Постанова № 74198345, 17.05.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 810/3417/17 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Панченко Н.Д. Суддя-доповідач Шурко О.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,

при секретарі Коцюбі Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 січня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області про визнання протиправним та скасування наказу, -

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_3 з позовом до Головного управління ДФС у Київській області, у якому позивач просив суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДФС у Київській області від 29.09.2017 №1766 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи платника податків ОСОБА_3;

- визнати протиправними дії Головного управління ДФС у Київській області з проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи платника податків ОСОБА_3 за наказом Головного управління ДФС у Київській області від 29.09.2017 №1766.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 16 січня 2018 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, з урахуванням подальших уточнень, просив постанову суду першої інстанції скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 29.08.2017 у справі №757/49815/17-к вирішено призначити позапланову документальну перевірку ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового, валютного (бюджетного) та іншого законодавства і правильності визначення об'єкту оподаткування, повноти нарахування та сплати податків до бюджетів усіх рівнів за період з 01.01.2009 по 31.12.2015. Проведення перевірки доручено працівникам ДФС у строки, встановлені податковим законодавством.

На підставі вказаної ухвали, ДФС листом від 27.09.2017 №25806/7/99-99-13-04-01-17 доручила Головному управлінню ДФС у Київській області невідкладно вжити заходів для виконання вимог ухвали Печерського районного суду міста Києва від 29.08.2017 у справі №757/49815/17-к та провести документальну позапланову перевірку ОСОБА_3.

29 вересня 2017 року Головним управлінням ДФС у Київській області прийнято оспорюваний наказ №1766, яким на підставі ухвали Печерського районного суду міста Києва від 29.08.2017 у справі №757/49815/17-к та відповідно до підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України вирішено провести документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи - платника податків ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства і правильності визначення об'єкту оподаткування, повноти нарахування та сплати податків до бюджету усіх рівнів за період з 01.01.2009 по 31.12.2015.

У період з 02.10.2017 по 06.10.2017 Головним управлінням ДФС у Київській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи - платника податків ОСОБА_3, результати якої оформлені актом від 13.10.2017 №785/10-36-13-09/НОМЕР_1.

ОСОБА_3 вважає, що контролюючий орган не мав правових підстав для призначення та проведення зазначеної перевірки, а тому звернувся до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що наказ Головного управління ДФС у Київський області від 29.09.2017 №1766 є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком виходячи з наступного.

Згідно з абзацом першим пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальною перевіркою, відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Вичерпний перелік обставин, за наявності яких у контролюючого органу виникає право на здійснення документальної позапланової перевірки, закріплено у статті 78 Податкового кодексу України.

Відповідно до абзацу другого пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України, право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Також, відповідно до пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки виникає у контролюючого органу виключно за умови дотримання вимог пункту 78.4 статті 78 та пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України, якими передбачено, що з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вимог пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої (аналогічну правову позицію в тотожних правовідносинах висловив Верховний суд України у рішеннях у справах №21-425а14, №826/12651/14).

Як вбачається з оспорюваного наказу ГУ ДФС у Київській області від 29.09.2017 №1766, датою початку перевірки визначено 02 жовтня 2017 року, тривалість перевірки становить п'ять робочих днів (тобто період з 02.10.2017 по 06.10.2017).

Однак, копію вказаного наказу від 29.09.2017 №1766 було направлено за податковою адресою позивача рекомендованим поштовим відправленням з штрихкодовим ідентифікатором №0315120614038 та вручено позивачеві 05.10.2017.

Отже матеріалами справи підтверджується, що контролюючий орган розпочав перевірку позивача до вручення йому оскаржуваного наказу.

Крім того, проведення перевірки відповідно до ухвали Печерського районного суду міста Києва від 29.08.2017 у справі №757/49815/17-к було доручено безпосередньо ДФС, і остання не позбавлена права та об'єктивної можливості самостійно організувати та провести перевірку платника податків, а тому суд першої інстанції дійшов висновку, що Головне управління ДФС у Київській області не мало правових підстав для прийняття оспорюваного наказу на підставі вказаної ухвали, з чим і погоджується колегія суддів апеляційного суду.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 січня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя: Шурко О.І.

Судді: Василенко Я.М.

Степанюк А.Г.