Рішення № 74196047, 18.05.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/915/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2018 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Аракелян М.М.

Розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом Одеського ордена “Знак пошани” Заводу продовольчого машинобудування – підприємство з колективною власністю до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

02 березня 2018 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Одеського ордена “Знак пошани” Заводу продовольчого машинобудування – підприємство з колективною власністю, в якому позивач (з урахуванням уточнень) просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0045981405 від 07.12.2017 року на загальну суму грошового зобов’язання 121360,00 грн.; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення та №0046001405 від 07.12.2017 року на загальну суму грошового зобов’язання 53345,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що з 10.11.2017 року по 16.11.2017 року податковим органом проведено позапланову виїзну перевірку Одеського ордена «Знак пошани» заводу продовольчого машинобудування – підприємства з колективною власністю (заводу «Продмаш») з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015р. по 30.09.2017р. За результатами перевірки Відповідачем складено Акт перевірки від 23.11.2017 року №1681/15-42-14-05/13884220 в якому встановлено порушення п. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14, п. 44.2 ст. 44, п. п. 134.1.1, п.134.1, ст.134 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010р. №2755-VI (зі змінами та доповненнями), а саме: встановлено заниження суми податку на прибуток приватних підприємств, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 99629 грн.; п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010р. №2755-VI (зі змінами та доповненнями), а саме: встановлено заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у загальній сумі 35563 грн.; п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010р. №2755-VI (зі змінами та доповненнями) за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних. На підставі акту перевірки №1681/15-32-14-05/13884220 від 23.11.2017р. ГУ ДФС в Одеській області були прийняті податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 07.12.2017, згідно з яким сума нарахованого грошового зобов’язання з податку на прибуток складає 121 360,00 грн., та № НОМЕР_2, від 07.12.2017р., відповідно до якого сума нарахованого грошового зобов’язання з податку на додану вартість складає 53 345,00 грн. На думку представника позивача, податкові зобов'язання та штрафні (фінансові) санкції, вказані в вищезазначених податкових повідомленнях-рішеннях нараховані з грубим порушенням діючого законодавства, а висновки Акту перевірки від 23.11.2017 року є помилковими та такими, що не відповідають дійсності. Представник позивача зазначив, що 15.12.2017 року було подано скаргу до ДФС України на оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 07.12.2017 року, проте доводи позивача при розгляді зазначеної скарги не враховані посадовими особами податкового органу та позивачу було відмовлено у задоволенні скарги, що зумовило звернення до суду з даним адміністративним позовом. Зауважуючи на неналежному дослідженні та не врахуванні всіх наданих документів бухгалтерського обліку перевіряючими в ході перевірки, представник позивача зазначив, що всі господарські операції, які стали предметом перевірки були належним чином відображені підприємством в бухгалтерському та податковому обліку на підставі належним чином оформлених документів у відповідності до вимог чинного законодавства України, в тому числі і вимогам, зазначеним в акті перевірки. В бухгалтерському обліку заводу «Продмаш» на підставі первинної документації - видаткових накладних, отриманих від контрагентів, в бухгалтерських реєстрах відображено надходження сировини (матеріалів) та їх подальше використання. Завод «Продмаш» належним чином оформляє договірні правовідносини. На виконання вимог податкового законодавства оформляються первинні документи бухгалтерської та податкової звітності, які є достовірними та оформлені належним чином (мають обов'язкові реквізити). Позивач протягом перевіряємого періоду, придбавав товарну продукцію, сировину, послуги та на підставі наданих до перевірки первинних документів (видаткові накладні, акти здачі-прийняття послуг, податкові накладні) правомірно включив у витрати операційної діяльності собівартість реалізованої продукції та відносив суми ПДВ до складу податкового кредиту. Таким чином, на думку представника позивача висновки акту перевірки є необґрунтованими та такими, що суперечать діючому податковому законодавству, а отже податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області № НОМЕР_1, № 00466001405 від 07.12.2017р. є протиправними та підлягають скасуванню.

Ухвалою суду від 07.03.2018 року адміністративний позов Одеського ордена “Знак пошани” Завод продовольчого машинобудування – підприємство з колективною власністю залишено без руху у зв’язку недодержанням вимог ст. 160, 161 КАС України, та встановлено 7-денний строк для усунення недоліків позовної заяви. У вказаній ухвалі визначено, що виявлені недоліки мають бути усунені шляхом надання до суду позовної заяви приведеної у відповідність ч.5 ст. 160 КАС України з зазначенням ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України Головного управління ДФС в Одеській області, власного письмового підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав та надання копії позовної заяви з доданими до неї документами у відповідності до кількості сторін.

14 березня 2018 року від представника позивача до суду надійшла заява (вх.№7208/18) з додатками, якою усунуто недоліки позовної заяви у повному обсязі та уточнено позовні вимоги.

Ухвалою суду від 19.03.2018 року відкрито провадження у справі №815/915/18 та вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін відповідно до ст. 262 КАС України. Перше судове засідання призначено на 02.04.2018 року о 12:00 год.

02 квітня 2018 року від представника позивача до суду надійшла письмова заява про розгляд справи у порядку письмового провадження (вх.№9190/18).

Представник відповідача до суду не з’явився, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином та своєчасно.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального засобу технічного засобу не здійснювалося.

Керуючись п.9 ст. 205 КАС України судом продовжено розгляд справи в письмовому провадженні.

03 квітня 2018 року від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву (вх.№9374/18), відповідно до якого, заперечуючи проти задоволення адміністративного позову, представник відповідача зауважив на його необґрунтованості.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини та факти, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення відповідача, перевіривши їх доказами, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що Одеський ордена “Знак пошани” Завод продовольчого машинобудування – підприємство з колективною власністю (далі завод «Продмаш»), код ЄДРПОУ 13884220 зареєстрований в Єдиному державну реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з 01.04.2005 року (державна реєстрація з 02.11.1990р.) та перебуває на обліку платників податків державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області.

Як вбачається з матеріалів справи, з 27.04.2016р. по 20.05.2016р. на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.7.1, п.78.1.7 ст. 78 Податкового кодексу України, наказу ГУ ДФС в Одеській області від 10.11.2017 року №5884 проведена позапланова виїзна документальна перевірка Одеського ордена «Знак пошани» Заводу продовольчого машинобудування – підприємства з колективною власністю з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 року по 30.09.2017 року, за результатами якої складено акт від 23.11.2017 року №1681/15-32-14-05/13884220.

Відповідно до висновків, зазначених в акті перевірки від 23.11.2017 року №1681/15-32-14-05/13884220, встановлено, в тому числі, наступні порушення Заводу «Продмаш» п. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14, п. 44.2 ст. 44, п. п. 134.1.1, п.134.1, ст.134 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (зі змінами та доповненнями) - заниження суми податку на прибуток приватних підприємств, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 99629 грн., у т. ч. по періодам, а саме: 2015р. – 19987 грн.; 1 квартал 2016р. – 15901 грн.; три квартали 2016р. – 18169 грн. (у т.ч. 3 квартал 2016 року 2268 грн.) 2016р. – 79642 грн. (у т.ч. IV квартал 2016 року 61473 грн.); п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (зі змінами та доповненнями) - заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у загальній сумі 35563 грн., у т.ч. по періодам: грудень 2015 року у сумі 22208 грн.; лютий 2016 року у сумі 10835 грн.; грудень 2016 року у сумі 2520 грн.

На підставі висновків Акту перевірки від 23.11.2017 року №1681/15-32-14-05/13884220 Головним управлінням ДФС в Одеській області було прийнято податкові повідомлення-рішення від 07.12.2017 року №0046001405 на загальну суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість 53345,00 грн. та №0045981405 на загальну суму грошового зобов’язання з податку на прибуток 121360,00 грн.

26 грудня 2017 року позивачем до Державної фіскальної служби України було подано скаргу на податкові повідомлення-рішення від 07.12.2017 року (вх.№83446/6).

Рішенням ДФС України від 22.02.2018 року №6691/6/99-00-11-01-02-25 вищевказану скаргу залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 07.12.2017 року №№0045981405,0046001405 – без змін.

Не погоджуючись з висновками контролюючого органу, позивач звернувся з даним адміністративним позовом.

Надаючи оцінку правомірності донарахувань позивачу податкових зобов’язань та штрафних санкцій з податку на прибуток та податку на додану вартість, суд виходить з наступного.

Як зазначається в акті ГУ ДФС в Одеській області, перевіркою встановлено, що Завод «Продмаш» укладено договір оренди №б/н від 02.12.2016 року з ТОВ «Комбінат малоповерхового домобудівництва «Камбіо»» (код ЄДРПОУ 23857192), на виконання якого позивач зобов’язується надати в оренду виробничі площі (склади, відкриті майданчики,) та козловий кран і частину підкранових частин. При цьому, в ході перевірки посадовими особами виявлено, що Завод «Продмаш» не включено до складу доходу суми від реалізації послуг оренди у розмірі 152103 грн. (ПДВ 30420,63 грн.) відповідно до акту здачі-прийняття робіт №310323 від 31.03.2017 року.

Перевіркою встановлено, що Завод «Продмаш» заключило усну домовленість на виготовлення обладнання з ТОВ "Велес-агро ЛТД." (код ЄДРПОУ 31427962), на виконання умов якої Завод «Продмаш» зобов*язується передати у власність ТОВ "Велес-агро ЛТД." товар та виписало наступну видаткову накладну №19 від 21.03.2017 року на суму 114166,67 (ПДВ 22833,33 грн.), проте, в ході перевірки виявлено, що Завод «Продмаш» не включено до складу доходу суми від реалізації верстату, ножниць, пресу на загальну суму 114167 грн. відповідно до вищенаведеної видаткової накладної.

Також встановлено, що Завод «Продмаш» заключило усну домовленість на виготовлення обладнання з ТОВ "Інверт-сервіс", (код ЄДРПОУ 37945640), на виконання умов якої, Завод «Продмаш» зобовязується передати у власність ТОВ "Інверт-сервіс" обладнання та виписало видаткову накладну №4 від 26.01.2017 року. Разом з тим, в ході перевірки виявлено, що Завод «Продмаш» не включено до складу доходу суми від реалізації товару (компресору) на загальну суму 83333 грн. (ПДВ 16666,67 грн.) відповідно до вищенаведеної видаткової накладної.

Таким чином, перевіряючими встановлено порушення п. п. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14, п. 44.2 ст. 44, п. п. 134.1.1, п.134.1, ст.134, Податкового кодексу України від 02.12.2010 N2755-VI у зв’язку з чим Завод «Продмаш» не відображено у складі рядку 01 декларації(й) «Дохід від будь-якої діяльності» (за вирахуванням непрямих податків) дохід від реалізації послуг оренди та товарів на суму 349603. грн., в результаті чого занижено рядок 01 декларації(й) «Дохід від будь-якої діяльності» (за вирахуванням непрямих податків) на загальну суму 349603 грн.

Як зазначено ревізорами-інспекторами ГУ ДФС в Одеській області вказане порушення відображено проводками у бухгалтерському обліку: Дт 361, Кт 703, Дт 903, Кт 791.

Перевіркою повноти задекларованих у рядку 02 Декларцій «Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності» встановлено їх заниження на загальну суму 211976 грн.

Так, в ході перевірки ревізорами встановлено відсутність видаткових накладних, на які зроблено посилання у банківських виписках та журналах-ордерах, та на які виписано податкові накладні у розрізі контрагентів, а саме: ТОВ «Паттерн альянс» - ПН №121 від 23.11.2015 року на суму 40260 грн. (ПДВ 6710 грн.), ПН №18 від 09.11.2015 року на суму 32688 грн. (ПДВ 5448 грн.); ТОВ «Вега сіті груп» - ПН № 25 від 09.12.2015 року на суму 60330 грн. (ПДВ 10050 грн.), ПН №25 від 18.02.2016 року на суму 65010 грн. (ПДВ 10835 грн.), ПН №25 від 02.03.2016 року на суму 40993 грн. (ПДВ 6832 грн.); ТОВ «Дельтабробінвест» - ПН №127 від 12.09.2016 року на суму 15120 грн. (ПДВ 2520 грн.). Дані операції відображено в бухгалтерському обліку наступним чином: Дт 902 «Собівартість реалізованих товарів» Кт 281 «Товари на складі».

В акті перевірки зазначено, що до перевірки позивачем не надано відомості транспортування вищевказаного товару, а також те, що під час переревірки посадовим особам Заводу «Продмаш» вручався запит щодо надання додаткових документів, що підтверджують фінансово-господарські операції між контрагентами, проте станом на дату закінчення перевірки такі документи не надано, про що складено відповідний акт.

З огляду на зазначене, посадовими особами ГУ ДФС в Одеській області встановлено порушення позивачем пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями), п.7 положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за №27/4248, тобто, Завод «Продмаш» віднесено до складу собівартості реалізованої продукції вартість придбаних комплектуючих без належного та достатнього документального підтвердження необхідними первинними документами на загальну суму 211976 грн.

Як вбачається з п.п. 3.1.2.2 акту перевірки від 23.11.2017 року (а/с 37), перевіряючими встановлено, що за період з 01.01.2015 року по 30.09.2017 року Завод «Продмаш» задекларовано податкового кредитну по податку на додану вартість у сумі 22412415 грн., з яких встановлено його завищення на загальну суму 35563 грн. у зв’язку з відсутність первинних документів на підтвердження правомірності включення до складу податкового кредиту позивачем сум ПДВ, отриманих від ТОВ «Патерн альянс», ТОВ «Вега сіті груп», ТОВ «Дельтабробінвест».

Таким чином перевіряючими встановлено порушення позивачем п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р №2755-VI (завищено податковий кредит по рядку 10.1 Декларації на загальну суму 35563 грн., по періодам: листопад 2015 року у сумі 12158 грн.; грудень 2015 року у сумі 10050 грн.; лютий 2016 року у сумі 10835 грн.; вересень 2016 року у сумі 2520 грн.

Відповідно до пп. 75.1. ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пп. 75.1.2. ст. 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Згідно з п.п. 78.1.7 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема з таких підстав: розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків;

Відповідно до п.85.2 ст. 85 ПКУ платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки. У разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по-батькові платника податків (його законних представників) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою органу державної податкової служби та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акту в ньому вчиняється відповідний запис.

Як встановлено судом та вбачається з акту перевірки від 23.11.2017 року, порушення Заводу «Продмаш» встановлені посадовими особами ГУ ДФС в Одеській області в ході перевірки обґрунтовані відсутністю необхідної первинної документації на підтвердження здійснення фінансових господарських операцій з вищевказаними контрагентами.

У відзиві на позовну заяву та в акті перевірки зазначено, що посадовим особам позивача в ході перевірки було вручено запити на отримання додаткових документів, проте станом на дату закінчення перевірки такі документи позивачем не надано, про що було складено відповідний акт.

Проте суд критично оцінює такі доводи представника контролюючого органу, оскільки вони спростовуються відсутністю в матеріалах справи будь-яких запитів на надання додаткових документів та актів щодо відмови позивачем їх надати.

При цьому, до акту перевірки від 23.11.2017 року надано додаток №4 (а/с59), яким встановлено узагальнений перелік документів, які було використано при проведення перевірки Завод «Продмаш», без чіткого розмежування по господарським операціям, які стали предметом перевірки, що унеможливлює встановлення судом відповідного переліку документів, які були досліджені інспекторами-ревізорами податкового органу в ході перевірки.

Разом з тим, суд враховує доводи представника позивача щодо безпідставності висновків посадових осіб податкового органу з приводу відсутності необхідних документів бухгалтерського обліку та неналежного дослідження таких документів в ході перевірки, що призвело до хибних висновків з огляду на їх наявність в матеріалах справи.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив, що в спростування доводів відповідача, зазначених в акті перевірки, позивачем, на підтвердження правомірності включення до складу доходу сум відповідних сум під час здійснення господарських операцій з ТОВ «Комбінат малоповерхового домобудівництва «Камбіо», ТОВ «Велес-агро ЛТД», ТОВ «Інвет-сервіс» надано розгорнуту оборотно-сальдову відомість (рахунок 3771, 361 ), в якій відображено включення відповідних в сум в реєстр кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку та показників фінансового результату до оподаткування в податкових деклараціях з податку на прибуток і звіті про фінансові результати.

Так, відповідно до наявної в матеріалах справи розшифровки рядка 01 Податкової декларації з податку на прибуток стосовно реалізації послуг оренди наданих ТОВ «Комбінат малоповерхового домобудівництва «Камбіо»» відповідно до акту здачі-прийняття робіт №3103323 від 31.03.2017 року, зазначена суму без ПДВ 152103,17 грн. включену у рядок 2000 Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). Дана сума включена заводом «Продмаш» до рахунку 713 - дохід від операційної оренди активів, а не до рахунку 703 - Дохід від реалізації робіт та послуг, як відображалось до 01.01.2017 р.

Також, розгорнутою оборотно-сальдовою відомістю (рахунок 3771 за 1 квартал 2017 року) підтверджується виконання умов домовленостей між позивачем та ТОВ «Велес-агро ЛТД» щодо реалізації верстату, ножиць, пресу на загальну суму 114166,67 грн. (ПДВ 22833,33), в якій відображено включення даної суми в реєстр кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку та показників фінансового результату до оподаткування в Податковій декларації з податку на прибуток і Звіті про фінансові результати (Звіті про сукупний дохід форма №2).

Судом встановлено, що зазначену суму 114166,67 грн. без ПДВ включено у рядок 2120 «Інші операційні доходи». Дана сума включена заводом «Продмаш» до рахунку 712 - дохід від реалізації інших оборотних активів, що підтверджується наявною в матеріалах справи розшифровкою рядка 01 Податкової декларації з податку на прибуток.

Щодо виконання умов домовленостей позивача з ТОВ «Інвет-сервіс» про передання у власність обладнання (компресор) відповідно до видаткової накладної №4 віл 26.01.2017 року на суму 83333 грн. (ПДВ 16666,67 грн.) судом встановлено, що включення до складу доходу суми від реалізації вищезазначеного компресору підтверджуються оборотно-сальдовою відомістю (рахунок 361 за 1 кварта 2017 року), в якій відображено включення даної суми в реєстр кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку та показників фінансового результату до оподаткування в Податковій декларації з податку на прибуток і Звіті про фінансові результати (Звіті про сукупний дохід форма №2) Зазначена сума 83333, 33 без ПДВ включено у рядок 2120 «Інші операційні доходи», тобто включена заводом «Продмаш» до рахунку 712 – «дохід від реалізації інших оборотних активів», що також підтверджується розшифровкою рядка 01 Податкової декларації з податку на прибуток.

Судом встановлено, що розрахунки між позивачем та вищевказаними контрагентами проводились у безготівковій формі, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками за перевіряємий період (а/с 110-118).

На спростування доводів перевіряючих, викладених в акті перевірки від 23.11.2017 року та відображених у відзиві на позовну заяву щодо порушень встановлених під час перевірки повноти декларування показників рядка 02 Декларації «Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності» позивачем надано видаткові накладні №091118 від 09.11.2015 року, №2311121 від 24.11.2015 року, складені Заводом та ТОВ «Паттерн альянс»; видаткові накладні №180225 від 22.02.2016 року, №091225 від 14.12.2015 року, №020325 від 03.03.2016 року, складені Заводом та ТОВ «Вега сіті груп», а також видаткову накладну №09126 від 12.09.2016 року, складену позивачем та ТОВ «Дельтабробінвест».

Як зазначає представник позивача та підтверджується матеріалами справи, на підставі вищезазначених видаткових накладних виписані відповідні податкові накладні, які відображені в Єдиному реєстрі податкових накладних та не є скасованими, що не заперечується відповідачем.

Суд також погоджується з доводами представника позивача, що посилання в акті перевірки на відсутність товарно-транспортних накладних є безпідставними, оскільки ПК України встановлено вичерпний перелік документів (податкова накладна, митна декларація, товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ), на підставі яких у платника податків вникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на прибуток.

Призначенням товарно-транспортної накладної є підтвердження факту перевезення вантажу. Відсутність товарно-транспортної накладної не може бути підставою стверджувати, що витрат немає.

Аналогічна позиція наведена в листі Міндоходів України від 19.09.2013 року №11569/6/99-99-22-01-03-15/1128: ТТН є транспортною документацією, що не впливає на факт придбання товару. Тому за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару та його використання у власній господарській діяльності , відсутність ТТН не може бути підставою для невизнання витрат із придбання матеріальних цінностей. А також, відсутність ТТН не може позбавити й права на податковий кредит із ПДВ за наявності документів, які вимагає Податковий кодекс України в цьому випадку.

Отже, з урахуванням вищезазначеного, суд дійшов висновку , що представники контролюючого органу дійшли помилкового висновку щодо заниження податку на додану вартість Заводом «Продмаш» у перевіряємий період, оскільки такі висновки спростовуються наявними в матеріалах справи доказами – документами бухгалтерського обліку.

Підставою формування податкового кредиту з ПДВ є наявність належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Таким чином, враховуючи наявність у позивача податкових накладних, на підставі яких відповідні суми ПДВ у складі вартості придбаних товарів були включені до податкового кредиту, приймаючи до уваги, що зазначені податкові накладні не визнані недійсними, будь-яких посилань щодо невідповідності порядку оформлення цих податкових накладних вимогам законодавства в акті перевірки не відображено, суд дійшов висновку, що позивачем цілком правомірно включено вищезазначені суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень. Разом з тим, відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість.

Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, на оцінці всіх фактів та обставин, що мають значення. В рішенні № 37801/97 від 1 липня 2003 р. по справі «Суомінен проти Фінляндії» Європейський суд вказав, що орган влади зобов’язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, а в рішенні від 10 лютого 2010 р. у справі «Серявін та інші проти України ЄСПЛ відзначив, що у рішеннях судів та органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

В даному випадку суб’єктом владних повноважень, який заперечує проти адміністративного позову, не спростовано доводів сторони позивача та не обґрунтовано правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК. Так, згідно з положенням пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-ХIV).

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: відомості про господарську операцію і підтвердження її реального (фактичного) здійснення.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК.

Відповідно до пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 ПК України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді

Згідно п. п. 14.1.179. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Згідно п. п. 14.1.181. п. 14.1. ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу

Згідно з пп. 14.1.185 п. 14.1 ст. 14 ПК України постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

Підпунктом 14.1.203 п. 14.1 ст. 14 встановлено, що продаж результатів робіт (послуг) - будь-які операції господарського, цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими об'єктами власності, що не є товарами, за умови компенсації їх вартості, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг). Продаж результатів робіт (послуг) включає, зокрема, надання права на користування товарами за договорами оперативного лізингу (оренди), продажу, передачі права відповідно до авторських або ліцензійних договорів, а також інші способи передачі об'єктів авторського права, патентів, знаків для товарів і послуг, інших об'єктів права інтелектуальної, у тому числі промислової власності.

Статтею 185 ПК України встановлено що об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України

Відповідно до ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК).

В свою чергу, об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств, згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від’ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від’ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, і в такому випадку понесені за ними витрати та суми ПДВ у складі вартості придбаних робіт, товарів, послуг вважаються правомірно включеними до складу валових витрат та податкового кредиту відповідно.

Суд, вирішуючи спір по суті, зазначає, що відповідач, який є суб’єктом владних повноважень, при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень діяв без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, та не на підставах, встановлених нормами податкового законодавства.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч. 1. ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч.ч.1.2 ст. 76 КАС України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідач не довів суду законність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, які ґрунтуються на непідтверджених в ході судового розгляду висновках Акту перевірки від 23.11.2017 року, заперечення на позов дублюють зміст Акту перевірки, в них відсутні змістовні доводи на спростування аргументів позивача.

Згідно з ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Частиною 2 ст.2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову та скасування оскаржених податкових повідомлень-рішень як протиправних.

Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачений судовий збір в розмірі 2620,60 грн. відповідно до платіжного доручення №107 від 01.03.2018 року, який згідно з ч.1 ст.139 КАС України підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Одеській області.

Керуючись ст.ст. 139, 205, 241-243-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Одеського ордена “Знак пошани” Завод продовольчого машинобудування – підприємство з колективною власністю (65013, м. Одеса, Миколаївська дорога, 253) до Головного управління ДФС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області №0045981405 від 07.12.2017 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області №0046001405 від 07.12.2017 року.

Стягнути з Головного управління ДФС в Одеській області (ідентифікаційний код 39398646, 65044, м.Одеса, вул.Семінарська, буд.5) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Одеського ордена “Знак пошани” Завод продовольчого машинобудування – підприємство з колективною власністю (ідентифікаційний код 13884220, 65013, м.Одеса, вул.Миколаївська дорога, буд.253) судовий збір у сумі 2620 (дві тисячі шістсот двадцять)грн. 60 коп.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. 293,295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Суддя М.М. Аракелян

.