Постанова № 74198374, 17.05.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 381/4143/17 Суддя (судді) першої інстанції: Ковалевська Л.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Аліменко В.О., Ісаєнко Ю.А., при секретарі - Шевчук А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 19 лютого 2018 року адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Фастівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання рішення протиправним, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення Фастівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області (надалі за текстом - «Управління») № 89 від 03.11.2017 р. про відмову у призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку та про зобов'язання призначити таку пенсію з 17.08.2017 року.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що з 1973 року по теперішній час постійно проживає у м. Фастові Київської області та відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку. Однак відповідач не виконує вимог указаного Закону та протиправно відмовляє у призначенні пенсії.

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 19 лютого 2018 року адміністративний позов залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Зокрема, скаржник посилається на те, що має правовий статус громадянина, який постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю, що підтверджується посвідчення НОМЕР_1, а отже фактично підтверджено наявність у нього права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Перевіривши повноту встановлення місцевим загальним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно посвідчення серії НОМЕР_1 ОСОБА_3 має правовий статус громадянина, який постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю (4 категорія).

За даними паспорта серії НОМЕР_2, виданого Фастівським МРВГУМВС України в Київській області 16 серпня 1996 року, позивач народився 17.08.1959 р.

27 жовтня 2017 р. ОСОБА_3 звернувся до Управління із заявою про призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Рішенням № 89 від 03.11.2017 р. відповідач відмовив у призначенні пенсії з тих підстав, що неможливо встановити місце перебування позивача у період з 19.09.1989 року по 30.08.1992 року.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я регламентовано Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 р. № 796-XII (надалі за текстом - «Закон №796-XII»).

Умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення визначено статтею 55 цього Закону.

Так, згідно частини 1 статті 55 Закону №796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

За змістом частини 2 названої статті Закону №796-XII особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років пенсія надається із зменшенням пенсійного віку на 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років. Призначення та виплата пенсій провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і цього Закону.

Відповідно до пункту 5 Розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 р. (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1) зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за № 1566/11846, до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які засвідчують особливий статус особи: посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).

Таким чином, особі, яка постійно проживає або постійно проживає чи постійно працювала або постійно працює у зоні посиленого радіологічного контролю, може бути призначена пенсія із зменшенням пенсійного віку встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за умови подання нею посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та підтвердження факту того, що за станом на 1 січня 1993 року вона прожила або відпрацювала у цій зоні не менше 4 років.

Із рішення Управління від 03.11.2017 року № 89 вбачається, що до заяви про призначення пенсії позивач додав копію трудової книжки та довідку з місця проживання.

Згідно даних трудової книжки, ОСОБА_3 працював на території посиленого радіоактивного контролю з 26.04.1986 року по 18.09.1989 року, та був звільнений з посади слюсара-електрика Фастівського райпобуткомбінату у в'язку з виїздом на роботу в радянські війська за кордон. Прийнятий на роботу 19.09.1989 року у військову частину польова пошта 83105 та звільнений з роботи 30.08.1992 року у зв'язку з ліквідацією військової частини.

Крім того, в матеріалах справи наявна копія листа Виконавчого комітету Фастівської міської ради від 18.03.2015 року № 06-21/783 про результати проведеної перевірки, в якому зазначено, що при вивченні документів позивача, було встановлено, що згідно записів в трудовій книжці за №№ 14-16 в період з 19.09.1989 року по 30.08.1992 року ОСОБА_3 постійно працював у в/ч 83105 на території Німецької Демократичної Республіки, із чого можна зробити висновок про те, що довідка, яка послужила підставою для видачі посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, видана безпідставно.

Таким чином, ОСОБА_3 не підтвердив факт того, що за станом на 1 січня 1993 року він прожив або відпрацював зоні посиленого радіологічного контролю не менше 4 років, а відтак в Управління були відсутні правові підстави для призначення йому пенсії із зменшенням пенсійного віку.

Помилковим є посилання позивача на посвідчення категорії № 4 серії НОМЕР_1, виданого 06.10.1993 року, як на підтвердження факту проживання його на території зони посиленого радіологічного контролю, оскільки, як зазначалось вище, проведеною виконавчим комітетом Фастівської міської ради перевіркою, поставлено під сумнів правомірність видачі довідки, що стала підставою для видачі позивачеві Київською ОДА посвідчення потерпілої особи в наслідок Чорнобильської катастрофи категорії 4.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що окружним адміністративним судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, а твердження скаржника про те, що перебуваючи на роботі за кордоном він періодично приїздив до м. Фастів, колегія суддів не приймає як доказ.

Стаття 55 Закону №796-XII містить умову щодо постійного, а не тимчасового, проживання у зоні посиленого радіологічного контролю.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 312, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 19 лютого 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на постанову суду може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Постанова складена в повному обсязі 22 травня 2018 р.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя В.О.Аліменко

суддя Ю.А.Ісаєнко