Постанова № 74198722, 24.05.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2018 рокуЛьвів№ 876/3569/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді – Макарика В.Я.

суддів – Большакової О.О., Глушка І.В.

за участю секретаря судового засідання – Гнідець Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2018 року про відмову у відкритті провадження (головуючий суддя в суді першої інстанції ОСОБА_2, м. Тернопіль) у справі №819/665/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Тернопільського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області про зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

10 квітня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Тернопільського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області в якому просив зобов’язати Тернопільський районний відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області відновити право на виїзд за межі України.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2018 року відмовлено у відкриті провадження в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Тернопільського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області про відновити право на виїзд за межі України.

Не погодившись із таким рішенням суду, його оскаржив позивач, який в поданій апеляційній скарзі, покликаючись на те, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального права, просить таке скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апелянт свої вимоги мотивує тим, що зняття тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України регламентується Інструкцією з організації примусового виконання рішень, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року №512/5. Відповідно до ч. 5 розділу 13 вказаної Інструкції, тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України особи знімається у разі винесення виконавцем однієї із постанов:

1.Про повернення виконавчого документа до суду, який його видав на підставі ч. 1 ст. 38 Закону України «Про виконавче провадження».

2.Про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 1, п. 7, п. 9-12, п. 14, п. 15 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження»

3.Про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду особи з України – у разі належного виконання особою зобов’язань щодо періодичних платежів.

Апелянт зазначає, що даний перелік підстав для зняття тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України є вичерпним, а скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України відноситься до виключної компетенції державного виконавця.

Відповідач на апеляційну скаргу відзиву не подавав.

Учасники справи в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, тому суд вважає можливим проведення розгляду справи у їх відсутності за наявними в справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів.

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави в межах апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що виконавчі дії вчинялися Тернопільським районним відділом Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області у зв'язку із виконанням виконавчого листа Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19.01.2010 року № 6-1818 у справі про стягнення з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_3 114405,00 грн. безпідставно отриманих коштів, а ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14.07.2011 року № 6-221/11 позивачу було встановлено тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України до виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням. В подальшому виконавче провадження було втрачено.

Відповідно до ч.1 ст.33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно ч.1 ст.1 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» громадянин України має право виїхати з України, крім випадків, передбачених цим Законом, та в'їхати в Україну.

Пунктом 5 ч.1 ст.6 наведеного Закону передбачено, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли, зокрема, він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань.

Відповідно до п.19 ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Аналогічна норма містилась у п.18 ч.3 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року №606-XIV.

Наказом Міністерства юстиції України та Міністерства внутрішніх справ України від 07 лютого 2014 року №288/5/102 затверджено Порядок взаємодії органів державної виконавчої служби та органів Державної прикордонної служби України під час здійснення виконавчого провадження, який розроблений з метою узгодження дій при застосуванні щодо осіб заходів тимчасового обмеження в'їзду в Україну або права виїзду з України з використанням бази даних Державної прикордонної служби України про осіб, яким згідно із законодавством України не дозволяється в'їзд в Україну або тимчасово обмежено право виїзду з України.

Відповідно до п.3 розділу ІІІ наведеного Порядку інформація про встановлення тимчасового обмеження права особи виїзду з України вилучається ГЦОСІ з бази даних на підставі отриманої, засвідченої судом копії судового рішення, що набрало законної сили, про скасування тимчасового обмеження особи у праві виїзду з України або постанови державного виконавця про повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який (яка) його видав(ла), про закінчення виконавчого провадження або про скасування тимчасового обмеження в праві виїзду особи з України, у якій вказуються номер та дата винесення судового рішення про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду з України. У разі надходження до органу державної виконавчої служби рішення суду про скасування обмеження особи у праві виїзду за межі України державний виконавець не пізніше наступного дня пересилає зазначене рішення до ГЦОСІ.

Згідно п.4 розділу ІІІ цього Порядку (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) особа, стосовно якої діє тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, знімається з контролю ГЦОСІ в разі винесення постанови про:

повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який (яка) його видав(ла), на підставі частини першої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження»;

закінчення виконавчого провадження на підставі пунктів 1 - 6, 8 - 9, 11 - 14 частини першої статті 49 Закону;

скасування тимчасового обмеження у праві виїзду особи з України - у разі належного виконання особою зобов'язань щодо сплати періодичних платежів.

Постанова затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і протягом трьох робочих днів надсилається державним виконавцем до ГЦОСІ.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що виконавчий документ видавався Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області в порядку цивільного судочинства, то позивач може оскаржити дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

З цими висновками суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції не погоджується з таких мотивів.

Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Відповідно до п. п. 1, 2, 7 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв’язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов’язує надавати такі послуги виключно суб’єкта владних повноважень, і спір виник у зв’язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг.

Суб’єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб’єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінський функцій.

Згідно ч. 1 ст. 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом. Зазначає, так як, спір, що був предметом позову, виник їх публічно-правових відносин, тому належить до юрисдикції адміністративних судів та має розглядатись у порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у відкритті провадження у справі № 813/153/18.

З наведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції при відмові у відкритті провадження допустив неповне з’ясування обставин та неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, що відповідно до приписів ст. 320 КАС України є підставою для скасування ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі та направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Керуючись ст. ст. 229 ч. 4, 243, 308, 310, 320, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2018 року про відмову у відкритті провадження у справі №819/665/18 скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя ОСОБА_4 судді ОСОБА_5 ОСОБА_6 Повний текст постанови складений 24 травня 2018 року.