Рішення № 7420030, 25.12.2009, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.12.09р. Справа № 17/305-09

За позовом Суб"єкта підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ

до Приватного підприємства "Арис-Франзоль", м. Дніпропетровськ

про стягнення 57 152 грн. 32 коп.

Суддя Суховаров А.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2, довір. б/н від 18.05.09р.;

від відповідача: Філіповський В.В., довір. б/н від 17.07.09р.

Суть спору :

Субєкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1, (надалі позивач) звернувся до господарського суду з позовом, у якому просить стягнути з Приватного підприємства "Арис-Франзоль" (надалі відповідач) суму 49 720 грн. 00 коп. основного боргу, 7 432 грн. 32 коп. пені, а всього 57 152 грн. 32 коп. заборгованості за порушення зобовязань по договору № 9-м від 05.01.09р.

Представник позивача заявою від 16.12.09р. уточнив позовні вимоги, внаслідок чого просить суд стягнути з відповідача суму 43 720 грн. 00 коп. основного боргу та 7 195 грн. 99 коп. пені, з тих же підстав.

Відповідач частково заперечує проти позовних вимог. У відзиві на позов та доповненнях до нього вказує на те, що внаслідок скрутного становища підприємства поставлений товар оплачений частково, тому уточнені вимоги в частині основного боргу визнає. Разом з тим, зазначає про необґрунтованість здійсненого позивачем розрахунку пені та невірно визначений строк оплати. Окрім того, посилається на недосягнення сторонами істотних умов спірного договору, тобто неукладеним, так як відсутній перелік повного асортименту товару який є предметом цієї угоди.

У судовому засіданні оголошувалась перерва з 03.12.09р. по 11.12.09р. та з 11.12.09р. по 16.12.09р., згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

В порядку ст. 85 ГПК України, за згодою представника позивача та відповідача, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

встановив:

05.01.2009 року між позивачем (продавцем) та відповідачем (покупцем) було укладено договір на поставку муки № 9-м (далі - Договір), у відповідності з умовами якого продавець зобовязався власним транспортом поставити та передати покупцю у власність товар, а останній, в свою чергу, прийняти та оплатити цей товар шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача протягом 5-ти календарних днів з дати отримання замовленого товару, згідно відповідної накладної (п.п. 1.1, 2.1, 3.2, 3.3 Договору).

На виконання умов вказаного договору позивач належним чином у визначений термін передав відповідачу за період з 14.01.09р. по 26.03.09р. замовленого товару на загальну суму 68 620 грн. 00 коп., про що свідчать наявні в матеріалах справи відповідні рахунки та накладні з підписом про отримання відповідного сорту муки.

Відповідач в порушення взятих на себе зобовязань частково розраховувався перед продавцем, внаслідок чого станом на 01.07.09р. відповідачем частково здійснено оплату поставленої муки та згідно двостороннього акту звірки покупець визнає за собою основний борг в сумі 49 720 грн. 00 коп.

При цьому, до подачі позову до суду відповідачем за отриманий товар було сплачено суму 6 000 грн. 00 коп., що підтверджується доданою до позову випискою банку, тому господарський суд відмовляє в задоволені цих вимог за безпідставністю.

Таким чином, у покупця перед позивачем на час розгляду спору існує основний борг в розмірі 43 720 грн. 00 коп., який до теперішнього часу відповідачем не сплачений.

В порядку досудового врегулювання спору, на виконання приписів ст.ст. 5-7 ГПК України, позивачем було направлено 11.09.09р. на адресу відповідача вимогу стосовно сплати спірної суми основного боргу, яка була залишена останнім без відповіді та задоволення.

На підставі п. 5.3 Договору за порушення зобовязань, відносно строків оплати переданого товару за цією угодою, винна сторона сплачує пеню у розмірі 0,1% від вартості муки (товару), за кожну добу такого прострочення, яка згідно обґрунтованого уточненого розрахунку позивача по кожній поставленій партії та відповідного прострочення оплати становить загальну суму 7 195 грн. 99 коп.

Відповідач доказів погашення уточненої спірної заборгованості господарському суду на час розгляду справи не надав.

Суд вважає за необхідне частково задовольнити позовні вимоги з таких підстав.

Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі Договору поставки товару, є господарськими зобовязаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно до приписів ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, цивільні (господарські) зобовязання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобовязань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно приписів ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках (процентах), розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобовязання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобовязання, а ст. 629 цього ж кодексу передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Перевіривши розрахунок позивач щодо нарахованого уточненого розміру пені, господарський суд визнає його обґрунтованим та підтвердженим матеріалами справи.

Згідно статті 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

В силу вимог ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів субєктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обовязку в натурі та застосування штрафних санкцій.

Разом з тим, господарський суд вважає за доцільне зазначити про безпідставність заперечень позивача щодо нарахування позивачем розміру пені з огляду на те, що направлення спірних рахунків, які є в матеріалах справи, в силу вимог ст. 530 ЦК України, є вимогою про оплату боргу який повинен бути оплачений в семиденний строк від дня предявлення вимоги.

На підставі викладеного, господарський суд вважає доводи позивача, зазначені в позовній заяві є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню в сумі 43 720 грн. 00 коп. основного боргу, 7 195 грн. 99 коп. пені.

В той же час, господарський суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача щодо відстрочки виконання судового рішення строком на один рік, так як встановлені обставини справи не дають суду підстав для надання переваг будь-якій із сторін по справі у оцінці їх фінансового стану та майнових інтересів при вирішення питання про необхідність такої відстрочки виконання судового рішення, а обставини, які ускладнюють неможливість виконання цього ж рішення не доведені належними доказами.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати по справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43, 45, 49, 75, 82-85, 115-118 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Арис-Франзоль" (49064, м. Дніпропетровськ, пр-т Калініна, 100; ЄДРПОУ 13459088) на користь Субєкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (49000, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) суму 43 720 грн. 00 коп. (сорок три тисячі сімсот двадцять грн. 00 коп.) основного боргу, 7 195 грн. 99 коп. (сім тисяч сто девяносто пять грн. 99 коп.) пені, 509 грн. 15 коп . (пятсот девять грн. 15 коп.) державного мита, 210 грн. 25 коп . (двісті десять грн. 25 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя А.В. Суховаров

Рішення підписано-21.12.09р.