Постанова № 74198642, 23.05.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2018 рокуЛьвів№ 876/11340/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Костіва М.В.

суддів Кузьмича С.М., Шавеля Р.М.

за участю секретаря Бедрій Х.П.

представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Національного природного парку «Прип’ять-Стохід» на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 19.10.2017 у справі №803/1310/17 за позовом Ковельської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області до Національного природного парку «Прип’ять-Стохід» про стягнення податкового боргу (суддя І інстанції – Ксензюк А.Я., місце ухвалення: м. Луцьк, дата складення повного тексту рішення суду І інстанції: 23.10.2017),

встановив:

У жовтні 2017 року Ковельська об’єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Волинській області (надалі – позивач, Ковельська ОДПІ) звернулася в суд з позовом до Національного природного парку «Прип’ять-Стохід» (надалі – відповідач, НПП «Прип’ять-Стохід») про стягнення податкового боргу в сумі 828 744 грн 14 коп.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідністю висновків обставинам справи, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, тому підлягає скасуванню. Просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Вказує, зокрема, на те, що НПП «Прип’ять-Стохід» є бюджетною установою та відповідно до Закону України «Про природно-заповідний фонд» власні кошти національних природних парків не підлягають вилученню і використовуються для здійснення заходів щодо охорони відповідних територій та об’єктів природно-заповідного фонду.

У судовому засіданні представник позивача вимоги апеляційної скарги заперечив за їх безпідставністю.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників судового процесу, проаналізувавши доводи апелянта та вивчивши матеріали справи у їх сукупності, апеляційний суд дійшов переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Суд встановив та матеріалами справи підтверджується, що за відповідачем рахується податковий борг по земельному податку з юридичних осіб в сумі 828 744 грн 14 коп., що підтверджується зворотнім боком облікової картки по земельному податку з юридичних осіб, інформацією про наявність боргу у платника по Україні в цілому станом на 10 серпня 2017 року, розрахунком заборгованості.

Податковий борг по земельному податку з юридичних осіб за період з 01 грудня 2016 року о 10 серпня 2017 року в розмірі 828 744 грн 14 коп. виник внаслідок: несплати відповідачем узгоджених грошових зобов’язань згідно з податковими деклараціями з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2016 рік, 2017 рік по Бірківській, Люб’язівській, Великококурінській, Ветлівській, Гірківській, Деревоцькій, Зарудчівській, Любешівсько-Волянській, Хоцунській, Суденській та Цирській сільських радах; несплати відповідачем суми грошового зобов’язання згідно із податковими повідомленнями-рішеннями: від 20 грудня 2016 року №000797309, №000798309, №000801309, №000802309, №000803309, №000796309, №000806309, та від 06 липня 2017 року №0027571206, №0027661206, №0027631206, №0027611206, №0027691206, №0027651206, №0027681206, №0027581206, №0027621206, №0027701206, №0027671206; внаслідок нарахування пені по земельному податку в сумі 43 442 грн 87 коп.

З метою погашення боргу, у відповідності до п.59.1 ст.59 ПК України відповідачу направлено податкову вимогу №38830-03 від 03.02.2016.

За наведених підстав та у зв’язку із несплатою відповідачем таких грошових зобов’язань по земельному податку, податковий орган звернувся з позовом про їх стягнення в судовому порядку.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність законних підстав для стягнення з відповідача спірної суми, виходячи з наступного.

Згідно з підпунктом 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податкова декларація, розрахунок, в силу вимог пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України, це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Пунктом 287.3 статті 287 Податкового кодексу України встановлено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Згідно з вимогами підпункту 14.1.175 пункту 14.1статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

В силу пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Пунктом 95.2 статті 95 Податкового кодексу України передбачено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Згідно із пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Таким чином, за наявності у платника податків суми узгодженого, але не сплаченого у встановлені строки грошового зобов'язання, контролюючий орган наділений правом здійснити заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення на користь держави коштів, які перебувають у його власності.

Отже, враховуючи наявність податкового боргу у відповідача, що підтверджується розрахунком заборгованості, податковими повідомленнями-рішеннями, якими до позивача застосовано штраф за затримку сплати узгоджених сум грошових зобов'язань, та які відповідачем оскаржені не були, копіями податкових декларацій з плати за землю та копією корінця податкової вимоги, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до пункту 15.1 статті 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно з пунктом 1.2 розділу 1 Положення про Національний природний парк «Прип’ять-Стохід» парк є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки у відділенні Казначейства і утримується за рахунок коштів державного бюджету. Парк має печатку із зображенням Державного герба України та своїм найменуванням, бланки, штампи та офіційну емблему, що реєструються в установленому порядку.

Обмежене фінансування відповідача не є підставою для звільнення останнього від обов'язку сплати наявних грошових зобов'язань та не позбавляє податковий орган можливості здійснювати заходи з метою погашення податкового боргу такого платника податків.

Доказів того, що відповідач має пільги зі сплати податків чи зборів, чи звільнений від їх сплати матеріали справи не містять.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування немає.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст.ст. 243, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу Національного природного парку «Прип’ять-Стохід» залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 19.10.2017 у справі №803/1310/17 – без змін.

Стягнути з Національного природного парку «Прип’ять-Стохід» (місцезнаходження: вул. Бондаренка 47, смт. Любешів, Волинська область, 44200) судовий збір в сумі 13674 (тринадцять тисяч шістсот сімдесят чотири) грн. 28 коп. за реквізитами: Державний бюджет Галицького району м. Львова, код ЄДРПОУ: 38007573, рахунок: 31219206781004, банк отримувача: ГУДКСУ у Львівській області, МФО банку: 825014, призначення платежу: судовий збір, код 22030101.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_2 судді ОСОБА_3 ОСОБА_4 Повне судове рішення складено 24.05.2018.