірі, визначеному п. 6.1.2. Договору добровільного страхування від нещасних випадків № LVPWNS-14B81CF від 08.12.2014 року, по страховому випадку, який мав місце 07.12.2016 року. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 08.12.2014 року вона уклала з ОСОБА_3 “Страхова компанія “Інгосстрах” у відділенні ПАТ КБ “Приватбанк” договір добровільного страхування від нещасних випадків № LVPWNS-14B81CF, за яким відповідач є страховиком, а позивач – страхувальником та застрахованою особою. Договір був укладений на 12 (дванадцять) місяців (п. 7 Договору) та в подальшому пролонгований на той самий термін відповідно до умов п. 7 Договору. Відповідач ОСОБА_3 “Страхова компанія “Інгосстрах” зобов’язувався у разі настання страхового випадку здійснити позивачу страхове відшкодування, а вона зобов’язувалася своєчасно щомісячно на рахунок відкритий в ПАТ КБ “Приватбанк” сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору і правил страхування. 07.12.2016 року вона отримала травму кінцівки, а саме: закритий перелом медіальної кісточки лівої гомілки без зміщення кісткових фрагментів, що підтверджується довідкою, виданою Поліклінікою Пустомитівської центральної районної лікарні 12.12.2016 року. А тому вона звернулася через відділення ПАТ КБ “Приватбанк” до ОСОБА_3 “Страхова компанія “Інгосстрах” із заявою про страхову виплату, до якої долучила документи, які підтверджують факт настання страхового випадку. Однак на початку 2017 року отримала від ТДВ “Страхова компанія “Кредо”, з яким не перебуває у договірних відносинах, лист від 27.01.2017 року про розгляд її заяви та відмову у виплаті страхового відшкодування, оскільки вона звернулася пізніше ніж за 48 годин з моменту настання нещасного випадку. З такими діями відповідачів вона не погоджується та вважає, що останні повинні здійснити їй страхову виплату у розмірі, визначеному п. 6.1.2. Договору добровільного страхування від нещасних випадків № LVPWNS-14B81CF від 08.12.2014 року, по страховому випадку, який мав місце 07.12.2016 року, в зв’язку з чим звернулася до суду із відповідним позовом.

Ухвалою суду від 16.11.2017 року відкрито провадження у справі.

Позивач та її представник у судове засідання не з’явилися, хоча були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, подали до суду заяви про розгляд справи у їх відсутності. Просили позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідачів ОСОБА_3 “Страхова компанія “Інгосстрах” та ТДВ “Страхова компанія “Кредо” ОСОБА_4 у судове засідання не з’явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи. Направив до суду відзив на позовну заяву, в якому просив справу слухати у його відсутності та зазначив, що позовні вимоги ОСОБА_1 заперечує з тих підстав, що на момент отримання позивачем травми 07.12.2016 року був чинним договір добровільного страхування від нещасних випадків № LVPWNS-1675142G укладений між ОСОБА_1 та ТДВ “Страхова компанія “Кредо” 05.08.2016 року, а договір добровільного страхування від нещасних випадків № LVPWNS-14B81CF від 08.12.2014 року укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 “Страхова компанія “Інгосстрах”, в свою чергу, припинив свою дію, в зв`язку з чим ОСОБА_3 “Страхова компанія “Інгосстрах” не може здійснити страхову виплату за страховим випадком, який мав місце 07.12.2016 року. Окрім того, страхові платежі за договором добровільного страхування від нещасних випадків № LVPWNS-1675142G від 05.08.2016 року сплачувались позивачем на рахунок ТДВ “Страхова компанія “Кредо” через страхового агента ПАТ КБ “Приватбанк”. В зв’язку з вищевказаним, рішення щодо відмови позивачу у виплаті страхового відшкодування по події, яка мала місце 07.12.2016 року приймало саме ТДВ “Страхова компанія “Кредо”. Крім того, позивач не дотрималася вимог п. 4.1.6. Умов страхування до Договору добровільного страхування від нещасних випадків № LVPWNS-1675142G від 05.08.2016 року, а саме: у разі звернення Застрахованої особи за медичною допомогою, використовуючи будь – які доступні засоби пізніше 48 (сорока восьми) годин з моменту настання нещасного випадку, є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити та розглянути цивільну справу без участі відповідачів.

Представник третьої особи без самостійних вимог ПАТ КБ “Приватбанк” в судове засідання не з’явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи та докази в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка с частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов’язків має право на справедливий судовий розгляд.

15 грудня 2017 року набрала чинності нова редакція ЦПК України, відповідно до п. 9 ст. 1 Перехідних положень вказаного Кодексу, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з п. 1 ст. 4, ч. 2 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи, законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи пі інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб визначений законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ним Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у спразі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України “Про страхування” договір страхування – це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов’язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Згідно з ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов’язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Як вбачається з договору (полісу) добровільного страхування від нещасних випадків № LVPWNS-1675142G від 05.08.2016 року, такий укладався між ОСОБА_1 та ТДВ “Страхова компанія “Кредо” та був чинним на момент страхового випадку 07.12.2016 року, коли позивач отримала закритий перелом медіальної кісточки лівої гомілки без зміщення кісткових фрагментів.

Відповідно до п. 4.2. договору (полісу) добровільного страхування від нещасних випадків № LVPWNS-1675142G від 05.08.2016 року за умовами цього договору і правил страхування, страховик зобов’язується у разі настання страхового випадку здійснити страхове відшкодування страхувальнику або вигодонабувачеві, а страхувальник зобов’язується своєчасно сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору і правил страхування.

Згідно з страховим актом № Z16BDPB70000062, затвердженим Генеральним директором ТДВ “Страхова компанія “Кредо” ОСОБА_5 15.12.2016 року, позивач вчасно та в повному обсязі сплачувала страхові платежі, станом на 07.12.2016 року, відповідно до розділу 11 вищевказаного договору та розділу 11 публічного договору – оферти ОСОБА_2 з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Кредо” щодо добровільного страхування від нещасних випадків.

Отже, зобов’язання зі здійснення страхової виплати по випадку, який стався з позивачем, виникли саме у ТДВ “Страхова компанія “Кредо”, а не у ОСОБА_3 “Страхова компанія “Інгосстрах”, беручи до уваги належне виконання позивачем своїх зобов’язань зі сплати страхових платежів за Договором (полісом) добровільного страхування від нещасних випадків № LVPWNS-1675142G від 05.08.2016 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України “Про страхування” страховий випадок – подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов’язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно з п. 6.1.2. договору (полісу) добровільного страхування від нещасних випадків № LVPWNS-1675142G від 05.08.2016 року страховим випадком вважається, в т.ч., ушкодження кінцівок та розмір виплати, у разі отримання застрахованою особою такого ушкодження, складає від 1 (одного) до 100 (ста) відсотків від страхової суми, яка, відповідно до п. 8 Договору, становить 25000,00 (двадцять п’ять тисяч гривень 00 копійок) грн.

07.12.2016 року позивач отримала ушкодження кінцівки, а саме: закритий перелом медіальної кісточки лівої гомілки без зміщення кісткових фрагментів, що підтверджується довідкою, виданою поліклінікою Пустомитівської центральної районної лікарні 12.12.2016 року.

Таким чином, отримане позивачем ОСОБА_1 07.12.2016 року ушкодження кінцівки є страховим випадком.

Судом встановлено, що 13.12.2016 року позивач звернулася через відділення ПАТ КБ “Приватбанк” до ТДВ “Страхова компанія “Кредо”, яке визнається представником останньої, із заявою про страхову виплату, до якої долучила документи, які підтверджують факт настання страхового випадку.

Згідно відповіді ТДВ “Страхова компанія “Кредо” від 27.01.2017 року, останнє внаслідок несвоєчасного звернення позивача за медичною допомогою, та неповідомлення протягом 48 годин з моменту настання нещасного випадку про це страховика, відмовило у виплаті страхового відшкодування.

Відповідно до страхового акту № Z16BDPB70000062, затвердженого Генеральним директором ТДВ “Страхова компанія “Кредо” ОСОБА_5 15.12.2016 року позивачу було відмовлено у виплаті страхового відшкодування на підставі п. 4.1.6. Умов страхування до Договору страхування.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України “Про страхування” страхова виплата – грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України “Про страхування” здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

За змістом ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.

Як зазначено в ч.ч. 1, 2 ст. 26 Закону України “Про страхування” підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є: 1) навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на дії, пов'язані з виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, в стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації. Кваліфікація дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, встановлюється відповідно до чинного законодавства України; 2) вчинення страхувальником - фізичною особою або іншою особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку; 3) подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку; 4) отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної у їх заподіянні; 5) несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків; 6) інші випадки, передбачені законом. Умовами договору страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить закону.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 991 Цивільного кодексу України страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі: 1) навмисних дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, якщо вони були спрямовані на настання страхового випадку, крім дій, пов'язаних із виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, вчинених у стані необхідної оборони (без перевищення її меж), або щодо захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації; 2) вчинення страхувальником або особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку; 3) подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування або про факт настання страхового випадку; 4) одержання страхувальником повного відшкодування збитків за договором майнового страхування від особи, яка їх завдала; 5) несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків; 6) наявності інших підстав, встановлених законом. Договором страхування можуть бути передбачені також інші підстави для відмови здійснити страхову виплату, якщо це не суперечить закону.

Виходячи зі змісту вищевказаних норм чинного законодавства України, можна зробити висновок, що коли виникає страховий випадок, страховик зобов’язаний виплатити страхове відшкодування, а інші умови договору є підставою для відмови лише в тому разі, якщо таке порушення положень договору страхувальником перешкодило страховику переконатися, що ця подія є страховим випадком, і має оцінюватись окремо у кожному випадку.

Зокрема, несвоєчасне звернення за медичною допомогою саме по собі не може бути підставою для відмови від виплати страхового відшкодування чи здійснення страхової виплати, а лише в тому випадку, коли воно позбавляє страховика можливості дізнатися, чи є ця подія страховим випадком, тобто якщо таке несвоєчасне звернення могло вплинути на обов’язок страховика виплатити страхове відшкодування чи здійснити страхову виплату.

Позивач ОСОБА_1 у позовній заяві вказала, що вона звернулась до лікаря з приводу отриманої травми пізніше ніж за 48 (сорок вісім) годин, оскільки, не відчувала сильного болю в кінцівці одразу після травмування.

Беручи до уваги наведене вище, суд приходить до переконання, що несвоєчасне звернення ОСОБА_1 за медичної допомогою, жодним чином не могло вплинути на обов’язок страховика – ТДВ “Страхова компанія “Кредо” – виплатити страхове відшкодування чи здійснити страхову виплату по страховому випадку, який мав місце з позивачем 07.12.2016 року, а, отже, позов ОСОБА_1 слід задоволити частково, а саме – в частині заявлених позивачем вимог до ТДВ “Страхова компанія “Кредо”, щодо здійснення страхової виплати.

Згідно з ч. 4 ст. 26 Закону України “Про страхування” відмову страховика у страховій виплаті може бути оскаржено страхувальником у судовому порядку.

Відповідно до абз. 2 п. 2 Постанови Пленуму Верховного суду України “Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів” за № 5 від 12.04.1996 року оскільки Закон (Закон України “Про захист прав споживачів”) не визначає певних меж своєї дії, судам слід мати на увазі, що до відносин, які ним регулюються, належать, зокрема, ті, що виникають із договорів купівлі – продажу, майнового найму (в тому числі найму (оренди) жилого приміщення – в частині відносин між наймачем (орендарем) і наймодавцем (орендодавцем), який одночасно є виконавцем комунальних послуг і послуг по ремонту житлового фонду та інженерного обладнання), побутового прокату, безоплатного користування майном, підряду (в тому числі побутового замовлення чи абонементного обслуговування), доручення, перевезення громадян та їх вантажу, комісії, схову, страхування, із договорів про надання фінансово – кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян (у тому числі про надання кредитів, відкриття й ведення рахунків, проведення розрахункових операцій, приймання і зберігання цінних паперів, надання консультаційних послуг). Відносини, щодо захисту прав споживачів можуть виникати також з актів законодавства або з інших угод, які не суперечать Закону.

Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону України “Про захист прав споживачів” захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України з відповідача ОСОБА_2 з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Кредо” в доход держави слід стягнути судові витрати в розмірі 640,00 грн., які складають із судового збору за подання позовної заяви до суду, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України “Про захист прав споживачів” позивач звільнена від сплати такого.

Керуючись ст. ст. 3, 4, 5, 12, 13, 81, 82, 89, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст. ст. 11, 16, 21, 979, 990, 991 ЦК України, ст. ст. 8, 9, 16, 25, 26 Закону України “Про страхування”, суд, -

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Зобов’язати ОСОБА_2 з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Кредо” здійснити ОСОБА_1 страхову виплату, по страховому випадку, який мав місце 07.12.2016 року.

Стягнути з ОСОБА_2 з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Кредо” в доход держави 640, 00 грн. судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з часу складання повного судового рішення до Апеляційного суду Львівської області або через місцевий суд до Апеляційного суду Львівської області. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1, місце проживання 81100, вул. Шевченка, 270, м.Пустомити, Львівської області, паспорт серія КС 075405, виданий Шевченківським РВ ЛМУ УМВС Львівської області 20.10.2002 року, ІПН НОМЕР_1.

Відповідачі: Приватне акціонерне товариство “Страхова компанія “Інгосстрах”, місцезнаходження 49049, м.Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 32; ОСОБА_2 з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо», місцезнаходження 69068, м. Запоріжжя, проспект Моторобудівників, 34.

Третя особа: Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», місцезнаходження 01001, м.Київ, вул. Грушевського, 1д.

СуддяОСОБА_6