Постанова № 74198414, 23.05.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2018 рокуЛьвів№ 876/2633/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Улицького В.З. та Костіва М.В.,

з участю секретаря судового засідання - Герман О.В.,

а також сторін (їх представників):

від відповідача - Місько Т.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Волинській обл. на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 15.01.2018р. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Волинській обл. про визнання дій протиправними, зобов'язання надати інформацію на адвокатський запит (суддя суду І інстанції: Костюкевич С.Ф., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 14 год. 51 хв. 15.01.2018р., м.Луцьк; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: 22.01.2018р.),-

В С Т А Н О В И В:

07.12.2017р. позивач ОСОБА_3 звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними дії відповідача Головного управління /ГУ/ Держгеокадастру у Волинській обл., які полягають у ненаданні (відмові в наданні) інформації на його адвокатський запит від 20.11.2017р.; зобов'язати відповідача ГУ Держгеокадастру у Волинській обл. надати йому як адвокату інформацію на адвокатський запит від 20.11.2017р. у спосіб та обсязі, запитуваному в такому адвокатському запиті; стягнути з відповідача на його користь понесені судові витрати (а.с.3 -7).

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 15.01.2018р. позов задоволено; визнано протиправними дії відповідача ГУ Держгеокадастру у Волинській обл. щодо відмови у наданні інформації на адвокатський запит ОСОБА_3 від 20.11.2017р.; зобов'язано відповідача надати інформацію на адвокатський запит ОСОБА_3 від 20.11.2017р.; вирішено питання про розподіл судових витрат (а.с.70-77).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив відповідач ГУ Держгеокадастру у Волинській обл., який покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.98-103).

Вимоги апеляційної скарги мотивує тим, що позивач як адвокат звернувся до ГУ Держгеокадастру у Волинській обл. із запитом від 20.11.2017р. про надання відомостей про земельну ділянку по АДРЕСА_1 і про земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1.

Листом від 27.11.2017р. №31-3-0.2-8463/2-17 відповідач відмовив у наданні такої інформації, так як запитувана позивачем інформація входить до переліку адміністративних послуг органів виконавчої влади, які надаються через центри надання адміністративних послуг.

Вважає, що суд першої інстанції не взяв до уваги те, що позивач звернувся до суду за захистом прав свого довірителя ОСОБА_5, а не порушених власне своїх прав чи охоронюваних інтересів, чим порушив ст.48 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача на підтримання поданої скарги, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає до задоволення, з наступних мотивів.

Під час судового розгляду встановлено, що відповідно до ордеру серії ВЛ №000038852 від 20.11.2017р. на надання правової допомоги, оформленого на підставі договору про надання безоплатної правової допомоги № 10 від 01.11.2017р., адвокат ОСОБА_3 (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю НОМЕР_2 від 14.09.2011р.) надає правову допомогу ОСОБА_5 у зв'язку із зверненням останньої з позовом про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки (а.с.9, 10).

Позивач, як адвокат, звернувся до відповідача ГУ Держгеокадастру у Волинській обл. із адвокатським запитом від 20.11.2017р. про надання викопіювання з чергового кадастрового плану про розташування земельних ділянок: площею 1812 кв.м, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер земельної ділянки: НОМЕР_3, та площею 500 кв.м для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), що розташована по АДРЕСА_1; надати інформацію із зазначенням каталогів координат та відстаней між цими ділянками (а.с.8).

Також в запиті містилося пояснення необхідності витребування вказаної інформації - забезпечення надання правової допомоги ОСОБА_5 у зв'язку із зверненням останньої до суду з позовом про звільнення (повернення) самовільно зайнятої земельної ділянки; до запиту були додані копії ордеру на надання правової допомоги та свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю (а.с.9, 10).

Листом від 27.11.2017р. №31-3-0.2-8463/2-17 відповідач ГУ Держгеокадастру у Волинській обл. відмовив у наданні такої інформації з посиланням на те, що надання відомостей з документації із землеустрою, що включена до державного фонду документації із землеустрою, про координати поворотних точок меж земельної ділянки, про опис меж сумісних землекористувачів та надання викопіювання з кадастрової карти (плану) є адміністративними послугами, які входять до переліку адміністративних послуг органів виконавчої влади, які надаються через центри надання адміністративних послуг; для отримання відомостей з документації із землеустрою запропоновано звернутися в Центр надання адміністративних послуг Ковельської міської ради (а.с.11).

Отже, інформація на адвокатський запит адвоката ОСОБА_3 від 20.11.2017р. відповідачем ГУ Держгеокадастру у Волинській обл. не була надана.

Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються Конституцією України, Законами України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», «Про інформацію» та «Про доступ до публічної інформації».

Приписами ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктами 1, 2 п.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Статтею 2 цього Закону закріплено, що адвокатура України - недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом. Адвокатуру України складають всі адвокати України, які мають право здійснювати адвокатську діяльність. З метою забезпечення належного здійснення адвокатської діяльності, дотримання гарантій адвокатської діяльності, захисту професійних прав адвокатів, забезпечення високого професійного рівня адвокатів та вирішення питань дисциплінарної відповідальності адвокатів в Україні діє адвокатське самоврядування.

Приписами ст.20 вказаного Закону визначені професійні права адвоката, згідно з якими під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема, звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб).

Згідно з ч.1 ст.24 цього Закону адвокатський запит - письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об'єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту.

До адвокатського запиту додаються посвідчені адвокатом копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордера або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Вимагати від адвоката подання разом з адвокатським запитом інших документів забороняється.

Абзацом 1 ч.2 вказаної статті передбачено, що орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов'язані не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом.

Частиною 3 ст.24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що відмова в наданні інформації на адвокатський запит, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом, крім випадків відмови в наданні інформації з обмеженим доступом.

Як встановлено судом першої інстанцій, адвокатом ОСОБА_3 скеровано адвокатський запит до ГУ Держгеокадастру у Волинській обл. від 20.11.2017р. підставі договору про надання безоплатної правової допомоги № 10 від 01.11.2017р., укладеному з ОСОБА_5

До адвокатського запиту додано копії свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю та ордер на ведення справи.

Таким чином, адвокатський запит відповідав вимогам ст.24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та мав бути розглянутий відповідачем у встановленому законом порядку.

Щодо запитуваної позивачем інформації, необхідно зазначити наступне.

Статтею 5 Закону України «Про інформацію» встановлено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Положеннями ст.9 цього закону обумовлено, що всі громадяни України, юридичні особи і державні органи мають право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних їм для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.

Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Відповідно до ч.ч.1, 3, 4 ст.13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються:

1) суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання;

2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;

3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків;

4) суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них. На розпорядників інформації, визначених у пунктах 2, 3, 4 частини першої та в частині другій цієї статті, вимоги цього Закону поширюються лише в частині оприлюднення та надання відповідної інформації за запитами. Усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.

Аналіз наведеної норми та обставин справи дає підстави для висновку, що відповідач є розпорядником інформації в розумінні ст.13 Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Відповідач ГУ Держгеокадастру у Волинській обл., надаючи відповідь № 31-3-0.2-8463/2-17 від 27.11.2017р. на адвокатський запит, не зазначає, що витребувані документи стосовно земельної ділянки по АДРЕСА_1 і земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 містять інформацію з обмеженим доступом (або конфіденційну інформацію, або таємну інформацію, або службову інформацію), що, в свою чергу, могло призвести до неможливості надання витребуваних адвокатським запитом інформації та копій документів.

Крім цього, слід зазначити, що основним міжнародним договором, що стосується адміністративного судочинства, є Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема її стаття 6, яка гарантує право на судовий захист.

Приписами ст.34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Частиною 1 ст.10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод обумовлено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

Згідно з цією Конвенцією свобода вираження поглядів і отримання інформації є практично необмеженою. Держава може на законній підставі обмежувати це право тільки в тому випадку, коли дотримані умови, зазначені в п.2 ст.10. Якщо ж ці умови не задоволені, втручання з боку органів державної влади в право на свободу висловлювань є порушенням Конвенції.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Леандер против Швеції (Leander v. Sweden)» від 26.03.1987р. зазначив, що свобода одержувати інформацію не передбачає права доступу до конфіденційної інформації, однак ст.10 Конвенції зобов'язує державу не обмежувати доступ до вже наявної інформації.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За таких обставин і правового врегулювання апеляційний суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача під час надання відповіді на інформаційний запит, чим порушено право адвоката ОСОБА_3 на отримання інформації на підставі адвокатського запиту.

Колегія суддів відхиляє інші доводи апелянта, які наведені у поданій ним апеляційній скарзі, оскільки такі на правильність висновків суду не впливають; представлені позивачем докази є належними і допустимими, а відтак останні правомірно прийняті судом першої інстанції до уваги.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною 6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

При вирішенні наведеного спору колегія суддів враховує сформовану правову позицію Верховного Суду по аналогічній категорії справ, яка викладена в постанові від 25.04.2018р. у справі № К/9901/12463/18.

Таким чином, колегія суддів вважає заявлений позов підставним та обгрунтованим, а тому такий підлягає до задоволення, з вищевикладених мотивів.

Згідно ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта ГУ Держгеокадастру у Волинській обл.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.139, ч.3 ст.243, ст.310, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Волинській обл. на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 15.01.2018р. в адміністративній справі № 803/1690/17 залишити без задоволення, а вказане рішення суду - без змін.

Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Головне управління Держгеокадастру у Волинській обл.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. М. Шавель Судді В. З. Улицький М. В. Костів Дата складення повного судового рішення: 23.05.2018р.