Постанова № 74197988, 22.05.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

22 травня 2018 рокусправа № 804/7371/17 Суддя І інстанції – Тулянцева І.В.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Чепурнов Д.В.

судді: Сафронова С.В. Мельник В.В.

за участю секретаря судового засідання: Царьової Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу Державного промислового підприємства «Кривбаспромводопостачання»

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 березня 2018 року у справі за адміністративним позовом Східного офісу Держаудитслужби до Державного промислового підприємства «Кривбаспромводопостачання» про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Східний офіс Держаудитслужби звернувся з вищезазначеним адміністративним позовом до суду в якому просив:

- стягнути з Державного промислового підприємства «Кривбаспромводопостачання» (ЄДРПОУ 00191017) не перераховані кошти орендної плати до Державного бюджету в сумі 191 637,42 грн. на рахунок Управління державного казначейства в Дніпропетровській області №31116090700024, код платежу 22080300, одержувач УДКСУ в Саксаганському районі м. Кривого Рогу, код ЄДРПОУ 38032510, призначення платежу «сплата частини доходу від надання в оренду державного майна»;

- стягнути з Державного промислового підприємства «Кривбаспромводопостачання» (ЄДРПОУ 00191017) зайво отримані кошти субвенції, виділеної з Державного бюджету місцевим бюджетам, в сумі 3 871 123,79 грн. на рахунок Управління державного казначейства в Дніпропетровській області № 31116090700024 код платежу 21080500 «інші надходження», одержувач УДКСУ в Саксаганському районі м. Кривого Рогу, код ЄДРПОУ 38032510, призначення платежу «повернення зайво отриманих коштів з різниці в тарифах».

В обґрунтування позову посилається на невиконання відповідачем обов’язкової вимоги позивача щодо відшкодування збитків державі, які виявлені в ході перевірки підприємства відповідача.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 березня 2018 року позов задоволено частково. Стягнуто з Державного промислового підприємства «Кривбаспромводопостачання» зайво отримані кошти субвенції, виділеної з Державного бюджету місцевим бюджетам, в сумі 3 871 123,79 грн. (три мільйони вісімсот сімдесят одна тисяча сто двадцять три гривні 79 коп.) на рахунок Управління Державного казначейства в Дніпропетровській області. У задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ДПП «Кривбаспромводопостачання» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права просило скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Вказує на те, що даний спір є приватноправовим, а тому належить до юрисдикції господарського суду, крім того зазначає про пропуск позивачем строку звернення до суду передбаченого статтею 99 КАС України (в редакції до 15.12.2017 року) та інші порушення вимог процесуального законодавства допущеного судом першої інстанції , що створювали відповідачу процесуальні перешкоди для реалізації його прав, які призвели до порушення принципу змагальності сторін та покладення тягаря доказування правомірності своїх рішень на суб’єкта владних повноважень. Крім того посилається на невірне встановлення судом першої інстанції фактичних обставин у справі та ігнорування позиції підприємства щодо спростування порушень виявлених в ході перевірки.

У письмовому відзиві на апеляційну скаргу Східний офіс Держаудитслужби просив відмовити у її задоволенні та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник ДПП «Кривбаспромводопостачання» підтримав вимоги апеляційної скарги з викладених у ній підстав, представники Східного офісу Держаудитслужби просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів апеляційного адміністративного суду, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що фахівцями позивача проведено ревізію фінансово-господарської Державного промислового підприємства «Кривбаспромводопостачання» за період з 01.12.2013 року по 31.12.2016 року.

За результатами вказаної ревізії складено акт від 10.03.2017 року № 06-19/02, згідно якого встановлено укладення договору оренди підприємством замість Фонду державного майна та неперарахування орендної плати в розмірі 70% до Державного бюджету, що призвело до недоотримання коштів державним бюджетом на загальну суму 191 637,42 грн. та є порушенням вимог ст. 5 Закону №2269, абз.3 п.17 Методики №786, п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-XIV.

Також в ході ревізії встановлено, що в порушення вимог п. 5 Порядку та умов надання у 2015 році субвенції з Державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв’язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися відповідними органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів від 04.06.2015 № 375, п. 3 Порядку ведення окремого обліку доходів і витрат на підприємствах, які здійснюють виробництво, транспортування, постачання теплової енергії, та надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 №584, п.15, п. 22 Порядку формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 року №869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги», завищено розмір заборгованості з різниці в тарифах на послуги з централізованого водопостачання на загальну суму 4 728 803,32 грн., що призвело до матеріальної шкоди (збитків) Державному бюджету на зазначену суму.

В подальшому, Східним офісом Держаудитслужби на адресу Державного промислового підприємства «Кривбаспромводопостачання» направлено вимогу від 04.04.2017 року №04-06-15/3131 «Про направлення обов’язкових вимог», якою висунуто вимогу про усунення виявлених порушень в установленому законодавством порядку, повідомлено про необхідність надання вичерпної інформації про вжиті заходи з усунення порушень разом з завіреними копіями підтверджуючих первинних, розпорядчих та інша документів до Східного офісу Держаудитслужби до 20.04.2017 року та в подальшому до 20 числа кожного місяця до повного відшкодування збитків.

27 квітня 2017 року відповідач направив до Східного офісу Держаудитслужби відповідь № 16-04-1463 (вх. від 17.05.2017 року №15-1117) про вжиття заходів з усунення порушень,в якій Державне промислове підприємство «Кривбаспромводопостачання» погодилось частково компенсувати кошти до Державного бюджету у розмірі 857 679, 53 грн. у строк до грудня 2017 року.

Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні визначає Закон України від 26 січня 1993 року № 2939-XII «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» (далі - Закон № 2939-XII) у редакції, чинній на момент розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до ст. 1 Закону № 2939-XIIздійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Президентом України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю).

Згідно з Положенням про Державну аудиторську службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2016 року № 43 (далі - Положення), Держаудитслужба є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та який забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи (пункт 7 Положення).

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону № 2939-XIIдержавний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.

Пунктом 6 Положення передбачено, що Держаудитслужба має право в установленому порядку, зокрема: пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства (підп. 16); порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених з порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства (підп. 20); у разі виявлення збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір в установленому законодавством порядку (підп. 23).

Положенням установлено, що Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших осіб підприємств, установ та організацій, що контролюються, усунення виявлених порушень законодавства; здійснює контроль за виконанням таких вимог; звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (підп. 9 п. 4).

Згадані норми узгоджуються з положеннями ст. 10 Закону № 2939-ХІІ, якою визначено права органу державного фінансового контролю. Зокрема, у п. 7 цієї статті передбачено право цього органу пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

У ст. 10 Закону № 2939-ХІІ встановлено право органу державного фінансового контролю звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (п. 10), а також при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку (п. 13).

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону № 2939-XIIзаконні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.

Таким чином, орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного та місцевих бюджетів, і в разі виявлення порушень законодавства має право пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначити їх розмір у встановленому законодавством порядку та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність з вимогами законодавства і в цій частині вона є обов'язковою до виконання. Стосовно відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом пред'явлення вимоги. Такі збитки відшкодовуються в добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, орган державного фінансового контролю просив суд стягнути збитки з підконтрольного органу на користь обласного бюджету.

Пунктами 1 і 7 ч. 1 ст. 3 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) визначено, що справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень; а суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У ч. 1 та п. 5 ч. 2 ст. 17 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку із здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також на публічно-правові спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Водночас, слід звернути увагу на те, що спір набуває ознак публічно-правового не лише за наявності серед суб'єктів спору публічного органу чи його посадової особи, а й за умови здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій.

Так, позивачем у справі є Держаудитслужба як суб'єкт владних повноважень у розумінні положень КАС України, правовий статус якої визначено Законом № 2939-XII, згідно з яким їй надано право звертатись до суду з відповідним позовом про відшкодування збитків.

Отже, здійснення органом державного фінансового контролю своїх повноважень (владних управлінських функцій) обумовлює виникнення правовідносин з підконтрольною установою, які мають публічно-правовий характер, а тому відносяться до сфери дії адміністративної юрисдикції, а не до господарського судочинства як помилково вважає апелянт.

У вимозі позивача зазначено про необхідність надання вичерпної інформації про вжиті заходи з усунення порушень разом з завіреними копіями підтверджуючих первинних, розпорядчих та інша документів до Східного офісу Держаудитслужби до 20.04.2017 року та в подальшому до 20 числа кожного місяця до повного відшкодування збитків. Так відповідач 19.05.2017 року, 23.08.2017 року та 25.09.2017 року повідомляв позивача про вжиття заходів з усунення виявлених недоліків зазначених у вимозі від 04.04.2017 року, а тому колегія суддів приходить до висновку про те, що позивач звернувся до суду із зазначеним позовом в межах строків встановлених статтею 99 КАС України (в редакції до 15.12.2017 року). Зазначені факти спростовують доводи апеляційної скарги про пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду.

Перевіркою встановлено, що протягом періоду, що перевірявся кошти субвенції, виділеної з Державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на послуги з централізованого водопостачання отримувалися ДПП «Кривбаспромводопостачання» у 2015 році. В інші періоди, що ревізуються кошти зазначеної субвенції підприємством не отримувалися.

Відповідачем було зайво отримано кошти субвенції відповідно до Порядку та умов надання у 2015 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв’язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися відповідними органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів від 04.06.2015 року № 375 (далі – Порядок №375), п. 3 Порядку ведення окремого обліку доходів і витрат на підприємствах, які здійснюють виробництво, транспортування, постачання теплової енергії, та надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 №584, п.15, п.22 Порядку формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 року №869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги» (далі – Порядок №869), завищено розмір заборгованості з різниці в тарифах на послуги з централізованого водопостачання на загальну суму 4 728 803,32 грн., що призвело до матеріальної шкоди (збитків) державному бюджету на зазначену суму.

Актом ревізії від 10.03.2017 року № 06-19/02, встановлено, що відповідно до Порядку та умов надання у 2015 році субвенції з Державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв’язку з невідповідністю фактичної вартості енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувались та/або погоджувались відповідними органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 року № 375 (далі – Порядок № 375), ДПП «Кривбаспромводопостачання» у 2015 році подано до міської комісії з питань погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання і водовідведення, що вироблялися, транспортувалися й постачалися населенню Розрахунки обсягу заборгованості за минулі періоди з різниці в тарифах на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення за 2012 рік на суму 35293344,00 грн. (Розрахунок № 1), за 2013 рік на суму 44148628,00 грн. (Розрахунок № 2), за 2014 рік на суму 25752762,00 грн. (Розрахунок № 3) (с. 151 Акта ревізії).

До ревізії відповідачем надано Розрахунки фактичних нарахувань для групи «Населення» КП «Кривбасводоканал», згідно із затвердженими тарифами для ДПП «Кривбаспромводопостачання» окремо на 2012, 2013 та 2014 роки. До Розрахунків з різниці в тарифах №1, №2 та №3 вносилась інформація щодо фактичних нарахувань згідно із затвердженими тарифами з урахуванням перерахунку за низькоякісні та не надані в повному обсязі послуги.

Співставленням вказаних розрахунків з даними постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) щодо затвердження тарифів, контролюючим органом було встановлено випадки заниження розміру тарифів в перехідні періоди, та як наслідок заниження дохідної частини у Розрахунках з різниці в тарифах.

Зокрема, постановою НКРЕКП від 10.02.2012 року № 86, яка набрала чинності з 01.03.2012 року, для потреб КП «Кривбасводоканал» затверджено тариф 0,48 грн./куб.м. без ПДВ, однак у розрахунку фактичних нарахувань для групи населення за 2012 рік у березні враховано 3 680 534,0 куб.м. питної води за затвердженим тарифом 0,48 грн./куб.м. без ПДВ, та 883 328,0 куб.м. води враховано за тарифом 0,425 грн. за куб.м. Таким чином, різниця становить 48 582,80 грн. без ПДВ (с. 155 акта перевірки, додаток № 92, т. 1 ст. 57).

Аналогічно при набранні чинності постанови НКРЕКП від 13.09.2013 року № 141 з 01.10.2013 року до розрахунку фактичних нарахувань для групи «населення» за 2013 рік у жовтні враховано 3 200 650,0 куб.м. питної води за затвердженим тарифом 0,82 грн. за куб.м., та 768 156,0 куб.м. води за тарифом 0,48 грн. за куб.м. без ПДВ. Отже, різниця становить 261 173,13 грн. (с. 155 акта перевірки, додаток № 92, т. 1 ст. 58).

При набранні чинності постанови НКРЕКП від 15.08.2014 року № 1153 з 01.09.2014 року до розрахунку фактичних нарахувань для групи «населення» за 2014 рік у вересні враховано 3 713 702,0 куб.м. питної води за затвердженим тарифом 1,55 грн. за куб.м., та 928 426,0 куб.м. води за тарифом 0,82 грн. за куб.м. без ПДВ. Різниця становить 677 750,51 грн. (с. 155 акта перевірки, додаток № 92, т. 1 ст. 59).

Пунктом 5 Порядку №375 передбачено, що обсяг заборгованості визначається надавачами послуг як різниця між фактичними витратами на теплову енергію, послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання і водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, і фактичними нарахуваннями згідно з тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, з урахуванням витрат, пов’язаних з провадженням інвестиційної діяльності, та відрахуванням сум проведених перерахунків за низькоякісні і надані не в повному обсязі послуги та трансфертів з державного та місцевих бюджетів, отриманих надавачами послуг для відшкодування різниці в тарифах, і фактично погашеної заборгованості з різниці в тарифах на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, послуг з централізованого водопостачання і водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, за рахунок субвенції, отриманої за минулі періоди. Обсяг заборгованості обліковується щомісяця.

В ході ревізії було встановлено, що заниження розміру тарифів в періоди – березень 2012 року, жовтень 2013 року та вересень 2014 року призвело до заниження фактичних нарахувань згідно із затвердженими тарифами у Розрахунках з різниці в тарифах №1, №2 та №3 на загальну суму 987 506,44 грн., та, як наслідок, до зайвого отримання коштів субвенції з Державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на зазначену суму, що є порушенням вимог пункту 5 Порядку №375.

Також ревізією фактичних витрат на послуги з централізованого водопостачання для населення КП «Кривдасводоканал» за 2012 рік контролюючим органом було встановлено, що загальновиробничі витрати підприємства в бухгалтерському обліку між видами виробництва розподіляються з урахуванням вимог наказу «Про організацію бухгалтерського обліку та облікову політику» від 12.04.2011 року № 75.

Відповідно до Розподілу витрат за 2012 рік виробничі витрати на питну воду за 2012 рік складають 173468196,00 грн., що відповідає даним бухгалтерського обліку по рахунку 231 «Основне виробництво».

Як вбачається з додатків до акту ревізії, загальновиробничі витрати, накопичення яких здійснювалося на рахунку 911 «Утримання обладнання», складають 22 422 215,28 грн. та в повному обсязі розподілені між видами основного виробництва.

До собівартості питної води підприємством віднесено загальновиробничі витрати по рахунку 911 «Утримання обладнання» в сумі 15 770 845,63 грн., що становить 70,34% від загального розміру зазначених витрат.

У 2012 році зазначені послуги в сумі 16 023 892,60 грн. в бухгалтерському обліку підприємства відображені на рахунку 911 «Утримання обладнання». При цьому, крім витрат на послуги з використання корисної моделі на рахунку накопичуються витрати на амортизацію, поточний та капітальний ремонти, страхування та технічне обслуговування транспорту, утримання каналу Дніпро – Кривий Ріг.

Крім того, відповідно до Розподілу витрат за 2012 рік та Журналу-ордеру і Відомостей по рахунку №231 «Основне виробництво» зазначені послуги в повному обсязі віднесено до собівартості послуг основної діяльності, що підтверджується Додатками № 98, 99 до акту перевірки (т. 1 а.с. 129-131).

З урахування розподілу загальновиробничих витрат по рахунку 911 «Утримання обладнання» у собівартості питної води послуги з використання корисної моделі «Спосіб керування насосною станцією» становлять 11 270 533,89 гривень.

З урахуванням питомої ваги населення у собівартості питної води витрати з використання корисної моделі «Спосіб керування насосної станції» складають 4 208 834,57 гривень.

В ході ревізії також було встановлено, що Розподілом витрат за 2012 рік підприємством самостійно відкориговано зазначену статтю витрат на утримання обладнання (послуги з використання корисної моделі «Спосіб керування насосною станцією») на суму 3 851 383,0 грн., однак різниця - 357 451,51 гривень, залишається не відшкодованою.

Пунктом 22 Порядку формування тарифів на централізоване водопостачання, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 року №869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги», визначено, які види прямих матеріальних витрат входять до планової виробничої собівартості.

Як встановлено судом першої інстанції в порушення вищенаведених норм підприємством не здійснювався в бухгалтерському обліку розподіл загальновиробничих витрат по Рахунку 911 «Утримання обладнання» між видами виробництва по кожній статті окремо, тобто, розподілення на послуги з використання корисної моделі «Спосіб керування насосною станцією» здійснювалось тільки на собівартість питної та технічної напірної води без урахування собівартості послуг технічної безнапірної води та послуг перекачування шахтних вод.

Зазначені факти свідчать про порушення відповідачем норм п. 22 Порядку № 869 та п. 5 Порядку №375, що призвело до зайвого отримання коштів субвенції на суму 357 451,51 гривень і доводами апеляційної скарги зазначені факти не спростовані.

Також в ході ревізії встановлено, що додатком 3 «Розподіл видатків Державного бюджету на 2012 рік» Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» від 22.12.2011 року №4282-VI передбачено видатки Апарату Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України за КПКВК 2751220 «Часткова компенсація витрат за спожиту електроенергію, пов'язаних з перекиданням води» КФК 0620 «Комунальне господарство».

Постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.2012 року №280 затверджено Порядок використання коштів, передбачених у Державному бюджеті за програмою «Часткова компенсація витрат за спожиту електроенергію, пов'язаних з перекиданням води» (далі - Порядок №280) та Перелік підприємств, які забезпечують перекидання води у маловодні регіони каналами і водогонами міжбасейнового та внутрішньобасейнового перерозподілу водних ресурсів, у якому зазначено, у тому числі, ДПП «Кривбаспромводопостачання», м. Кривий Ріг.

У пункті 2 Порядку №280 визначено, що перекидання води - транспортування води у маловодні регіони з використанням каналів та/або водогонів (об'єктів трубопровідного транспорту) централізованих систем водопостачання міжбасейнового та внутрішньобасейнового перерозподілу водних ресурсів; маловодний регіон - територія, на якій відсутні поверхневі та підземні джерела водних ресурсів для забезпечення потреб населення і галузей економіки, що відповідають вимогам ДСТУ 4808:2007 «Джерела централізованого питного водопостачання. Гігієнічні та екологічні вимоги щодо якості води і правила вибирання» (далі - ДСТУ 4808:2007).

Тобто, перекидання води здійснюється з метою забезпечення потреб населення і галузей економіки маловодних регіонів джерелами централізованого питного водопостачання.

Статтею 1 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» від 10.01.2002 року № 2918 – III, джерело питного водопостачання – водний об’єкт, вода якого використовується для питного водопостачання після відповідної обробки або без неї; система питного водопостачання – сукупність технічних засобів, включаючи мережі і споруди, устаткування (пристрої), для централізованого та нецентралізованого питного водопостачання; централізоване питне водопостачання – господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об’єктів, споруд, розподільних водопроміжних мереж, пов’язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води.

Згідно з пунктом 4 Порядку №280, одержувачами бюджетних коштів є підприємства, що здійснюють експлуатацію систем централізованого водопостачання та водовідведення.

Метою бюджетної програми є часткова компенсація одержувачам бюджетних коштів витрат електроенергії (пункт 5 Порядку №280).

Відповідно до пункту 3.7 ДСТУ 4808:2007, джерело питного водопостачання - водний об’єкт, воду якого використовують для питного водопостачання після відповідного обробляння або без нього.

Таким чином, метою бюджетної програми є часткова компенсація підприємствам, що здійснюють експлуатацію систем централізованого водопостачання та водовідведення, витрат електроенергії, пов’язаної з транспортуванням води в маловодні регіони для забезпечення потреб населення і галузей економіки водою, яку використовують для питного водопостачання після відповідного обробляння або без нього.

В ході ревізії було встановлено, що основними споживачами технічної води є металургійні та гірничодобувні підприємства міста та підприємства електроенергетики, найбільшими з яких є ПАТ «АрселорМітал Кривий Ріг» та ПАТ «Дніпроенерго». Зазначені підприємства використовують технічну воду для забезпечення потреб виробництва електроенергії та металургійної продукції.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що постачання технічної напірної води підприємствам електроенергетики та металургійної галузі не відноситься до постачання питної води

За таких обставин, кошти Державного бюджету за бюджетною програмою КПКВ 2751220 «Часткова компенсація витрат за спожиту електроенергію, пов'язаних з перекиданням води» отримані ДПП «Кривбаспромводопостачання» у 2012 році для часткової компенсації витрат електроенергії, пов’язана з виробництвом питної води, а не технічної напірної води, а отже, між зазначеними видами виробництва не розподіляються.

З урахуванням обсягу реалізованої КП «Кривбасводоканал» населенню питної води 37,34% від загального обсягу реалізованої ДПП «Кривбаспромводопостачання», різниця між фактичними витратами та фактичними нарахуваннями в Розрахунку з різниці в тарифах №1 підлягає зменшенню на суму 1 884 956,81 грн., що на 724 297,81 грн. більше, ніж самостійно зменшено підприємством та привело до зайвого отримання коштів субвенції на зазначену суму.

У відповідності до вимог Порядку ведення окремого обліку доходів і витрат на підприємствах, які здійснюють виробництво, транспортування і постачання теплової енергії та надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 №584 (далі - Порядок №584), підприємства ведуть окремий облік доходів і витрат за кожним видом діяльності, що підлягає ліцензуванню, загально виробничі витрати розподіляють відповідно до облікової політики або пропорційно сумі прямих витрат, групування витрат здійснюється з урахуванням вимог порядків формування тарифів на виробництво теплової енергії, транспортування її магістральними та місцевими (розподільними) тепловими мережами, постачання теплової енергії, централізоване водопостачання та водовідведення.

Відповідно до додатку №102 до акту ревізії (т.1 а.с. 135) - наказу генерального директора від 27.11.2014 року №24 «Про організацію бухгалтерського обліку та облікову політику» передбачено визначення статей калькуляції виробничої собівартості робіт, послуг, калькуляції, перелік та склад змінних та постійних загальновиробничих витрат відповідно до П(С)БО 16 «Витрати» (додаток 4).

Додатком 4 до наказу від 27.01.2014 року №24 (т. 1 а.с. 139-140) визначено Алгоритм формування повної собівартості, згідно якого до основного виробництва відносяться структурні підрозділи, які беруть участь в процесі підйому, подачі, очищенні та транспортуванні води. До допоміжного виробництва відносяться цеха та служби, що здійснюють обслуговування процесів виробництва питної води. За способами віднесення на собівартість продукції, витрати класифікуються на прямі та непрямі. Прямі витрати мають відношення до конкретного об’єкта калькулювання, їх можна безпосередньо віднести до певного об’єкта витрат. Для віднесення на собівартість продукції (робіт, послуг) непрямих витрат спочатку їх треба розподілити між об’єктами калькулювання у відповідності з обраним методом розподілу. До непрямих витрат відносяться загальновиробничі витрати. У відповідності з п. 4 Порядку №869 формування тарифів на централізоване водопостачання і водовідведення і розрахунок економічно обґрунтованих планових витрат здійснюється за видами ліцензованої діяльності підприємства. Пунктом 5 Порядку №869 визначено, що розподіл витрат між видами діяльності здійснюється у встановленому законодавством порядку. Згідно постанови Кабінету міністрів України від 01.06.2011 №584 з ціллю ведення окремого обліку витрат на підприємствах, які здійснюють послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, загальновиробничі витрати повинні розподілятися у відповідності з обліковою політикою підприємства чи пропорційно сумі прямих витрат. У відповідності з п. 22 Порядку №869 для здійснення процесу планування витрат передбачено розподіл загальновиробничих витрат виключно пропорційно прямим витратам. Застосування даного методу забезпечить найбільш правильне віднесення витрат на собівартість послуг з централізованого водопостачання, послуг з постачання технічної напірної води, послуг з постачання технічної безнапірної води, послуг з постачання шахтної води та достовірне визначення величини вартості 1 куб.м. води.

Таким чином, з урахуванням зазначеного розподіл загальновиробничих витрат в бухгалтерському обліку підприємства необхідно здійснювати виключно пропорційно сумі прямих витрат. До прямих витрат віднесено витрати на основні матеріали, електроенергію, заробітну плату, резерв відпусток та відрахування до соціальних фондів.

Перевіркою підтверджено, що в порушення вимог пункту 3 Порядку №584 з урахуванням вимог наказів по підприємству «Про організацію бухгалтерського обліку та облікову політику» та пункту 22 Порядку №869, підприємством загальновиробничі витрати в бухгалтерському обліку у собівартості виробництва та постачання питної води, технічної напірної та технічної безнапірної води, а також надання послуг перекачування шахтних вод розподілялися за основною заробітною платою основних працівників основного виробництва, а не за прямими витратами.

Зазначені обставини призвели до завищення в бухгалтерському обліку підприємства фактичної собівартості питної води за рахунок загальновиробничих витрат, які за розподілом пропорційно прямим витратам повинні бути віднесені до собівартості інших видів виробництва, що не відносяться до послуг, наданих населенню, та як наслідок завищення в обліку фактичних витрат на послуги з виробництва та постачання питної води, чим не дотримано вимоги пункту 5 Порядку №375.

Зокрема, відповідно до даних бухгалтерського обліку за 2014 рік із загальної собівартості усіх наданих послуг (з виробництва та постачання питної води, технічної напірної та безнапірної води, а також перекачування шахтних вод) в сумі 244 877 924,66 грн., прямі витрати становлять 160 906 088,79 грн., загальновиробничі - 83 971 835,87 грн.

Прямі витрати на виробництво та постачання питної води в бухгалтерському обліку становлять 132 711 026,17 грн., загальновиробничі витрати розподілені за основною заробітною платою становлять 73 610 222,44 грн.

З урахуванням вимог законодавства щодо розподілу загальновиробничих витрат за прямими витратами, загальновиробничі витрати на виробництво та постачання питної води становлять 69 257 717,91 грн., різниця становить 4 352 504,53 тис. грн., та з урахуванням питомої ваги населення 1 731 390,85 грн.

При цьому, в ході ревізії встановлено, що до собівартості виробництва та постачання питної води у складі прямих та загальновиробничих витрат включено витрати на електричну енергію понад затверджені Департаментом житлово-комунального господарства та будівництва Дніпропетровської облдержадміністрації загальновиробничі норми питомих витрат палива, теплової та електричної енергії.

Так, згідно загальновиробничих норм питомих витрат палива, теплової та електричної енергії на 2016 рік, затверджених заступником голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації ОСОБА_1 фактичні норми витрат електричної енергії у 2014 році склали 813 кВт*год./тис. куб.м. питної води.

Враховуючи фактичні об’єми реалізованої питної води по групі населення КП «Кривбасводоканал» та втрат води, понесених ДПП «Кривбаспромводопостачання» під час здійснення діяльності з централізованого водопостачання, нормативні витрати активної електроенергії 49 994 438,72 кВт год., вартість якої становить 41 976 006,38 грн.

В той же час підприємством у звітній калькуляції собівартості продукції ДПП «Кривбаспромводопостачання» в частині витрат населення КП «Кривбасводоканал» за 2014 рік включено вартість активної електроенергії в сумі 42 422 340,0 грн., різниця становить 446 333,62 грн.

Вказаний факт є порушенням вимог пункту 15 Порядку №869, відповідно до якого планування витрат здійснюється із застосуванням нормативного методу на підставі державних і галузевих нормативів використання матеріальних та паливно-енергетичних ресурсів, норм з оплати праці, нормативних витрат з управління та обслуговування виробництва.

Також, з матеріалів справи вбачається завищення об’ємів та вартості наданих послуг з охорони по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_2 (інн НОМЕР_1), які призвели до завищення в обліку загальновиробничих витрат у 2014 році на загальну суму 853 204,05 грн.

В ході ревізії було встановлено, що в 2014 році ДПП «Кривбаспромводопостачання» надавались послуги з охорони фізичною особою – підприємцем ОСОБА_2 відповідно до укладених Договорів:

- Договору про охорону об’єктів та здійснення пропускного та внутрішнього об’єктового режиму на об’єктах, що охороняються фізичною особою – підприємцем ОСОБА_2 від 30.12.2013 року № 325 (т. 2 а.с. 246-251);

- Договору про охорону об’єктів та здійснення пропускного та внутрішнього об’єктового режиму на об’єктах, що охороняються фізичною особою – підприємцем ОСОБА_2 від 08.08.2014 року № 192 (т. 3 а.с. 12-14).

Згідно з умовами вказаних Договорів, ДПП «Кривбаспромводопостачання» (Замовник) з однієї сторони та фізична особа – підприємець ОСОБА_2, що діє на підставі Ліцензії серії АГ № 505413 від 23.03.2011 року (Охорона), уклали договори про те, що Охорона зобов’язується надати послуги Замовникові з охорони, зазначені в Дислокації об’єктів (Додаток № 1 до Договору), що є невід’ємною частиною Договору, а Замовник – прийняти і оплатити такі послуги (п. 1.1). Представлення послуг з охорони об’єктів Замовника фіксується двостороннім актом прийому – здачі виконаних робіт (послуг), який підписується сторонами не пізніше третього числа місяця наступного за розрахунковим, та є основою для оплати послуг за попередній місяць (п. 1.4). Вартість охорони складає 99499,44 грн. за місяць (по Договору № 325 від 30.12.2013 року) та 13.66 грн. за одну годину (за Договором від 08.08.2014 року) (п.2.1). Вартість охоронних послуг по Договорам на кожний окремий місяць розраховується на підставі Дислокації об’єктів, Довідки розшифровки, відповідно до підписаних актів прийому – здачі виконаних робіт (п.2.2).

До вказаних Договорів були укладені Додаткові угоди згідно з умовами яких були уточнені ціна договору та вартість однієї години охорони.

За результатами ревізії було встановлено, що в 2014 році за надані ФОП ОСОБА_2 послуги відповідачем було сплачено 1927499,48 грн., що підтверджується виписками з банку, пред’явленими підприємством до ревізії.

Між тим, із наданих до ревізії первинних документів, контролюючим органом було встановлено, що існує розбіжність в кількості годин охорони, що вказані в рахунках на оплату послуг, які були пред’явлені ОСОБА_2 до оплати відповідачу і кількістю годин відпрацювання працівниками, що вказані в табелях виходу на роботу працівників, що працювали у підприємця за трудовими договорами і здійснювали охорону об’єктів КПП «Кривбаспромводопостачання» згідно укладених договорів та дислокацій до них (т. 2 а.с. 222-233).

Вищевказане призвело до розбіжностей у обсягах наданих послуг з охорони за 2014 рік на суму 853204,05 грн. (з ПДВ), що є порушенням вимог ч.1 ст. 629 Цивільного кодексу України (обов’язковість договору) та вимог п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.п. 1.2, 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88.

В ході ревізії зроблено розрахунок собівартості питної води для населення КП «Кривбасводоканал» за 2014 рік з урахуванням розподілу загальновиробничих витрат за прямими витратами, нормативної кількості електричної енергії, завищення загальновиробничих витрат внаслідок завищення вартості наданих ФОП ОСОБА_2 послуг з охорони.

Зазначеним розрахунком встановлено завищення фактичних витрат на послуги з централізованого водопостачання для населення КП «Кривбасводоканал» на суму 2 659 547,56 грн., що призвело до зайвого отримання коштів субвенції на зазначену суму.

За таких обставин судом першої інстанції зроблено вірний висновок про те, що ревізією дотримання законодавства при отриманні та використанні бюджетних коштів встановлено, що підприємством зайво отримано заборгованість із різниці в тарифах, яку профінансовано коштами державного бюджету, на суму 4 728 803,32 грн., що призвело до матеріальної шкоди (збитків), нанесених державному бюджету на вказану суму.

При цьому Державне промислове підприємство «Кривбаспромводопостачання» компенсує кошти до державного бюджету у розмірі 857 679, 53 грн. що підтверджується Додатком № 105 до акту ревізії (т. 1 а.с. 145-146), а тому загальна сума збитків складає 3 871 123,79 грн.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог на вищезазначену суму.

Колегія суддів також зазначає, що порушення норм процесуального права на які посилається апелянт не призвели до неправильного вирішення справи по суті, а тому не можуть братися до уваги.

Виходячи з викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно були застосовані норми матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції і не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322 КАС України,суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного промислового підприємства «Кривбаспромводопостачання» – залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 березня 2018 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення в повному обсязі.

В повному обсязі постанова складена 23 травня 2018 року.

Головуючий суддя: Д.В. Чепурнов

Суддя: С.В. Сафронова

Суддя: В.В. Мельник