Вирок № 74200195, 24.05.2018, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа № 442/7809/15-к

Провадження № 1-кп/442/16/2018

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 травня 2018 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючої – судді Гарасимків Л.І.

секретаря Петрів В.М.

прокурора Левицького М.М.

з участю обвинуваченого ОСОБА_1

захисника ОСОБА_2

потерпілого ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дрогобич кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12015140110001292 від 21.08.2015р відносно

ОСОБА_1, 26.12.1995року народження, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_1, Д рогобицького району, Львівської області, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_2, одруженого, що на утриманні одна неповнолітня дитина, не працюючого, , зареєстрованого та проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_3, військовозобов»язаного, позапартійного, раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.296, ч.1 ст.122 КК України, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1, 21 червня 2015 року, знаходячись в приміщенні Народного дому с.Рибник, Дрогобицького району, Львівської області, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства та встановлених норм поведінки у громадському місці, що супроводжувалося особливою зухвалістю, з малозначимого приводу, розпочав бійку з ОСОБА_3, в ході якої наніс йому тілесні ушкодження у вигляді синців, що розташовувалися в ділянці підборіддя та нижньої щелепи зліва й на спині ліворуч на рівні Y-YIII-го ребер між лопатковою та коло хребтовими лініями та зламу нижньої щелепи зліва на рівні кута і в ділянці 44-45 зубів.

Крім цього, 21 червня 2015 року, близько 23 год. 00 хв., ОСОБА_1, знаходячись в приміщенні Народного дому с.Рибник, Дрогобицького району, Львівської області, з хуліганських мотивів розпочав конфлікт із ОСОБА_3. Під час вказаного конфлікту ОСОБА_1 підійшовши до ОСОБА_3 спереду, умисно наніс йому один удар кулаком своєї правої руки в ділянку щелепи зліва, спричинивши йому тілесні ушкодження, які згідно висновку судово-медичного експерта №348 від 03.07.2015 року відносяться до категорії середньої тяжкості тілесних ушкоджень, як такі, що викликають тривалий (більше 3-х тижнів) розлад здоров’я та порушення жувальної функції.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.296, ч.1 ст.122 КК України визнав повністю та суду пояснив, що дійсно 21 червня 2015 року він разом із хлопцями приїхав до Народного дому с. Рибник, Дрогобицького району, Львівської області. В клубі до нього підбіг потерпілий ОСОБА_3 та почав його виганяти з клубу та провокувати на бійку. Він його вдарив, і останній впав на коліна. Підбігли інші хлопці. Сильно бити він його не хотів, просто не розрахував удар, так як колись займався боксом. У вчиненому розкаявся. Просить його суворо не карати та застосувати Закону України « Про амністію в 2016 році» Цивільний позов визнає частково.

Незважаючи на визнання обвинуваченим ОСОБА_5 своєї вини, його вина у вчиненому кримінальному правопорушенню доведена зібраними в ході досудового слідства та підтверджується наступними, дослідженими в судовому засіданні доказами у справі. ОСОБА_6:

Поясненнями в судовому засіданні потерпілого ОСОБА_3, який суду пояснив, що 21 червня 2015року, в той час коли він був в будинку культури села Рибник куди він приїхав, щоб провідати бабусю, та зайшов в клуб, щоб подивитись та пограти в теніс близько 22-23год. під час конфлікту його побила група хлопців з 3-х чоловік. ОСОБА_6 ОСОБА_7, ОСОБА_1 і ОСОБА_8, які були злегка випивші. Побої наносили кулаками та кастетом, зокрема ОСОБА_1 наніс йому удар кулаком з кастетом правою рукою і дещо ззаду. Після удару він відчув хруст, наступило запаморочення і він впав на коліна. Нахилившись до переду закрив обличчя руками. З рота бризнула кров. Повністю тями не губив. Було головокружіння, після цього колеги ОСОБА_1 ще наносили йому удари кулаками та колінами ніг по тулубу й спині. Хтось з інших хлопців заступився за нього і вони перестали його бити. Сам з трудом добрався додому, але так як не зміг відкривати рота та приймати їжу змушений був 22.06.2015року звернутись в лікарню. Виявили перелом нижньої щелепи і госпіталізували в стоматологічне відділення лікарні. На другий день йому зробили операцію. Цивільний позов підтримує повністю та просить суворо покарати обвинуваченого.

Поясненнями свідка ОСОБА_8, який суду пояснив, що 21 червня 2015 року, близько 21.00 год., він зі своїми друзями ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12, близько 22.20 год., направилися до клубу в с. Рибник, Дрогобицького району, Львівської області. Прийшовши до клубу та зайшовши в середину побачили , що із гардеробної вийшов ОСОБА_3 і відразу підійшов до нього, агресивно спитав: «Що ми тут робимо?», оскільки вони є з іншого села. У відповідь ОСОБА_1 відповів ОСОБА_3, що вони прийшли на дискотеку, оскільки в їхньому селі дискотеки немає та між ними виник словесний конфлікт, під час якого ОСОБА_3 штовхнув ОСОБА_1 своїми руками в груди. Тоді ОСОБА_1 відразу ж наніс йому удар правою рукою, кулаком в ділянку обличчя зліва. Внаслідок вказаного удару ОСОБА_3 присів на коліна. Після цього вони всі, тобто в шістьох покинули приміщення Народного дому с.Рибник, Дрогобицького району, і пішли в своє село, тобто в с.Новий Кропивник, Дрогобицького району, де всі розійшлися по своїх домівках.

Аналогічними поясненнями свідка ОСОБА_7

Поясненнями свідка ОСОБА_13, який суду пояснив, що 21 червня 2015 року близько 21:30 години він в Народному домі с.Рибник, Дрогобицького району, зустрівся зі своїм товаришем ОСОБА_14, з яким зайшов в середину, а після цього зайшов до гардеробної вказаного клубу. В гардеробній крім нього та ОСОБА_14, були ще декілька хлопців зі села Рибник. Через декілька хвилин до гардеробної зайшов ОСОБА_3 і вони почали розмовляти між собою. Ще через декілька хвилин до гардеробної зайшов ОСОБА_5 разом із ОСОБА_7, які намагалися покликати ОСОБА_3 на сторону. Останній іти відмовився. Через деякий час ОСОБА_3 все таки підійшов до них і вони разом вийшли з гардеробної до самого приміщення клубу. Відразу після цього, ОСОБА_5 наніс ОСОБА_3 один удар своєю рукою в ділянку обличчя зліва, внаслідок чого в ОСОБА_3 почала текти кров з рота. Вони вісі вийшли з гардеробної та забрали ОСОБА_3 до гардеробної. Після цього до гардеробної знову зайшли ОСОБА_5, ОСОБА_7 і ще якісь хлопці в кількості 4-х чоловік, які почали нецензурно виражатися в сторону ОСОБА_3, та кликали його знову вийти з ними на вулицю. Олег іти відмовлявся. Тоді ОСОБА_7 вдарив ОСОБА_3 ногою. Через декілька хвилин ОСОБА_5 разом іншими своїми товаришами вийшов на вулицю і більше до клубу не заходили.

Аналогічними поясненнями свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_15

Письмовими доказами, а саме:

-Витягом з Єдиного реєстру кримінальних проваджень;

-Протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення;

-Висновком експерта №348 від 23.06.2015р., згідно з якого вбачається, що у гр-на ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, малися тілесні ушкодження у вигляді синців, що розташовувались в ділянці підборіддя та нижньої щелепи зліва й на спині ліворуч на рівні Y-YІІІ-го ребер між лопатковою та коло хребтовими лініями; та зламу нижньої щелепи зліва на рівні кута і в ділянці 44-45 зубів; Всі вищевказані тілесні ушкодження спричинені в час, що вказаний в медичних документах та потерпілим, дією твердого тупого предмета, можливо й при ударі озброєним кулаком та коліном ноги. Для більш конкретної відповіді на питання про механізм утворення тілесних ушкоджень та питання чи відповідають об’єктивним даним йог покази про давність отримання та характеру заподіяння доцільно провести слідчий експеримент ( відтворення обстановки та обставин події ) з участю судово-медичного експерта; По ступнею тяжкості дані тілесні ушкодження відносяться до категорії середньої тяжкості тілесних ушкоджень, як такі, що викликають тривалий (більше 3-х тижнів) розлад здоров’я та порушення жувальної функції. Синець в ділянці спини ліворуч відноситься до категорії легкого ступеня тілесних ушкоджень та поясненнями безпосередньо в судовому засіданні експерта ОСОБА_16

-Протоколом проведення слідчого експерименту з участю потерпілого ОСОБА_3;

-Протоколом проведення слідчого експерименту з ОСОБА_1

- Характеристикою на ОСОБА_1Мм, виданої Новокропивницькою сільською радою за №840 від 10.07.2015р., з якої вбачається, що останній за час свого проживання у с.Новий Кропивник, зарекомендував себе з позитивної сторони, спокійний, працьовитий; за час проживання скарг від односельців, колег та сусідів у сільську раду не поступало, зауважень з боку виконкому щодо поведінки немає.

-Довідкою про склад сім»ї або зареєстрованих у житловому приміщенні за №841 від 10.07.2015р.;

-Відповіддю за запит головного лікаря Дрогобицької РЛ за №361 від 19.11.2015р., з якого вбачається, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, житель ІНФОРМАЦІЯ_6 на обліку лікаря-психіатра та лікаря нарколога не знаходиться;

-Вимогою за №15714 від 30.10.1015р., згідно якої ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_6 до кримінальної відповідальності не притягувався;

Отже, сукупністю даних досудового та судового слідства, котрі співпадають між собою та об»єктивно доповнюють одні одних, стверджено винність обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушеннь.

Доведеність вини і така кваліфікація дій обвинувачениого в суду не викликає сумнівів. Вищеневедені докази винності обвинуваченого у своїй сукупності є логічними і послідовними та відтворюють реальні події, що мали місце між ним та потерпілим.

Проаналізувавши показання допитаних безпосередньо у суді обвинуваченого, потерпілого та свідків, врахувавши позицію обвинуваченого та його захисника, оцінивши та перевіривши надані стороною обвинувачення кожний доказ окремо з точки зору належності допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв"язку, керуючись своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та керуючись законом , суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ст. 91 КПК України у кримінальному провадженню підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Увідповідності до положень ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Частиною 1 ст. 2 КК України визначено, що єдиною і достатньою підставою кримінальної відповідальності є наявність у вчиненому особою суспільно небезпечному діянні всіх ознак складу злочину, передбаченого КК України.

Таким чином, судом не встановлено достатніх підстав для визнання доказів недопустимими, а такі в своїй сукупності підтверджують обґрунтованість обвинувачення.

Процесуальні підстави для визнання інших доказів недопустимими, враховуючи докази та обставини відповідно досліджені та встановлені в ході судового розгляду, відсутні.

Порушень КПК України, які б вплинули на правильність висновків суду на підставі безпосередньо досліджених в судовому засіданні доказів, не встановлено.

На думку суду, винність ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому дій доведена в повному обсязі.

Оцінивши у сукупності надані по кримінальному провадженні докази, досліджені у судовому засіданні, суд прийшов до висновку, що дії ОСОБА_1 вірно кваліфіковані за ч.1 ст.296 КК України, як грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю та вірно кваліфіковані і за ч. 1 ст.122 КК України, як умисні і протиправні дії, що виразились у нанесенні умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, як такого, що викликало тривалий розлад здоров»я та порушення жувальної функції.

Визначаючи міру покарання обвинуваченому, суд, в якості обставин, які пом"якшують покарання враховує визнання ОСОБА_1 своєї вини, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставини, які обтяжують покарання судом не встановлено.

Обираючи покарання обвинуваченому, суд враховує вимоги ст. 65 КК України щодо загальних засад призначення покарання, межі ч.1 ст. 296 КК України, що злочин відноситься до категорії невеликої тяжкості, межі ч.1 ст. 122 КК України, що злочин відноситься до категорії середньої тяжкості, особу винного, який раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, що на його утриманні неповнолітня дитина, має постійне місце реєстрації та проживання за якими характеризується позитивно, враховує поведінку потерпілого, який спровокував обвинуваченого до вчинення кримінального правопорушення та думку останнього, щодо міри покарання, суд приходить до висновку про можливість виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 без ізоляції від суспільства та призначення йому покарання в межах санкції обвинувачення.

Поряд з цим, суд, зважаючи на прийняття Закону України “Про амністію у 2016 році” (далі Закону), враховуючи письмову заяву обвинуваченого ОСОБА_1 про застосування до нього вимог вищезазначеного Закону, вважає за необхідне, звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання на підставі ст. 1 п. “в” Закону, так як останній не позбавлених батьківських прав, на день набрання чинності цим Законом та має неповнолітню дитину, якій не виповнилося 18 років – сина ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ( свідоцтво про народження серія 1-СГ № 507723 від 10.11.2016 року ) Обставин які б виключали можливість застосування такого Закону судом не встановлено.

Потерпілий ОСОБА_3 подав до суду цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 1676.80 грн , моральної шкоди у розмірі 50 000 грн. та витрат на правову допомогу. ОСОБА_10 позовні вимоги обґрунтовує тим, що за час стаціонарного лікування йому було проведено оперативне втручання у вигляді репозиції та фіксації нижньої щелепи і призначено ряд лікарських засобів, які він придбав за власні кошти на загальну суму 1676.80 грн. Крім того діями ОСОБА_1 заподіяна і моральна шкода, яка полягає у перенесенні ним сильного фізичного болю та душевних страждань, яких він зазнав у зв»язку з ушкодженням свого здоров»я. Стверджує, що сума відшкодування моральної шкоди обумовлена глибиною душевних страждань, значним погіршенням стану здоров'я. Також просить стягнути і витрати на правову допомогу, так як не володіє знаннями в галузі права та в силу цього не може ефективно захистити свої порушені права та інтереси в ході кримінального судочинства.

Згідно ч. 5 ст. 128 КПК України до процесуальних відносин, що виникли у зв’язку з цивільним позовом, застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не врегульовані КПК України і не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно ч. 1 ст. 129 КПК України суд вирішує цивільний позов в кримінальному провадженні залежно від доведеності не тільки підстав, а й розміру позову.

Положення п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 червня 1990р. № 5 «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань розгляду кримінальних справ і постановления вироку» зобов’язують суди мотивувати у вироку вирішення цивільного позову в кримінальній справі, керуючись, зокрема, відповідними нормами ЦПК України та роз’ясненнями, що містяться у Постановах пленуму ВСУ.

Відповідно ст. 6 ППВСУ від 31 березня 1989 р. №3 «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна» при розгляді кримінальної справи суд зобов’язаний з’ясувати розмір заподіяної злочином матеріальної шкоди на основі всебічного, повного і об’єктивного дослідження обставин справи.

Цивільно-процесуальне законодавство зобов’язує позивача довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, зокрема, й щодо ціни позову, визначеними засобами доказування.

Так як кримінальне покарання «найбільш істотно обмежує конституційні права і свободи людини і громадянина», як це підкреслюється положеннями п. 7 ППВСУ від 30.05.1997 р. №7 «Про посилення судового захисту прав та свобод людини і громадянина», то розгляд цивільного позову у даному кримінальному провадженні аж ніяк не передбачає більш вузької доказової бази на підтвердження вимог потерпілих, ніж вимагає цивільно-правове законодавство.

Таким чином оскільки що потерпілому ОСОБА_3і. за час стаціонарного лікування було призначено ряд лікарських засобів, які він придбав за власні кошти на загальну суму 1676.80 грн., відтак їх слід стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 на його користь.

Відповідно п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода, зокрема, полягає у душевних стражданнях, яких фізичних особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів сім’ї.

Згідно речення 2 ч. З даної статті розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом, зокрема, залежно від глибини душевних страждань, при визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно п.п. 4, 5 і 9 ППВСУ від 31.03.1995р. №4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» із змінами і доповненнями ППВСУ від 25.05.2001р. №5 у позовній заяві має бути зазначено в чому полягає ця шкода; яких моральних чи фізичних страждань зазнав потерпілий; чим підтверджується факт заподіяння потерпілому моральних чи фізичних страждань; з яких міркувань виходив позивач, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо). При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Спричинення тілесних ушкоджень середньої тяжкості, в будь-якому разі має негативні фізичні та психологічні наслідки для потерпілого у справі. З урахуванням тривалості розладу здоров'я, глибини фізичних та душевних страждань, суд дійшов висновку, що цивільний позов ОСОБА_3 необхідно задоволити частково, стягнувши з обвинуваченого ОСОБА_1 на його користь моральну шкоду у розмірі 5 000 грн.

Що стосується витрат на правову допомогу, то відповідно до п. п. 47, 48 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» судам роз'яснено, що при стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст. 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Разом із тим граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».

Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в п. 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Склад та розміри витрат, пов'язаних оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку ( квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ , касові чеки)

До матеріалів кримінального провадження було долучено договір про надання правової допомоги від 27.11.2015 року та акт виконаних робіт, з якого вбачається, що грошові кошти в сумі п»ять тисяч гривень ОСОБА_3 передав в руки адвокату ОСОБА_4 27.11.2015 року в приміщенні адвокатського офісу по вулиці Мазепи, 23 « а» в місті Трускавці Львівської області та адвокатом одержані, однак вище вказаний акт не може бути документом, який підтрведжує оплату гонорару, відтак в задоволенні стягнення витрат на праову допомогу слід відмовити.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 не обирався.

Судових витрат по справі не має.

Речових доказів по справі не має

Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд,-

Ухвалив:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого

- ч.1 ст. 122 КК України - призначити покарання у виді 2 ( двох ) років обмеження волі

- ч.1 ст. 296 КК України - призначити покарання у виді штрафу в розмірі п»ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш

суворого покарання більш суворим, остаточно призначити покарання ОСОБА_1 у виді 2 ( двох ) років обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю один рік.

На підставі ст.76 КК України покласти на ОСОБА_1 обов»язки : періодично з"являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання на підставі ст. 1 п. “в” Закону України “Про амністію у 2016 році”.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду в сумі 1676.80 грн., моральну шкоду у розмірі 5 000 грн., а всього 6676.80 грн.

В решті вимог цивільного позову ОСОБА_3 - відмовити.

Вирок суду може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Дрогобицький міськрайонний суд протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Головуюча судя: ОСОБА_18