Постанова № 74198765, 21.05.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2018 р. м. ОдесаСправа № 821/415/17

Категорія: 8.3.2 Головуючий в 1 інстанції: Василяка Д.К. Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді – доповідача ОСОБА_1 суддів ОСОБА_2 ОСОБА_3за участю: секретаряОСОБА_4розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Херсонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_5 до Херсонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення – рішення,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_5 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області форми «Р» від 28.11.2015 року №0007031703 про збільшення суми грошового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб на 85917,65 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки контролюючим органом не доведено отримання ним оподаткованого доходу в розумінні ПК України. Також вважає, що перевірку проведено з порушенням вимог чинного законодавства.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2017 року позовні вимоги задоволено.

В апеляційній скарзі Херсонська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Обґрунтовуючи свої доводи, апелянт зазначив, що суд першої інстанції при прийнятті рішення у справі не дав належної правової оцінки доводам податкового органу про те, що у 2014 році ОСОБА_5 мав задекларувати дохід у вигляді додаткового блага у сумі 420 716,36 грн., однак в порушення вимог пп.164.2.17 п.164.2 ст. 164 ПК України цього не зробив, внаслідок чого занизив податок на доходи фізичних осіб на суму 68 598,12 грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 01 червня 2007 року між ОСОБА_5 та ПАТ "Кредитпромбанк" укладено кредитний договір № 08.3/14/07-НВ.

26 червня 2013 року ПАТ "Кредитпромбанк" продало право вимоги за вказаним вище кредитним договором ПАТ "Дельта Банк".

28 березня 2014 року між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_5 укладено додатковий договір №6 до кредитного договору №08.3/14/07-НВ, відповідно до п. 2 якого сторони домовилися про прощення (анулювання) боргу на суму 420 713,36 грн. (а.с. 42-43).

Підпунктом 2.1 вказаного договору №6 передбачено обов’язок позичальника, згідно пп. «д» п. 164.2.17 ПК України, самостійно сплатити податок з доходів, сума яких складає анульовану кредитором суму боргу та відобразити її у своїй річній податковій декларації.

відповідно до п. 3 вказаного договору сторони домовилися, що пп. 2, 2.1 починають застосовуватися з моменту здійснення позичальником сплати заборгованості за договором в розмірі не менше 28 000 доларів США на рахунок №29092239280082, відкритий в АТ "Дельта Банк".

На виконання умов вищевказаного договору позивач 28.03.2014 року перерахував на рахунок ПАТ "Дельта Банк" грошові кошти у сумі 303 805,60 грн. (еквівалент 28000 доларів США), що підтверджується відповідною квитанцією (а.с.147).

Як вбачається з наявної в матеріалах справи довідки ПАТ "Дельта Банк", частина анульованої (прощеної) заборгованості за кредитним договором від 01.06.2007 року є основною сумою кредиту (а.с.155). Отже, з 28.03.2014 року у ОСОБА_5 виник обов’язок подати декларацію про отриманий дохід та сплатити податок на доходи фізичних осіб.

Колегією суддів встановлено, що листом від 19.05.2015 року №2099/А-Я/21-03-17-05-15 податковий орган попередив позивача про невиконання ним обов’язку щодо подачі декларації про майновий стан і доходи за 2014 рік, однак ОСОБА_5 вказаний лист проігнорував (а.с.37).

Оскільки в добровільному порядку платник податку не подав декларацію про доходи та не сплатив податок, 08 жовтня 2015 року ДПІ у м. Херсоні ГУ ДФС у Херсонській області видало наказ №1184 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, який цього ж дня, разом з повідомленням про дату, час та місце її проведення направлено на адресу позивача (а.с. 38, 52).

За результатами проведеної перевірки складено акт №779/21-03-17-03/НОМЕР_1 від 13.10.2015 року, яким встановлено, що ОСОБА_5, в порушення вимог пп. 49.1, п. 49.2 ст. 49, пп. 49.18.4 п. 49.18. ст. 49, пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України, у 2014 році не задекларував суму доходу, отриманого у вигляді додаткового блага у розмірі 420 713, 36 грн. та не подав податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2014 рік (а.с. 10-12).

28 листопада 2015 року ДПІ у м. Херсоні ГУ ДФС у Херсонській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0007031703, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування на загальну суму 85917,65 грн., законність якого є предметом спору у даній справі (а.с. 9).

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки документальну позапланову перевірку проведено з порушенням встановленої процедури, податкове повідомлення-рішення прийняте за результатами такої перевірки підлягає скасуванню.

Судова колегія вважає такий висновок суду першої інстанції вважає вірним, з огляду на наступне.

Право контролюючого органу на проведення камеральних, документальних (планових або позапланових; виїзних або невиїзних) та фактичних перевірок визначено пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

За приписами підпункту 78.1.2 п.78.1 ст.78 ПК України (в редакції, яка діяла на момент прийняття оскаржуваного рішення) документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звіт про контрольовані операції або документацію з трансфертного ціноутворення, якщо їх подання передбачено законом тощо.

Відповідно до п. 78.4 статті 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Крім цього, згідно п.п. 79.1, 79.2, 79.3 ст.79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.

Водночас, відповідно до пункту 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Аналіз наведених приписів законодавства дає підстави для висновку, що з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник податків має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. В свою чергу, невиконання наведених вимог ПК України призводить до визнання такої перевірки незаконною, а отже й рішень, прийнятих за результатами таких перевірок.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 08.05.2018 року по справі №813/432/17.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, наказ про проведення документальної позапланової перевірки та повідомлення про її проведення були отримані ОСОБА_5 після завершення вказаної перевірки, а саме, 15.10.2015 року, що свідчить про неналежне повідомлення платника податків про проведення відносно нього позапланової невиїзної перевірки.

Таким чином судова колегія вважає правильним висновок суд першої інстанції, що оскільки позивач з об’єктивних причин був позбавлений можливості ознайомитись у встановлений законом спосіб із наказом про проведення перевірки та повідомленням про проведення перевірки до початку її проведення, податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області форми «Р» від 28.11.2015 року №0007031703, прийняте за результатами такої перевірки, є протиправним та підлягає скасуванню.

Крім того судова колегія вважає необхідним зазначити, що доводи апеляційної скарги ґрунтуються виключно на обов’язку платника податку задекларувати отриманий ним у 2014 році дохід, водночас остання не містить жодних доводів у спростування встановлених судом першої інстанції обставин щодо порушення податковим органом порядку проведення перевірки.

Водночас, необхідність подання податкової звітності не звільняє податковий орган від обов’язку дотримуватись встановленого законом порядку проведення таких перевірок.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при вирішенні даної справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та надана правова оцінка.

Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству та доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують.

За таких обставин підстав для скасування постанови суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Херсонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області – залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено 24.05.2018 року.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

Судді: Л.В. Стас

ОСОБА_3.