Постанова № 74198239, 23.05.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2018 року справа №221/6626/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Сухарька М.Г., Блохіна А.А., Гайдара А.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волноваського районного суду Донецької області від 23 січня 2018 року в справі № 221/6626/16-а (головуючий І інстанції Овчиннікова О.С.) за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернулась до суду з позовом, в якому просила:

- визнати неправомірними дії Управління щодо не зарахування до пільгового стажу період роботи з 20.04.1976 по 20.04.1987 у районі Крайньої Півночі на пільгових умовах та зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Волноваському районі Донецької області (далі – відповідач, пенсійний орган, УПФУ в Волноваському районі) провести перерахунок пенсії та зарахувати до стажу роботи період з 20.04.1976 по 20.04.1987 в районі Крайньої Півночі виходячи із співвідношення один рік роботи в цих умовах за один рік та шість місяців, з урахуванням проведених виплат, з 23.04.2015;

- визнати неправомірними дії відповідача щодо незастосування при розрахунку пенсії по втраті годувальника показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2012-2014 роки та зобов'язати пенсійний орган здійснити перерахунок та виплату пенсії по втраті годувальника ОСОБА_1 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто 2012- 2014 роки, з дати звернення до органу пенсійного фонду за призначенням пенсії, 23.04.2015, з урахуванням фактично виплачених сум.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2018 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Позивач, не погодившись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що ОСОБА_1 з 23.04.2015 отримує пенсію по втраті годувальника, її чоловіка ОСОБА_2, який в період з 20.04.1976 по 20.04.1984 працював в районі Крайньої Півночі. Проте визначаючи розмір цього виду пенсії, відповідач безпідставно не зарахував наведений період до пільгового стажу та застосував показник середньої заробітної плати за 2007 рік, замість показника за 2012-2014 роки, що вплинуло на розмір пенсії позивача.

Всі особи, які беруть участь у справі, до апеляційного суду не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, встановила наступне.

ОСОБА_1 перебуває на обліку УПФУ в Волноваському районі та з 23.04.2015 отримує пенсію по втраті годувальника, її чоловіка ОСОБА_2.

Вважаючи, що розмір його пенсії є меншим за належний, позивач звернувся до пенсійного органу із заявами, відповідь на які надана листами від 09.06.2016 № 8654/02, від 04.08.2016 № 773-П-02, від 21.10.2016 № 32/П-14-01-15.

Цими відповідями роз’яснено, в якому розмірі нараховується пенсія по втраті годувальника, наведено розрахунок розміру такої пенсії, у тому числі зазначено про індексування її розміру. Також до листа № 32/П-14-01-15 додано повідомлення, в якому зазначені періоди роботи, зараховані до страхового стажу.

Вважаючи, що пенсійний орган порушує її право на отримання пенсії в належному розмірі, ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України. Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства соціальної політики України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України та Міністра.

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі – Закон № 1058-IV) передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

За приписами ст. 9 Закону № 1058-IV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону № 1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Розділом V Закону № 1058-IV регламентовані правові питання призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника.

Пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника. Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування. (ч. 1 ст. 36 Закону № 1058-IV)

Пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї – 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім'ї – 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками. (ч. 1 ст. 37 Закону № 1058-IV)

Тобто законодавець чітко пов’язав розмір пенсії у зв'язку з втратою годувальника із розміром пенсії самого померлого годувальника.

Чоловік ОСОБА_1 за життя не реалізував право на включення періоду роботи в районі Крайньої Півночі з 20.04.1976 по 20.04.1984 до пільгового стажу, розмір його пенсії обчислювався із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2007 рік. Чинним пенсійним законодавством не передбачено право особи, яка отримує пенсію у зв’язку із втратою годувальника, звертатися до пенсійного органу за зміною розміру пенсії померлого годувальника, зокрема, включення додаткових періодів до страхового стажу та зміни показника середньої заробітної плати. Тому доводи апелянта з цього приводу не підлягають задоволенню.

За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність порушень у діях УПФУ в Волноваському районі під час обчислення розміру пенсії позивача на підставі пенсії, яку фактично отримував померлий годувальник.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статями 139, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волноваського районного суду Донецької області від 23 січня 2018 року в справі № 221/6626/16-а за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії – залишити без задоволення.

Рішення Волноваського районного суду Донецької області від 23 січня 2018 року в справі № 221/6626/16-а – залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з моменту її складення в порядку, визначеному ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів М. Г. Сухарьок

ОСОБА_3

ОСОБА_4