Рішення № 74199396, 18.05.2018, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа №333/6128/17

Пр. №2/333/293/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2018 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді: Наумової І.Й.,

за участю секретаря судового засідання: Кунець В.В.,

позивача: ОСОБА_1

представника позивача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по кредитному договору,

встановив:

Позивач ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитом в сумі 20413,37 грн. та судові витрати, посилаючись на те, що 26.06.2012 року між позивачем та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № б/н, згідно умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 5000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач зобов'язалась повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та порядку, встановлених кредитним договором. Однак позичальник ОСОБА_1 порушує вимоги кредитного договору, в зв'язку з чим станом на 11.09.2017 року утворилась заборгованість у сумі 20413,37 грн., яка складається з: 7819,38 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 8802,34 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 2343,39 грн. - заборгованість за пенею і комісією, 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 948,26 грн. - штраф (процентна складова), тому позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав заяву з проханням розглядати справу за його відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягає.

Відповідач та її представник в судовому засіданні позовні вимоги визнали частково, надали відзив на позов, в якому не заперечували відносно наявності зазначеної позивачем заборгованості по тілу кредиту та відсоткам за користуванням кредитними коштами, пені, але просили зменшити розмір неустойки у вигляді пені на підставі ст. 551 ЦК України, в зв'язку з наявністю обставин, які впливають на погашення заборгованості, а саме: відповідач стоїть на обліку центрі зайнятості як безробітна, має на утриманні малолітню дитину, яку виховує самостійно, оскільки є матір'ю-одиначкою. В задоволенні позовних вимог про стягнення штрафів просили відмовити, оскільки вважають, що це є подвійною відповідальністю.

Представник позивача надав відповідь на відзив відповідача, в якій просив відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про зменшення пені на підставі ст. 551 ЦК України в зв'язку з її необґрунтованістю, вважає позовні вимоги про стягнення штрафів та пені законними та не порушують вимоги ст. 61 Конституції України.

Відповідачем були надані заперечення на відповідь на відзив, в якому зазначила, що перебувала у трудових відносинах з позивачем, за станом здоров'я звільнилась 24.03.2017 р., стала на облік в центр зайнятості, внаслідок безпідставного затягування надання позивачем інформації про її заробітну плату на запит центру зайнятості, вона отримувала тривалий час допомогу по безробіттю в мінімальному розмірі, який не міг забезпечувати прожитковий мінімум їй та її дитини, також вона не змогла погашати заборгованість по кредиту.

Суд, вислухав пояснення відповідача та її представника, дослідив матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 26.06.2012 року відповідач підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, а відтак своїм підписом засвідчив свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг", які викладені на банківському сайті складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві (а.с. 6-23).

Тобто, 26.06.2012 року між сторонами по справі укладено договір № б/н, згідно умов якого відповідач отримав кредитні кошті у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік.

Даний кредитний договір не оспорюваний сторонами та не визнаний недійсним, у встановленому законодавством порядку, отже є обов'язковим для виконання сторонами договору.

Згідно довідки про умови кредитування по даному кредитному договору (а.с. 8) відповідач зобов'язаний був у строк до 25 числа наступного за звітним здійснювати черговий платіж з погашення кредитних коштів та процентів за користування.

Випискою з розрахункового рахунку вбачається, що відповідач активно користувалась кредитними коштами (63-74).

Згідно розрахунку наданого позивачем, внаслідок неналежного виконання відповідачем умов даного кредитного договору, станом на 11.09.2017 року утворилась заборгованість у сумі 20413,37 грн., яка складається з: 7819,38 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 8802,34 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 2343,39 грн. - заборгованість за пенею і комісією, 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 948,26 грн. - штраф (процентна складова) (а.с 4-6).

Відповідач в судовому засіданні погодилась з даним розрахунком в частині наявної заборгованості: по тілу кредиту у розмірі 7819,38 грн.;по процентам за користування кредитом у розмірі 8802,34 грн.

Відповідач просив зменшити розмір пені на підставі ст. 551 ч. 3 ЦПК України, в зв'язку з наявністю інших обставин, які мають істотне значення, а саме: скрутний матеріальний стан відповідача, перебування на утриманні малолітньої дитини.

З витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян від 22 .07.2014 р. вбачається, що відповідач є матір'ю-одиначкою, має на утриманні малолітню дитину ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 52).

Відповідач перебуває на обліку в Південному районному центрі м. Запоріжжя як безробітна та отримує допомогу по безробіттю (а.с. 100-104).

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно роз'яснень п. 27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30 березня 2012 року, положення ч. 3 статті 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка. Істотними обставинами в розумінні ч. 3 ст. 551 ЦК України можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).

Таким чином, розмір неустойки може бути зменшений судом за наявності двох обставин: якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Судом встановлено, що розмір пені, нарахованої за умовами договору в сумі 2343,39 грн. не перевищує розмір заборгованості за кредитним договором: 7819,38 грн. - заборгованість за кредитом, 8802,34 грн. - заборгованість по відсотках, що разом становить - 16621,72 грн.

Також, щодо зменшення пені, відповідач просила врахувати її майновий стан. Разом з тим, вона не зазначила яким чином врахувати майновий стан, які суми зменшити з урахуванням її майнового стану та на якій підставі. До того ж жодних відомостей про майновий стан не надано, окрім довідки про перебування на обліку як безробітна та отримання допомоги. Ані склад сім'ї, з зазначенням доходів, ані відомості про відсутність майна не надані.

Належних доказів на підтвердження інших обставин, що мають істотне значення для зменшення пені, матеріали справи не містять.

Суд визнає, що у відповідача виникли певні життєві обставини, які впливали та впливають на погашення заборгованості по кредиту, при цьому заявлена позивачем сума пені не перевищує розмір збитків (суми заборгованості по тілу кредиту та процентів за користування кредитними коштами), в зв'язку з чим відсутні підстави для застосування ч. 3 ст. 551 ЦК України.

Таким чином позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по даному кредитному договору, яка складається із заборгованості: по тілу кредиту, по сплаті процентів за користування кредитним коштами та пені з комісією.

Під час вирішення позовних вимог про стягнення штрафів (фіксованої частини та процентної складової) суд приходить до наступного.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України, щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 21 жовтня 2015 року № 6-2003цс15, від 11 жовтня 2017 року № 6-1374цс17..

Виходячи з викладеного, суд не вбачає підстав для задоволення позову в частині стягнення штрафів.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

На підставі ч.1 ст.1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч.1 ст.1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно ст.ст.610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Боржник, який прострочив зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливості виконання, що випадково настала після прострочення.

Враховуючи вищезазначене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по даному кредитному договору у розмірі 18965,11 грн., яка складається з: 7819,38 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 8802,34 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 2343,39 грн. - заборгованість за пенею і комісією.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при пред'явленні позовних вимог сплачений судовий збір у розмірі 1600 грн., в зв'язку з чим з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на сплату судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам, а саме: у розмірі 1486,48 грн.

Керуючись ст.ст.258, 267, 610, 611, 612, 617, 625, 651, 1048, 1049, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України, ст. ст. 141, 259, 263-265, ст. 268, 353, 354 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, іпн: НОМЕР_1, на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (ЄДРПОУ 14360570, р/р 29092829003111, МФО 305299) заборгованість за кредитним договором б/н від 26.06.2012 року у розмірі 18965,11 грн. (вісімнадцять тисяч дев'ятсот шістдесят п'ять гривень 11 копійок), яка складається з: 7819,38 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 8802,34 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 2343,39 грн. - заборгованість за пенею і комісією.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, іпн: НОМЕР_1, на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (ЄДРПОУ 14360570, р/р 29092829003111, МФО 305299) витрати на оплату судового збору в розмірі 1486,48 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Комунарський районний суд м. Запоріжжя до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складений 23.05.2018 р.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя І.Й. Наумова