Рішення № 74195924, 26.02.2018, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2018 р. № 814/1503/17 м. Миколаїв

Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Устинов І. А. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом:Інгульського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Миколаєва Миколаївської області, пр. Богоявленський , 55-е, м. Миколаїв, 54018

до відповідача:Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 54034

про:стягнення заборгованості в сумі 1204,80 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Інгульське об'єднане Управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області (далі - позвач) звернулось з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 1204,80 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що відповідач в порушення положень Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (надалі - Закон № 1058), має заборгованість по внесках на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 1204,80 грн., що стало підставою для звернення позивача до суду.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав до суду 14.12.2017 року клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач у судове засідання не з'явився, ухвала суду від 28.11.2017 року, що направлялась на його адресу, повернулась до суду без вручення її адресату з поштовою відміткою "Не за запитом". Частиною 11 статті 126 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі повернення поштового відправлення з повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

З врахуванням положень частин 1, 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України справа вирішується на підставі наявних у ній доказів у письмовому провадженні.

Дослідивши всі матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

В Інгульському об'єднаному Управлінні Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області відповідач 06.07.2007 року був зареєстрований як страхувальник та платник страхових внесків на загальнообов'язкове пенсійне страхування.

Згідно з пунктом 7 Розділу VІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 08.07.2010 № 2464-VІ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період з 01 січня 2011 року, здійснюється відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних фінансових санкцій.

Відповідно до статті 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058), страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Згідно з наданим позивачем розрахунком, у відповідача рахується заборгованість по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за 2010 рік в сумі 2296,80 грн. В рахунок погашення боргу, відповідачем сплачено 1092,00 грн.

Відповідно до статті 106 Закону № 1058, відповідачу було направлено вимогу від 03.01.2013 року № Ф-76 про сплату недоїмки в сумі 1204,80 грн. Дана вимога відповідачем не сплачена та не оскаржена, тому є узгодженою.

Як вказано у пунктах 3, 15 статті 106 Закону №1058, орган Пенсійного фонду має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. Строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідач своїм правом не скористався, заперечень проти позову до суду не надав, доказів погашення заборгованості станом на час розгляду справи до суду не надходило.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Інгульське об'єднане управління Пенсійного фонду України м.Миколаєва Миколаївської області (пр. Богоявленський ,55-е,Миколаїв,54018 41250638) до Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 НОМЕР_1) задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Інгульського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області (пр. Богоявленський, 55-е, м. Миколаїв, 54018, код ЄДРПОУ 41250638) заборгованість в сумі 1204,80 грн. (одна тисяча двісті чотири гривні 80 коп.).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду - 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження - 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 295-297 КАС України і п. 15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя І. А. Устинов