Постанова № 74198474, 22.05.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2018 рокуЛьвів№ 876/2649/18

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Улицького В.З.

суддів: Гулида Р.М., Кузьмича С.М.

при секретарі судового засідання: Дутка І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Тернопільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14.12.2017 року (постанова ухвалена у м. Тернополі судом у складі головуючого судді Сташків Н.М.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Тернопільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про визнання рішення протиправним, зобов’язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2017 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Тернопільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про зобов'язання відповідача призначити йому пенсію відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Позивач позовні вимоги мотивував тим, що його загальний трудовий стаж становить понад 38 років, із яких 8 років 2 місяці 21 день роботи у шкідливих і важких умовах праці. 12 травня 2017 року позивачу виповнилось 57 років, тому з урахуванням зазначеного загального і спеціального стажу він набув права на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, при зниженому віці, відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». 13 квітня 2017 року він звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до пункту «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Однак рішенням, оформленим протоколом засідання комісії Тернопільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області від 23 червня 2017 року, в призначенні пенсії йому відмовлено. Відтак, на думку позивача, відповідачем протиправно не зараховані періоди його роботи на зазначених посадах, оскільки ці посади передбачені списками, що діяли на період його роботи, а факт його роботи на цих посадах підтверджується записами в трудовій книжці та уточнюючими довідками. Просив позов задоволити.

ОСОБА_2 Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14.12.2017 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним рішення Тернопільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 при зниженому віці відповідно до п. «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», оформлене протоколом № 41 засідання комісії Тернопільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області для розгляду питань, пов’язаних з призначенням пенсій, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 23 червня 2017 року. Зобов’язано Тернопільське об’єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області зарахувати до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно п. «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоди роботи ОСОБА_1 у Науково-виробничому об’єднанні «Ватра» завод «Світлоприлад» (на даний час – Товариство з обмеженою відповідальністю «Ватра-Укр») на посаді маляра з 24 липня 1981 року до 01 березня 1984 року, змінного майстра з 01 березня 1984 року по 21 січня 1987 року та в.о. майстра з 20 серпня 1989 року по 11 травня 1992 року. Зобов’язано Тернопільське об’єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області з 13 травня 2017 року призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, із зменшенням пенсійного віку, відповідно до п. «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Постанову суду першої інстанції оскаржило Тернопільське об’єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою у задоволені адміністративного позову відмовити.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, тому відповідно до ч.4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Якщо одна із сторін визнала пред’явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 189 цього Кодексу.

Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 24 липня 1981 року по 11 травня 1992 року позивач працював у Науково-виробничому об’єднанні «Ватра» завод «Світлоприлад» (на даний час – Товариство з обмеженою відповідальністю «Ватра-Укр»), зокрема: з 24 липня 1981 року прийнятий маляром четвертого розряду в цех покриття, 01 березня 1984 року – переведений змінним майстром у цех покриття, 21 січня 1987 року – звільнений у зв’язку з переведенням на підставі п. 5 ст. 36 КЗпП УРСР, з 20 серпня 1989 року прийнятий у цех покриття в.о. майстра виробничої дільниці малярки, 11 травня 1992 року – звільнений у зв’язку з переведенням на підставі п. 5 ст. 36 КЗпП УРСР.

Згідно довідки № 111/22, виданої ТОВ «Ватра-Укр» 22 червня 2017 року, згідно з даними особової картки ОСОБА_1 працював з 01 березня 1984 року по 21 січня 1987 року змінним майстром, оскільки на ВО «Ватра» (АТ «Ватра») робота виконувалась у три зміни, ОСОБА_1 виконував роботу майстра в одній із трьох змін.

Згідно довідки про підтвердження трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 107/10 від 14 березня 2017 року, виданої ТОВ «Ватра-Укр», ОСОБА_1 дійсно працював повний робочий день з 24 липня 1981 року по 01 березня 1984 року (2 роки 7 місяців 8 днів) за професією маляр, зайнятий на роботах із застосуванням шкідливих речовин не нижче 3 кл. небезпеки, що передбачено списком № 2, розділ ХV, пункт 6 Постанови КМ № 1173 від 22 серпня 1956 року.

Згідно з довідкою про підтвердження трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 107/09 від 14 березня 2017 року, виданої ТОВ «Ватра-Укр», ОСОБА_1 дійсно працював повний робочий день з 01 березня 1984 року по 21 січня 1987 року (2 роки 10 місяців 21 день) та з 20 серпня 1989 року по 11 травня 1992 року (2 роки 8 місяців 22 дні) за професією см. майстром, зайнятий на роботах із застосуванням шкідливих речовин не нижче 3 кл. небезпеки, що передбачено списком № 2, розділ ХІV, пункт 6б, код професії 2150600б-23428 Постанови КМ № 10 від 26 січня 1991 року.

13 квітня 2017 року позивач звернувся до Тернопільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області з заявою про призначення пенсії на пільгових умовах згідно з пунктом «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Проте, як вбачається з протоколу № 41 від 23 червня 2017 року засідання комісії Тернопільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області для розгляду питань, пов’язаних з призначенням пенсій, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за пунктом «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відтак, жодного із зазначених вище періодів роботи позивача до його пільгового стажу не зараховано.

Однак, зазначено, що період з 24 липня 1981 року по 01 березня 1984 року не підтверджено, оскільки, в списках постанови КМУ №1173 від 22 серпня 1956 року професії маляр, зайнятий на роботах із застосуванням шкідливих речовин не нижче 3 кл. небезпеки немає. Також немає можливості зарахувати періоди роботи заявника з 02 березня 1984 року по 21 січня 1987 року та з 20 серпня 1989 року по 11 травня 1992 року, оскільки посада виконуючого обов'язки майстра не передбачена в списках постанови КМУ №1173 від 22 серпня 1956 року, якою передбачені посади майстра, старшого майстра. Заявником представлена довідка TOB «Ватра» від 22 червня 2017 року, в якій зазначено, що в особовій картці ОСОБА_1 вказана посада змінний майстер тотожна посаді майстер, оскільки роботи на ВО «Ватра» (АТ «Ватра») виконувались у три зміни і заявник працював майстром позмінно.

Інших документів які б підтверджували, що ОСОБА_1 працював майстром позмінно не надано.

Пунктом «б» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Відповідно до ст. 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення» особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах: а) особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством; б) особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13-14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.

Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383 (далі – Порядок) встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Пунктом 8 Порядку при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до статті 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються «Список №1 производств, цехов, профессий и должностей на подземных работах, на работах с вредными условиями труда и в горячих цехах, работа в которых дает право на государственную пенсию на льготных условиях и в льготных размерах» і «Список №2 производств, цехов, профессий и должностей, работа в которых дает право на государственную пенсию на льготных условиях и в льготных размерах», затверджені ОСОБА_2 Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року № 1173.

Згідно зазначеного Списку № 2, який був чинний на період роботи заявника до 01 січня 1992 року, розділом ХV «Металлообработка» пунктом 6 «Производство окрасочных работ» передбачені посади «Маляры, шпаклевщики и лакировщики, работающие в закрытых камерах, отсеках судов, цистернах и резервуарах с применением нитрокрасок и свинцовых красок», «Маляры и рисовальщики светящимися красками», «Маляры, работающие с эмалевыми красками, нитрокрасками, нитролаками и свинцовыми красками», «Мастера, старшие мастера».

ОСОБА_2 Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року № 10 «Об утверждении списков производств, работ, профессий, должностей и показателей, дающих право на льготное пенсионное обеспечение» затверджено «Список № 1 производств, работ, профессий, должностей и показателей на подземных работах, на работах с особо вредными и особо тяжелыми условиями труда, занятость в которых дает право на пенсию по возрасту (по старости) на льготных условиях» та «Список № 2 производств, работ, профессий, должностей и показателей с вредными и тяжелыми условиями труда, занятость в которых дает право на пенсию по возрасту (по старости) на льготных условиях».

Згідно зазначеного Списку № 2, який був чинний на період роботи позивача, починаючи з 01 січня 1992 року, і в подальший спірний період його роботи, який не зараховано до стажу, що дає право на пільгову пенсію, розділом «21500000 XIV. Металлообработка» пунктом «21506000 6. Производство окрасочных работ» передбачені посади «2150600б-23428 Мастера участков, старшие мастера участков, занятые на работах, где применяются вредные вещества не ниже 3 класса опасности».

Згідно пункту 4.5 Порядку застосування Списків № 1 і № 2, якщо атестація з 21 серпня 1992 року не проводилася чи за результатами атестації, вперше проведеної після 21 серпня 1997 року, право не підтвердилось, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21 серпня 1992 року включно, тобто до набрання чинності Порядком проведення атестації робочих місць. У такому ж порядку зараховується пільговий стаж, якщо за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року, право на пільгове пенсійне забезпечення не підтвердилось.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності та господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року № 442 (далі – Порядок проведення атестації робочих місць), та розробленими на виконання постанови № 442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 1 вересня 1992 року № 41 (далі – Методичні рекомендації).

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

Згідно положень Порядку проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров’я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Відтак, судова колегія апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у списку № 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.

Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

За таких обставин, відсутність підтвердження зазначених обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу.

Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду України від 10 вересня 2013 року, 25 листопада 2014 року, 17 березня 2015 року, 16 вересня 2015 року,12 квітня 2016 року (справи №№ 21-183а13, 21-519а14, 51-585а14, 21-1203а15, 21-6501а15).

Судова колегія погоджується з судом першої інстанції, що вказана в трудовій книжці позивача посада «маляр», на якій він працював у період з 24 липня 1981 року до 01 березня 1984 року, відноситься до професій, передбачених «Списком №2 производств, цехов, профессий и должностей, работа в которых дает право на государственную пенсию на льготных условиях и в льготных размерах», затвердженим ОСОБА_2 Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року № 1173.

Професія майстра передбачена як така, що дає право на пенсію на пільгових умовах як «Списком №2 производств, цехов, профессий и должностей, работа в которых дает право на государственную пенсию на льготных условиях и в льготных размерах», затвердженим ОСОБА_2 Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року № 1173.

Оскільки відповідними списками передбачена професія майстра, зібраними доказами у справі підтверджено, що позивач у спірні періоди працював змінним майстром (у зв’язку з тим, що робота виконувалась у три зміни та ОСОБА_1 виконував роботу майстра в одній із трьох змін), а також в.о. майстра (виконував обов’язки майстра), характер його роботи та умов праці дає йому право на пільгову пенсію відповідно до «Списку №2 производств, цехов, профессий и должностей, работа в которых дает право на государственную пенсию на льготных условиях и в льготных размерах», затвердженого ОСОБА_2 Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року № 1173, а починаючи з 01 січня 1992 року - «Списку № 2 производств, работ, профессий, должностей и показателей с вредными и тяжелыми условиями труда, занятость в которых дает право на пенсию по возрасту (по старости) на льготных условиях», затвердженого ОСОБА_2 Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року № 10.

Відповідно до ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що у трудовій книжці позивача наявні усі відповідні записи про його роботу в періоди з 24 липня 1981 року до 01 березня 1984 року, з 01 березня 1984 року по 21 січня 1987 року, з 20 серпня 1989 року по 11 травня 1992 року, та, крім того, ним надано уточнюючі довідки про роботу у вказані періоди за професіями, які надають право на пільгову пенсію.

Узагальнюючи наведене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови суду першої інстанції.

З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, правова оцінка доказів дана вірно, а відтак у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 243 ч. 3, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Тернопільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області залишити без задоволення, а постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14.12.2017 року у справі №607/10583/17 – без змін.

ОСОБА_2 набирає законної сили з моменту прийняття.

На ОСОБА_2 протягом тридцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя ОСОБА_3 судді ОСОБА_4 ОСОБА_5 Повне судове рішення складено 23.05.2018 року